Гіркокашта́н япо́нський (Aesculus turbinata) — отруйна багаторічна рослина родини сапіндових. Ендемік Японських островів. Декоративна, технічна та харчова культура.
Опис Могутнє дерево заввишки 20-30 м.Nianhe Xia, Nicholas J. Turland: Aesculus. У Flora of China, Том 12, 2007, с. 2-4.(pdf; 197 kB) Кора сіра. Молоді гілки запушені. Листки пальчасті, складені з 5-7 листочків. Кожен листочок ланцетної форми, завдовжки 15-35 см, завширшки 5-15 см. Черешки завдовжки 7,5-25 см, голі або запушені. Колір листя яскраво-зелений, нижня поверхня світліша, з добре помітними жилками (18-26 пар).
Суцвіття — конічна або циліндрична волоть 15-25 (зрідка до 40) см завдовжки. Квітки двостатеві, білі або жовтуваті, з жовтою плямою при основі пелюсток, яка згодом стає червоною. Бічні відгалуження квітконоса до 5 см завдовжки, квітконіжки — до 3-4 мм. Чашечка дзвоникувата, 3-5 мм завдовжки. Оцвітина густо запушена. Пелюсток 4 (рідше — 5), їх довжина становить 7-12 мм. Тичинок 6-7, вони запушені, завдовжки 10-18 мм; пиляки запушені. Маточка волосиста. Плід — оберненояйцеподібна або яйцеподібна коробочка завширшки до 5 см. Оболонка плоду завтовшки 3-6 мм, блідо-коричнева, вкрита дрібними горбками. Всередині плоду містяться декілька коричневих насінин з великими білуватими плямами; їх діаметр становить 2,5-3 см.
Насіння отруйне через великий вміст сапонінів.Buchanan, R. 1987. A Weavers Garden. Loveland, Colorado, Interweave Press. с. 230
Число хромосом 2n = 40.
Екологія та поширення Надає перевагу вологим, але добре дренованим ґрунтам, світлим місцям або напівзатінку. Невибагливий до фізичних показників ґрунту: може рости на піщаних, глинистих, суглинистих; з кислою, лужною і нейтральною реакцією. Вид доволі морозостійкий, хоча може ушкоджуватися весняними приморозками.
Квітне у травні-липні. Плодоносить у вересні. Висохле насіння швидко втрачає схожість, а вологе (свіже), навпаки, — швидко проростає. Схожість підвищується, якщо сіяти насінини білуватою плямою донизу.The Plantsman. Vol. 4. 1982–1983. Royal Horticultural Society 1982.
Ареал виду доволі вузький і не виходить за межі Японії. Ця рослина поширена на островах Сікоку, Хоккайдо, в північній і центральній частинах острова Хонсю. Зростає у вологих листяних лісах, особливо вздовж річок і в улоговинах. У горах підіймається на висоту 2000 м над рівнем моря.
Застосування Гіркокаштан японський відомий в культурі з XIX століття. Його часто вирощують в Європі, Китаї, США як декоративну рослину, інколи плутаючи цей вид з гіркокаштаном китайським.James W. Hardin: Studies in the Hippocastanaceae V. Species of the Old World. Brittonia, Том 12, 1960, с. 26-38. Вид є перспективним для розповсюдження в країнах з помірним і вологим кліматом. Якщо насіння висівають восени, то проростки потрібно захищати від морозів у холодному парнику. Весняні посіви захисту не потребують. Гіркокаштан японський добре переносить пересадку (навіть великі саджанці).Bean. W. Trees and Shrubs Hardy in Great Britain. Vol 1 — 4 and Supplement. Murray 1981.
У господарстві використовують деревину японського гіркокаштана, яка має світлий колір і не надто виразний малюнок. Вона йде на виготовлення меблів, побутового начиння.
Є свідчення, що в їжу можна вживати листяG. Kunkel. Plants for Human Consumption. Koeltz Scientific Books, Box 1360, Koeni- gatein, West Germany. 1984. с. 393, хоча це твердження викликає сумнів через ризик отруєння сапонінами. Також використовують насіння, яке висушують і перемелюють на борошно. Щоб звільнити насіння від отрути, його попередньо вимочують у воді від 2 до 5 діб. Завдяки великому вмісту сапонінів насінням цього виду можна замінити мило. З цією метою його подрібнюють і замочують у гарячій воді, отриманий мильний розчин придатний для прання одягу, миття рук, але не посуду.
Синоніми Aesculus dissimilis Blume Aesculus turbinata f. pubescens (Rehder) Ohwi ex Yas Endo Aesculus turbinata var. pubescens Rehder Pawia dissimilis Kuntze Pawia turbinata Kuntze
Джерела