Айгер () — гора заввишки 3970 метрів над рівнем моря у Швейцарських Альпах, одна з головних вершин Бернських Альп.
Разом з горами Менх та Юнгфрау, Айгер формує масивну стіну, яка нависає над Бернським високогір'ям () та Швейцарським плато, і є одним з найвиразніших краєвидів Швейцарських Альп.
На відміну від багатьох інших вершин Бернських Альп, в адміністративному поділі гора повністю розташована в північному кантоні Берн, на півдорозі між містами Інтерлакен та Фіш. ЇЇ територія поділена між муніципалітетами Гріндельвальд та Лаутербруннен.
Будівництво на початку XX століття залізниці Юнгфрау, що поєднує перевал Кляйне Шайдегг у підніжжі північної стіни Айгера та Юнгфрауйох, сідловину між горами Менх та Юнгфрау, зробило цю територію однією з найвідвідуваніших в Альпах. Тунель залізниці проходить через Айгер і закінчується майже вертикально вниз під вершиною Менха, але на висоті бл. 3 300 м.н.м. В тунелі є дві проміжні станції з оглядовими вікнами, розташовані в Айгері.
Разом з Юнгфрау, Менхом та льодовиком Великий Алеч, Айгер є частиною природоохоронної території Юнгфрау-Алеч, частина якої з 2001 року включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Історія назви Гора Айгер письмово згадується з XIII сторіччя, але щодо походження її назви однозначної думки немає.
Перша письмова згадка про гору датована 1252 роком — та є другоюDaniel Anker (Hrsg.): Eiger — Die vertikale Arena. 4. überarb. Auflage. AS Verlag, Zürich 2008 згадкою про швейцарські гори після Бічгорну (1233 р.). 24 липня 1252 року в договорі купівлі-продажу між Ita von Wädiswyl та пробством монастиря Інтерлакен межі земельної ділянки були описані словами «ad montem qui nominatur Egere» (лат.) (до гори, що зветься Айгер)., а ще через півстоліття Айгер був згаданий німецькою мовою у листі пожалування: «під Айгером».
У популярній літературі три гори іменуються Діва (), Монах () та Огр (), об'єднані у вигадану легенду, що діва тікає від зазіхань огра, а веселий монах стоїть між ними і її боронить. Ця вигадка відображена в карикатурах та листівках, які пропонуються туристам в регіоні.John Harlin: Die Wand aller Wände — Der Eiger, mein Vater und ich. Piper, München 2007 (S. 12f) ISBN 3-492-25264-8.
У дослідженнях назву пов'язували з трьома основними версіями: латинським терміном acer, що означає «гострий» або «вершина», давньоверхньонімецьким іменем Agiger або Aiger, який міг бути першим поселенцем під Айгером, а сама гора іменувалася Aigers Geissberg (Козяча гора Айгера) або просто Geissberg; раніше використовуваним німецьким написанням Heiger, яке могло постати з діалектного вислову «dr hej Ger» (де hej означає високий, а Ger означало германський спис періоду Великого переселення народів), що описував вигляд гори..
Географія
Висота Айгеру — 3 970 м.н.м.http://www.swisstopo.admin.ch Мапи на Swisstopo Північний бік цієї гори є водночас найбільш східною та північною частиною гігантської гірської стіни, що височить над долинами Лаутербруннен та Гріндельвальд. Стіна завдовжки 10 км сформована поєднанням декількох з найбільших північних схилів Альп, а саме схилу Юнгфрау (4 158 м.н.м.), Менха (4 107 м.н.м.) та Айгера, та височить над долинами більш ніж на 3 км. Юнгфрау знаходиться від Айгера на відстані приблизно 6 км; а вершина Менха розташована між ними, на відстані 3,5 км від Юнгфрау. На схід стіна продовжується стіною Фішер, а на захід — стіною Лаутербруннен.
Північна стіна Айгеру — майже вертикальна поверхня заввишки 1 650–1 800 м (за різними оцінками), одна з найбільших північних стін Альп.), практично позбавлена снігу, а південна сторона межує з найбільш покритою льодовиками територією Альп.
З Тунського озера, та більшої частини кантону Берн, найбільше помітно Юнгфрау, яка є для них найближчою з вершин Бернського високогір'я; різниця висоти між верхівкою Юнгфрау та містом Інтерлакен (яке називають воротами до цього регіону) становить 3 600 м.
Геологія
Айгер є частиною гельветичної системи, з якої в районі Тунського озера утворений покрив північної межі Альп. У пізній фазі альпійського орогенезу гельветичні вапнякові осади були зірвані зі свого кристалічного фундаменту і насунуті в північно-західному напрямку. Під час процесів складчасті при піднятті Альп вапнякові шари розламувались та утворювались окремості та складчасті системи, які пізніше були закриті осадами кальциту. Головні складові осадів — вапняки Крейдового періоду та юрського періоду (мальм), з мергелем та глинистим сланцем як заповнювачами.Toni P. Labhart: Geologie der Schweiz. 5. überarb. Auflage. Ott Verlag, Thun 2001 (S. 78ff)
На Айгері можна чітко побачити гельветичну складчастість з її пласкими шарами вапняку, що накладаються один на одного. Масив Айгер повністю складається з вапняку гельветичної зони та різко наповзає з півдня на шари флішу та моласи т. зв. Гріндельвальдської котловини.Geologische Karte von Grindelwald (www.cde.unibe.ch) Abgerufen am 20. Januar 2009 На південь від Айгера піднімається гірський масив Аар () з іннерткірхського-лаутербруннського кристаліну, який частково покрив і осадові породи Айгера — в області гори Менх осадові породи зустрічаються зі старим кристалліном.Toni P. Labhart: Geologie der Schweiz. 5. überarb. Auflage. Ott Verlag, Thun 2001 (S. 70ff)
Вапнякові шари Айгера лежать на гнейсі та нахилені під кутом 60–70° на північ.Ebel, Johann G.: Anleitung, auf die nützlichste und genussvollste Art die Schweitz zu bereisen (Zweiter Abschnitt: G-O). 3. Auflage. Zürich 1810 (S. 178) auf books.google.de (Abgerufen am 30. Dezember 2008) Сучасна форма гори сформувалась під час льодовикових періодів.Eiszeit auf wissen.de Abgerufen am 31. März 2009 Під час Рісського гляціалу піднімалося аж до підніжжя північної стіни.Eduard Imhof: Die Schweiz zur letzten Eiszeit 1:550 000. In: Bundesamt für Topographie: Atlas der Schweiz. 1978 Abgerufen am 31. März 2009 Під час Останнього льодовикового періоду товщина льоду була на 200 м меншою. Рух льодовиків змінив вигляд регіону, в тому числі за рахунок тиску та ерозії.Swissfaces: Erbschaften der grossen und der kleinen Eiszeit — Eine geographische Bildpräsentation. 2006 PDF, Abgerufen am 31. März 2009 З відступом льоду змінилися характеристики тиску на породу, що вплинуло на процеси формоутворення. Айгер був з усіх боків оточений льодом, цим зумовлені досить однорідні і вражаюче «обтерті» сторони гори. При цьому, через свою експозицію північна стіна зазнала більшого впливу процесів абляції, таких як морозне вивітрювання.
Зсув
У 2006 році було помічено, що на Айгері можливий великий зсув гірської породи, що викликало значний публічний інтерес. На східній стороні гори, під гребенем Міттельлегіграт, внаслідок руху каміння утворилася тріщина довжиною бл. 250 метрів та шириною до 7 метрів.Joachim Hoelzgen: Am Eiger wackelt die Wand. 2006 на spiegel.de Abgerufen am 12. Januar 2009 Після цього гірська порода з зовнішньої сторони тріщини просідала на багато сантиметрів на день. Причиною такого відходу породи могло бути значне просочування талих вод у породу та/або нестабільність схилу внаслідок відступу льодовика знизу від місця зсуву через глобальне потепління.Joachim Hoelzgen: Interview zum Eigerfelssturz mit Hans Rudolf Keusen. 2006 auf spiegel.de Abgerufen am 3. März 2009 Спочатку після полудня 13 липня 2006 року обвалилася так звана «Айгерська Мадонна» — вузька скеля висотою 30 метрів та об'ємом до 600 м³.Eiger-Felsen stürzen auf Gletscher (spiegel.de) Abgerufen am 12. Januar 2009 А в 19:24 того ж дня з гори на льодовик Нижній Гріндельвальд зсунулось 500 000 м³ гірської породи; над громадою Гріндельвальд, що розташована в долині під горою та льодовиком після цього декілька годин були помітні хмари пилу.
З того часу, за масою каміння (загальний об'єм бл. одного мільйона м³), яка відвалилася від гори, спостерігають дослідники Лозаннського університету. Згідно з їхніми спостереженнями, у період між липнем 2007 року і серпнем 2008 року маса, яка впала на льодовик, просунулась на 15 метрів по його площині, нахиленій на схід. Крім того, ця маса нахилилась на 2 градуси на північний схід. Відстань (провал) під горою та обвалом в серпні 2008 року склав 50 метрів. Окремі скелі постійно відриваються і падають у долину, але рух усієї маси загалом гальмує крига льодовика. Найбільш ймовірно, що обвал продовжить руйнуватись сам по собі.Sarah Nowotny: Der Brocken gleitet weiter. In: Der Bund, Ausgabe vom 19. August 2008 (S. 27) PDF, Abgerufen am 14. Januar 2009
Діра Святого Мартіна На східному гребені Айгера, що круто обривається в льодовик Нижній Гріндельвальд, на висоті бл. 2 500 м.н.м. існує отвір у скелі, названий «Дірою Святого Мартіна» на честь Святого Мартина Турського. Інша поширена назва цієї діри — Весела діра (). Промені сонця, що проходять крізь отвір, двічі на рік падають на церкву в Гріндельвальді; це відбувається невдовзі по полудні в якийсь з днів між 26 та 28 листопада та між 13 та 15 січня. А між кінцем листопада та кінцем січня промені сонця через діру Святого Мартіна можна побачити з різних місць Гріндельвальда. За легендою діра утворилась, коли Святий Мартін випадково надто сильно стукнув палицею по Айгеру.
Клімат, рослинність та тварини
В Північних Альпах, до яких належить і Айгер, клімат формується під впливом Атлантики, що означає відносно значні атмосферні опади з високою вологістю повітря та збалансованими змінами температури. Переважаючі західні повітряні потоки приносять до цієї частини Швейцарії відносно вологе та м'яке повітря, що спричиняє більш прохолодне літо, більш теплу зиму, та більшу кількість опадів в цілому.Das Klima der Schweiz — Eine kurze Übersicht Abgerufen am 31. März 2009 Клімат у Гріндельвальді (1 034 м.н.м.), що лежить у підніжжя гори, прохолодний (середньорічна температура 5,9 °C) та вологий ([середньорічна кількість опадів — 1 251 мм). На висоті 2 400 м.н.м. опади зростають до 3 000 мм на рік.Das Klima der letzten 10.000 Jahre (für Grindelwald) Abgerufen am 31. März 2009 Причина такої кількості опадів — гора стоїть фактично першою на шляху західних вологих атлантичних мас повітря, слугує їм бар'єром і більшість опадів випадає на її північно-західних схилах. Відповідно у південнішому, розташованому за цими горами кантоні Вале цей бар'єр забезпечує значно меншу кількість опадів. Середньорічна температура на Юнгфрауйох (3 580 м.н.м.) становить −7,9 °C.Wetterrekorde Schweiz (Stand 2005) Abgerufen am 31. März 2009
З урахуванням цього вегетаційний період в долині становить 200 днів на рік, але зменшується з висотою і на висоті 2 400 м.н.м. становить лише 60 днів. Основа ґрунту складається з рендзинів, які сформувалися на багатому вапняком камінні Айгеру. Знаковим для цього типу ґрунту є слабкі базові значення PH, ґрунтовий горизонт з муля та слабка проникність вологи.Übersicht über die Vegetation der Schweiz (S. 1) Abgerufen am 31. März 2009 На Айгері можна спостерігати такі вегетаційні пояси: передгірний — до 1 100 м.н.м., високогірний — до 1 600 м.н.м. (у залісненій частині — до 1 800 м.н.м.), субальпійський та альпійський — до 2 200 м.н.м..Vegetations- und Tierverbreitungsstufen um Grindelwald Abgerufen am 31. März 2009
Рослинність
У передгірному поясі довкола Гріндельвальда переважають багаті луки, що утворились на колись лісистих схилах внаслідок регулярного сільськогосподарського використання людиною. Серед найбільш поширених рослин на таких луках — геранієві, дзвоники, гірчак зміїний та бугила лісова. У високогірному поясі також переважають луки.