Побічна дія (або побічний ефект) — це будь-яке виявлення небажаного ефекту (іноді небезпечного для здоров'я пацієнта), що виникає у межах терапевтичних доз препарату (рекомендованих для лікування, діагностики, профілактики захворювань) або модифікації фізіологічних функцій. Побічна дія не завжди є антиподом головної (основної) дії препаратуОснови фармакології з рецептурою: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. I—II рівнів акредитації / М. П. Скакун, К. А. Посохова ; МОЗ України. — 3-е вид.. — Тернопіль: ТДМУ, 2019. — 608 с. ISBN 978-966-673-257-9 (С.38-39), заради якої він використовується, тобто, побічна дія може бути як негативного так і позитивного спрямування.
Побічна дія ліків стає все більш актуальною медичною та соціальною проблемою. За даними різних авторів, побічні реакції ліків спостерігаються у 10-30 % населення, у 3 % випадків є підставою звернення до лікарів, у 5 % — причиною госпіталізації, у 3 % — приводом для проведення інтенсивної терапії, у 12 % призводять до суттєвого збільшення терміну перебування хворих у стаціонарі, а у 1 % пацієнтів взагалі можуть бути причиною летальних наслідків.Лікарська алергія при анестезіологічних втручаннях. ГАЗЕТА "НОВИНИ МЕДИЦИНИ ТА ФАРМАЦІЇ" 11-12(331-332) 2010 В Україні ця проблема також стає все більш актуальною. Так, частота тільки алергічних реакцій коливається в межах 1-2 %. До летальних наслідків призводить 1 із 10 000 алергічних реакцій, що щорічно може викликати 1000—2000 смертей тільки від анафілактичного шоку. Серед осіб, що потребують частого та тривалого лікування (наприклад, хворі на туберкульоз), алергічні реакції діагностується вже в 15 % випадків. Клінічні прояви алергічних реакцій заважають або перешкоджають професійній діяльності медичних працівників, у тому числі 17 % молодших медичних сестер, 30-45 % середнього медичного персоналу та 6-30 % лікарів різних спеціальностей. Побічні ефекти лікарських препаратів, за даними досліджень, можуть стати причиною смерті у 0,01 % хірургічних та у 0,1 % терапевтичних стаціонарних хворих. За даними ВООЗ (2004), летальність при фармакотерапії посідає 5-те місце у світі після серцево-судинних, онкологічних, легеневих захворювань, травм і складає 0,1 %, тоді як при проведенні хірургічних втручань вона в 10 разів менша (0,01 %).
Побічна дія препаратів може виникати із багатьох причин. Виникненню побічної дії можуть сприяти різноманітні фактори ризику з боку ліків, організму людини, довкілля та суспільства.
Класифікація Усі випадки побічної дії лікарських препаратів можна поділити за патогенезом виникнення, системними проявами, важкістю перебігу та іншими ознаками.
Побічну дію ліків можна поділити на три типи по впливу на перебіг захворювання. Згідно з цією класифікацією виділяється бажаний побічний ефект, що сприяє швидкому видужанню хворого та покращує якість фармакотерапії; небажаний побічний ефект, що погіршує стан здоров'я хворого та сприяє виникненню ускладнень захворювання; індиферентний побічний ефект, що не справляє впливу на організм хворого.
По наслідках дії побічні ефекти ліків поділяються на серйозні побічні ефекти (що призвели до смерті або загрозливих для життя станів, інвалідизації хворого, госпіталізації пацієнта або подовження строків госпіталізації, розвитку злоякісних пухлин, розвитку вроджених вад у новонароджених дітей) та несерйозні побічні ефекти (які не призвели до перерахованих вище наслідків побічних ефектів).
Побічну дію ліків можна поділити по шляху впливу на органи та системи організму на первинну побічну дію та вторинну побічну дію. Первинна побічна дія є прямим наслідком впливу препарату на певну мішень (наприклад, нудота, біль в епігастрії та інші прояви диспепсії при подразненні слизової оболонки шлунка). Вторинна побічна дія виникає непрямим шляхом (наприклад, гіповітаміноз при антибіотикотерапії виникає внаслідок пригнічення кишкової мікрофлори, яка синтезує вітаміни, або дисбіоз кишечника і кандидомікоз при тривалій антибіотикотерапії).
За системним принципом побічна дія ліків класифікується наступним чином: Поліорганні порушення. Ендокринні порушення. Порушення обміну речовин. Ураження шкіри. Гематологічні порушення. Порушення з боку серцево-судинної системи. Порушення з боку дихальної системи. Порушення з боку травної системи. Ураження нирок та сечовидільної системи. Порушення з боку нервової системи. Порушення з боку органу зору. Порушення з боку опорно-рухового апарату. Психічні порушення.
За частотою побічні дії поділяються на (згідно ВООЗ): Дуже часто, ≥ 1⁄10 (виникають у більше, ніж у 10 % пацієнтів, що застосовують лікарський засіб) Звичайні (часті), від 1⁄10 до 1⁄100 (від 1 до 10 % випадків) Незвичайні (нечасті), від 1⁄100 до 1⁄1000 (0,1—1 % випадків) Рідкісні, від 1⁄1000 до 1⁄10000 (0,01—0,1 % випадків) Вкрай рідкісні, < 1⁄10000 (менше, ніж 0,01 % випадків)
Згідно класифікації відомого українського фармаколога Івана Сергійовича Чекмана (2014), побічні реакції лікарських засобів поділяються на 5 груп: Алергічні реакції. Фармакотоксичні ускладнення. Порушення імунобіологічних властивостей організму. Фармакогенетичні ускладнення. Синдром відміни.
За сучасною класифікацією ВОЗ побічна дія препаратів поділяється на реакції типу А, В, С і D. Тип побічної діїПобічна дія, що відповідає критеріям визначення Побічні реакції, залежні від дози — тип А, що вважаються частими передбачуваними реакціями, пов'язаними із фармакологічною активністю препарату та можуть зустрічатися у будь-якого індивідуума 1. Надлишковий терапевтичний ефект або його посилення2. Другорядні фармакологічні побічні ефекти3. Токсичні побічні ефекти або токсичність, що пов'язана із лікарськими взаємодіями4. Вторинні побічні ефекти Побічні реакції, що не залежні від дози і є частими непередбачуваними реакціями, та які зустрічаються лише у чутливих людей — тип В1. Імуноалергічні реакції або імуноалергічна гіперчутливість2. Псевдоалергічні реакції або неімунологічна гіперчутливість3. Лікарська непереносимість4. Ідіосинкразія Побічні реакції, зумовлені тривалою фармакотерапією — тип С1. Синдром відміни або рикошету2. Лікарська залежність або абстинентний синдром3. Толерантність до препарату4. Ефекти пригнічення вироблення гормонів5. Кумулятивні ефекти Відстрочені побічні реакції — тип D 1. Мутагенність2. Тератогенність3. Канцерогенність
Серед побічних ефектів ліків виділяють також так звані парамедикаментозні побічні ефекти. Ці побічні ефекти не пов'язані із дією самого лікарського засобу, а найчастіше зумовлені властивостями наповнювачів, що присутні у різноманітних формах лікарських препаратів, а також психогенними факторами, які виникають після ознайомлення із інструкцією лікарського препарату. Часто парамедикаментозні побічні ефекти виникають після заміни препарату відомої фірми на ідентичний по хімічному складу засіб, що випускається у іншій країні. Причини прояву побічної дії у подібних випадках можуть бути пов'язані з різницею біодоступності та інших фармакокінетичних параметрів, або якістю субстанції і допоміжних речовин.
Причини та механізм розвитку Виникненню та розвитку побічних ефектів у пацієнтів можуть сприяти велика кількість різноманітних факторів. що пов'язані як із особливостями самого лікарського препарату, так і особливостями організму хворого.
Згідно із дослідженнями Грехема-Сміта та Аронсона, для розвитку побічних ефектів типу А можна виділити такі три причини, що пов'язані із фармакологічними властивостями препарату: фармацевтичну мінливість препарату (варіабельність) фармакокінетичну мінливість препарату (варіабельність) фармакодинамічну мінливість препарату (варіабельність).
Важливим фактором розвитку побічної дії препарату може бути шлях та швидкість введення лікарського засобу в організм. Найчастіше побічні ефекти ліків виникають при внутрішньовенному введенні препарату, коли біодоступність лікарських засобів становить 100 %, і у більшості випадків швидко досягаються високі концентрації препарату в крові пацієнта. Прикладом такого побічного ефекту може бути так званий синдром «червоної людини»Побічна дія лікарських засобів. профілактика та лікування лікарських ускладнень навчальний посібник. Білай І.М. Запоріжжя – 2016 (С.15) — почервоніння обличчя та верхньої половини тіла зі зниженням артеріального тиску, тахікардією, болем за грудиною; що виникає при швидкому внутрішньовенному введенні глікопептидних антибіотиків (частіше ванкоміцину) і причиною якого є масивне виділення гістаміну при швидкій внутрішньовенній інфузії даних препаратів.
Збільшення ризику побічних ефектів може бути пов'язано із віковими особливостями пацієнтів, наявністю у них супутніх захворювань, прийомом інших лікарських препаратів та наявність у пацієнтів шкідливих звичок. Дослідженнями встановлено, що ймовірність побічних ефектів є вищий у пацієнтів з групи ризику: Діти. Пацієнти похилого віку. Вагітні. Хворі на ниркову та печінкову недостатність. Пацієнти, що лікуються 3—4 і більше лікарськими препаратами. Особи, що зловживають алкоголем, курінням та наркотичними засобами. Хворі, у яких раніше спостерігалися небажані побічні реакції.
Для оцінки ризику імовірності виникнення побічних ефектів має значення також приналежність лікарського препарату до відповідного класу лікарських засобів. Частіше побічні ефекти спостерігаються при застосуванні антибіотиків, місцевих знеболюючих засобів, вакцин і сироваток, кровозамінників, анальгетиків, вітамінів. Згідно аналізу повідомлень про частоту побічних ефектів в Україні, найчастіше викликають побічні ефекти типу В такі групи препаратів: антибіотики (39,2 %), протизапальні та протиревматичні засоби (6,0 %), вітаміни (5,8 %), анальгетики (4,8 %), засоби від простуди та кашлю (3,1 %)Аналіз спонтанних повідомлень про побічні реакції лікарських засобів. Матвєєва О.В., Вікторов О. П., Бліхар В. Є., Яйченя В. П., Логвіна І О УМЧ, №3 (83) V - VI 2011 р., Згідно аналізу звернень пацієнтів, які звернулися за амбулаторною допомогою в Інститут імунології Росії, розподіл побічних ефектів по групах лікарських препаратів був наступний: місцеві анестетики — 43,2 %, антибіотики — 18,8 %, нестероїдні протизапальні засоби — 9,7 %, інші лікарські засоби — 28,4 %. Але у багатьох випадках статистика відображає не стільки частоту побічних ефектів препарату, скільки частоту їх застосування, тобто велика кількість зареєстрованих побічних явищ пов'язана із великою частотою застосування лікарських засобів, а не із їх токсичністю або іншим несприятливим впливом на організм людини.
Ризик імовірності побічних ефектів зростає при невдалому поєднанні ліків у разі їх несумісності. В організмі вона реалізується завдяки фармакокінетичній або фармакодинамічній взаємодії. Наприклад, поєднання бета-блокаторів із блокатором кальцієвих каналів верапамілом викликає значне зниження частоти серцевих скорочень, порушення роботи провідної системи серця та зниження скоротливості серця, особливо при парентеральному застосуванні цих препаратів. При застосуванні бета-блокаторів із дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, амлодипін та ін.) ризик таких побічних ефектів практично відсутній. Силденафіл частіше викликає побічні ефекти з боку серцево-судинної системи при сумісному застосуванні із нітратами, тому що обидва підвищують рівень оксиду азоту в організмі, тому їх сумісне застосування значно збільшує імовірність потенціювання ефектів підвищеного вмісту NO. Сумісне застосування протигрибкових препаратів з групи азолів (кетоконазол, ітраконазол та ін.) і протиалергічних препаратів з групи блокаторів Н1-гістамінорецепторів ІІ покоління (астемізол, лоратадин) значно підвищує ризик порушень серцевого ритму у зв'язку із подовженням інтервалу QT на ЕКГ.