Помезанія (, , ) історична назва землі Пруссії, де проживало одне з давньопрусських балтських племен помедів. Назва походить від прусського «pa-median» — «під лісом, узлісся»[Georg Gerullis: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin, Leipzig 1922, стор.130]. За легендою назва землі походить від імені Помесо, сина вождя Відевута. Терени займали важкопрохідні ліси на півдні вздовж ріки Оса і на заході від її впадіння до Вісли вздовж правого берега останньої, її рукава Ногат, на півночі до озера Друзно і від нього на сході приблизно до міста Любава. На ХІІІ ст. населення Помезанії складало 16.000-20.000 осіб.
Історія
Князь Мазовії Конрад I Мазовецький запросив лицарів Тевтонського ордену для захисту своїх теренів від нападів прусів (1225). Хрестоносці прибули 1230 до Кульму, звідки наступного року почали наступ на Помезанію. Перейшовши Віслу, заклали місто Торунь (), перший замок Марієнвердер (). Вождь помедів Пепін безуспішно атакував Торунь, був захоплений і страчений. Генріх ІІІ Майсенський 1234 виграв велику битву під прусським поселенням Ґревозе (Grewose), захопивши його. Помезани взяли участь у І прусському повстанні (1242/49), знову володіли містом Ґревозе (1242/47), який хрестоносці Генріха фон Ліхтенштейна захопили (1248), заклавши замок Хрістбурґ на новому місці (). Тоді ж заклали Голланд (), Марієнбурґ () (1250). Помезанія була першою землею Пруссії, що була колонізована хрестоносцями і охрещена. Помезанія не брала участі у ІІ прусському повстанні (1260–1274), через що на неї здійснювали набіги ятвяги, барти. Попри те, що Помезанія першою з прусських земель була атакована хрестоносцями, тут до XVI ст. збереглись звичаї, мова, що дозволило скласти словник прусської мови і Катехізис на цій мовіEnchiridion Pruski (поль.).
28 липня 1243 легат Вільгельм з Модени заклав у володіннях Тевтонського ордену 4 дієцезії (Земландії, Вармії, Кульму і ПомезаніїDiecezja pomezańska (пол.) під управлінням архієпископа Риги, що затвердив 30 липня 1243 Іннокентій IV. Крім Помезанії до неї увійшли терени Погезанії. Резиденцію єпископа заклали у Різенбурґу (), капітулу у Мерієнвердері (). З 1525 набуло поширення лютеранство і дієцезія стала занепадати. Єпископ Ергард фон Квейс перейшов на лютеранство (кінець 1524), через що 1577 Помезанію передали в управління Кульмської дієцезії (Хелмжська), а 1601 папа підтвердив інкорпрацію Помезанської дієцезії з Кульмською.
Згідно Другого Торунського миру терени Помезанії були розділені. Марієнбурґ і навколишні землі відійшли до Королівської Пруссії, а південна частина до Тевтонського Ордену, реорганізованої у Прусське герцогство (1525). Головними містами Помезанії були Ейлау (), Марієнвердер (), Марієнбурґ (), Рісенбурґ (), Росенберґ ().
Після першого поділу Речі Посполитої 1772 Помезанія відійшла до провінції Східна Пруссія королівства Пруссія. Після Першої світової війни Східна Пруссія залишилась у складі Німеччини обабіч Польського коридору. Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Помезанію передали Польщі. Терени Помезанії сьогодні входять до Вармінсько-Мазурського і Поморського воєводств Польщі.
Див. також
Бартія Вармія Ґаліндія Кульмерланд Любавія Надровія Натангія Погезанія Східна Померанія Померанія Сассія Самбія Скаловія
Примітки
Джерела Joseph Bender: Begrenzung, Einteilung und Kirchen der ehemaligen Diözese Pomesanien. In: Zeitschrift für die Geschichte und Altertumskunde Ermlands, Band 2, Jahrgang 1861–1863, Mainz 1863, стор. 178–191 Georg Gerullis: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin, Leipzig 1922, стор.130 v. Tettau: Volkssagen Ostpreußens, Litthauens und Westpreußens. Berlin 1837