Андрі́й Васи́льович Мано́рик (1 вересня 1921, с. Вербівка, нині Оратівського району Вінницької області — †25 червня 1974, Київ) — український вчений в галузі фізіології рослин, член-кореспондент АН України.

Учасник німецько-радянської війни. У 1949 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. З 1951 року працював у Інституті фізіології рослин i генетики АН УРСР. У 1956—1973 — заступник директора з наукової роботи інституту, у 1973—1974 роках директор. Академік-секретар Відділення загальної біології АН УРСР у 1974 році.

Наукові праці Обогащенные компосты. К., 1961 К. А. Тімірязєв — основоположник наукового землеробства. К., 1962 Динаміка нагромадження органічних кислот у рослинах люпину жовтого // Доп. АН УРСР. 1972. Сер. Б, № 3 (спів­авт.) Фрак­­ционный состав белков и изоэнзимный спектр глутаматдегидрогеназы клубеньков люпина при эффективном и неэф­­фективном симбиозе // Физиология и биохимия культур. растений. 1974. Т. 6, № 3 (спів­авт.) Інактивація гербіцидів у грунті. К., 1975 (спів­авт.).

Примітки

Література В. В. Моргун. Манорик Андрій Васильович // 90-річчя від дня народження видатного вченого, фізіолога рослин, члена-кореспондента АН УРСР Андрія Васильовича Манорика (01.09.1924-25.06.1974). Національна наукова бібліотека України ім. В. І. Вернадського Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1987. — С. 342.