R1a — Y-хромосомна гаплогрупа, поширена в Центральній і Східній Європі, Центральній і Південній Азії, а також на Алтаї.
Походження Походить від мутації гаплогрупи R1, що сталася у чоловіка, який жив близько 22 800 років тому, ймовірно в Азії (виходячи з розповсюдження ліній R2 і R*). Ймовірне поширення — кількома хвилями.
Найзначніша хвиля — біля 3—5 тисяч років тому з Чорноморських степів. Найбільше дана гаплогрупа поширена серед окремих вищих каст півночі Індостану, серед деяких груп у Середній Азії, сорбів-лужичан (полабських слов'ян), східних європейців, алтайців, серед хотонів, західних і східних слов'ян, у деяких іранських народів (пуштуни, белуджі та ін.).
Гіпотези про місце походження
Багато носів R1a в Північній і Західній Європі, ДНК яких не має мітки Z284, підпадають під кореневу групу R1a1a1* (M417) або навіть древніші R1a1a (M17) і R1a1 (SRY10831.2).
R1a1a1* походить від найдавнішої відомої експансії R1a з лісостепової зони.
Походження більш древніх кладів (R1a1 і R1a1a) ще не встановлено.
Є кілька теорій про походження гаплогрупи R1a і вона, як правило, пов'язана з міграцією індоєвропейців. Тим не менше, ці теорії, фактично, відносяться до R1a1a, бо вона є найбільш поширеною і добре документована. Нині в науці домінує теорія про те, що сама R1a має початок у Південному Сибіру, де були знайдені останки з палеолітичної стоянки «Мальта», де знайшли предкову гаплогруппу R* Parent (xR1, xR2)журнал «Nature» от 20 ноября 2013 г., А. Г. Козинцев, «Геном сибирского кроманьонца указывает на связь индейцев с европейцами»: Расшифрован геном верхнепалеолитического ребенка из Мальты , сайт «Антропогенез. РУ» .
Східноєвропейська теорія
, директор Генографічного проєкту з «National Geographic» вважає, що R1a виникла в Європі від 10 000 до 15 000 років тому на території УкраїниСпенсер Уэллс. «Генетическая одиссея человека» . Цей регіон він називає «Українським притулком», де древні люди змогли вижити під час останнього льодовикового максимуму.
Ймовірно, там же відбулося одомашнення коня, винайдено колесо та віз, що зробило можливим ведення кочового способу життя, а кочові індоєвропейці здійснили широку експансію, яка відбулася понад 3000 років до н. е. з теренів зазначеної «курганної археологічної культури» України. Такий розвиток подій може бути підкріплений курганною гіпотезою, відповідно до якої, носії індоєвропейських мов були творцями курганної археологічної культури. Також аргументом на користь цієї версії є те що серед індусів носіями гаплогрупи є вищі касти іноземних поневолювачів Індії.
Допускається, що мутація прийшла з більш широкої території — з Причорноморсько-Каспійського степу (тобто з України та території між Доном та Волгою, яка лежить на схід від України).
Південноазійська теорія Теорія про походження R1a в Південній Азії, викладена генетиком Стівеном Оппенгеймером з Оксфордського університету, припускає походження цієї гаплогрупи в Південній Азії близько 36 тисяч років тому, а вже звідти вона почала своє розповсюдження. Гіпотеза заснована на різноманітності субкладів гаплогрупи і великому числі їх носіїв в Пакистані, Північній Індії і Східному Ірані.
Західноазійська теорія Тоомас Ківісілд (2003 р.) дотримується гіпотези походження R1a в Західній Азії через переконання, що саме звідти відбулося вторгнення індоарійських племен в Індію. Крім того, Семіно (2000 р.) твердить про появу R1a на Близькому Сході, спираючись на те, що спільно з походженням гаплогрупи тут же виникли індоєвропейські мови.
Дані ДНК викопних решток Гаплогрупа R1a була виявлена у рештках населення «культури бойових сокир»Haak W. Ancient DNA, Strontium isotopes, and osteological analyses shed light on social and kinship organization of the Later Stone Age // Stanford University, Stanford, CA, and approved October 3, 2008 (received for review August 5, 2008) Древняя ДНК. База данных по палео-ДНК, сайт «SUYUN» та «культури полів поховальних урн»Schweitzer D. Lichtenstein Cave Data Analysis, 2008. , а також — серед решток поховань андронівської , пазирикськоїRicaut, F. et al. 2004. Genetic Analysis of a Scytho-Siberian Skeleton and Its Implications for Ancient Central Asian Migrations. Human Biology. 76 (1) , тагарської і таштикської археологічних культур, у жителів стародавнього ТанаїсуКорниенко И. В., Водолажский Д. И., «Использование нерекомбинантных маркеров Y-хромосомы в исследованиях древних популяций (на примере поселения Танаис)» // Материалы Донских антропологических чтений, изд. Ростовский научно-исследовательский онкологический институт, г. Ростов-на-Дону, 2013 г. , у Таримських мумій (R1a1a)Chunxiang Li and etc. Evidence that a West-East admixed population lived in the Tarim Basin as early as the early Bronze Age , у одного з чоловіків в похованні представників еліти хунну в «Duurlig Nars»Kim K. and etc. A western Eurasian male is found in 2000-year-old elite Xiongnu cemetery in Northeast Mongolia // Am J Phys Anthropol. 2010 Jul;142(3):429-40. doi: 10.1002/ajpa.21242 .
Етногеографічне поширення
Найбільшого поширення R1a має в Середній і Південній Азії, Центральній і Східній Європі серед лужичан (63 %), українців (44 %), поляків (близько 56 %), росіян (47 %)Алексей Зоррин, «Гаплогруппы русских: геном и генетика русского народа» , у брахманів індійських штатів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш дана гаплогрупа зустрічається з частотою 72 і 67 % відповідноThe Autochthonous Origin and a Tribal Link of Indian Brahmins: Evaluation Through Molecular Genetic Markers, by S. Sharma (1,2), E. Rai (1,2), S. Singh (1,2), P.R. Sharma (1,3), A.K. Bhat (1), K. Darvishi (1), A.J.S. Bhanwer (2), P.K. Tiwari (3), R.N.K. Bamezai (1) 1) NCAHG, SLS, JNU, New delhi; 2) Department of Human Genetics, GNDU, Amritsar; 3) Centre for Genomics, SOS zoology, JU, Gwalior, Page 273 (1344/T), Published in The American Society of Human Genetics 57th Annual Meeting, October 23-27, 2007, San Diego, California. , даргінців (22 %), хотонів (64 %)«Генетические отличия монголов по Y-хромосоме», ГЕНЕТИКА, том 50, № 2, 2014 г., С. 203—213 , білорусів (50 %), литовців (34 %), латишів (39 %), казанських татар та мишарів (до 34—44 %), башкирів (26 %) (у башкир Саратовської і Самарської областей до 48 %)Лобов А. С., «Структура генофонда субпопуляций башкир» (автореферат диссертации, 03.00.15 — Генетика), г. Уфа, 2009 г. , у кубанських ногайців до 50 %Схаляхо Р. А. // «Тюрки Кавказа: сравнительный анализ генофондов по данным о Y-хромосоме», изд. «Вестник МГУ», 2013 г., № 2, C. 34-48 , у карачаївців і балкарців до 34 %Karachay-Balkar DNA project of FTDNA. . Широко поширена в Центральній Азії: у таджиків (68 %), киргизів (64 %), памірців (82,5 %)ДНК-генеалогия Y гаплогруппы и мито ДНК, этногенез народов мира по гаплогруппам (Введение в ДНК генеалогию) Генофонд: «Экспедиция в Таджикистан 2006 г.», сайт «Лаборатория популяционной генетики ГУ МГНЦ РАМН» . Помірно поширена в скандинавських країнах (23 % в Ісландії, 18—19 % в Швеції і близько 27 % в Норвегії), в Ірані (від 4 до 25 %).
Зовнішня структура
IJK IJ (M429/P125) I (M170) J (M304) K (M9) LT (L298/P326), або K1 L (M20) T (M184) K2 (M526) K2a (M2308) K2a1 (M2313) NO (M214) N (M231) O (M175) K2b (P331) K2b1 (P397, P399) S (B254) M (P256) P (P295) P1 (M45) Q (M242) R (M207) R1 (M173) R1a (M420) R1b (M343) R2 (M479) P2 (B253) K2c (P261) K2d (P402) K2e (M147)
Внутрішня структура
Під-гілки гаплогрупи R1a (L62/M513/PF6200, L63/M511/PF6203, L145/M449/PF6175, L146/M420/PF6229):
R1a1 (L120/M516/PF6236, L122/M448/PF6237, M459/PF6235, Page65.2/PF6234/SRY1532.2/SRY10831.2) R1a1a (L168, L449/PF6223, M17, M198/PF6238, M512/PF6239, M514/PF6240, M515) — у брахманів із Західної Бенгалії досягає 72 %, у пуштунів Афганістану до 51 %, у маніпурів Індії — 50 %. У мешканців польських, російських і українських регіонів коливається в межах 50-65 %. R1a1a1 (M417, Page7) R1a1a1a (CTS7083/L664/S298) — зустрічається в Східній Європі. R1a1a1b (S224/Z645, S441/Z647) R1a1a1b1 (PF6217/S339/Z283) — гілка переважаюча в Центральній й Східній Європі. R1a1a1b1a (S198/Z282) R1a1a1b1a1 (M458/PF6241) — переважно балто-слов'янська гілка, з максимальною частотою фіксована у Польщі, Литві, Чехії та Словаччині, але також зовсім звичайна в Північно-західній Росії і на Південному Сході України. R1a1a1b1a1a (L260/S222) — чітко співвідноситься з західними слов'янами, пік її частоти припадає на Польщу, Чехію і Словаччину, також зона розповсюдження зачіпає Східну Німеччину, Східну Австрію, Словенію та Угорщину. R1a1a1b1a1b (CTS11962) R1a1a1b1a1b1 (L1029/S4554) R1a1a1b1a2 (S204/Z91, S466/Z280) — є східноєвропейською міткою (можливо балто-слов'янською), зустрічається у всій Центральній і Східній Європі, західна межа поширення простягається від Східної до Південно-західної Німеччини і далі до Північно-східної Італії. Усередині гілки виділяється декілька кластерів, досліджених поки лише в загальних рисах: східнослов'янський, балтський, померанський, польський, карпатський, східно-альпійський, чехословацький та інші. R1a1a1b1a2a (S205/Z92, S344/Z660, S446/Z661) — східнослов'янський кластер, можливо, має балтське (східнобалтійське) походження. Велика частина носіїв проживає в Росії та Білорусі. Зустрічається в Польщі, Литві, Фінляндії та Україні. R1a1a1b1a2b (CTS1211) R1a1a1b1a2b1 (P278.2) R1a1a1b1a2b2 (L784) R1a1a1b1a2b3 (CTS3402/S3361) R1a1a1b1a2b3a (L365/S468) — померанський кластер, більш всього носіїв мешкає в Польщі й Східній Німеччині (найчастіше носять прізвища слов'янського походження). R1a1a1b1a2b3a1 (F2686) R1a1a1b1a2b3b (L366) R1a1a1b1a2b3c (L1280) R1a1a1b1a3 (S221/Z284, S443/Z289) — скандинавська гілка, найбільша концентрація в Норвегії. Також зустрічається у землях, де норвезькі вікінги влаштовували свої колонії, наприклад, у деяких областях Шотландії, Англії та Ірландії. R1a1a1b1a3a (L448/S200) R1a1a1b1a3a1 (CTS4179) R1a1a1b1a3a1a (L176.1/S179.1) R1a1a1b1a3b (S223/Z287, S345/Z288) R1a1a1b1a3b1 (CTS8401) R1a1a1b1a3b1a (S201/Z87, S342/Z88) R1a1a1b1a3b2 (CTS8277) R1a1a1b1a3c (CTS4027) R1a1a1b2 (F992/S202/Z93) — основна азійська гілка R1a. Знайдена у Центральній, Південній та Південно-західній Азії (у тому числі у євреїв-ашкеназів). Z93 є міткою багатьох народів, таких як індо-іранці (арії), перси, мідійці, мітаннці, татари, а також входить у генофонд арабів і євреїв. R1a1a1b2a (L342.2/S278.2, F3105, S340/Z94) R1a1a1b2a1 (L657/S347) — зустрічається в Центральній та Південній Азії R1a1a1b2a1a (Y7) R1a1a1b2a2 (Z2124) R1a1a1b2a2a (Z2123) R1a1a1b2a2b (S4576/Z2122) R1a1a1b2a2b1 (F1345) R1a1a1b2a2b1a (CTS6/S3403) R1a1a1b2a2b1b (F2935) R1a1a1b2a2b2 (Y57)
R1a-M420 M420 сформувався 22200 років тому. Загальний предок жив 14300 років тому.
R1a умовно визначається M420, хоча до неї за yfullhttps://www./arch-3.09/tree/R1a/ еквівалентно відносяться ще 214 снипів, як наприклад: L146/M420, M448, L145/M449, M459, L63/M511, L62/M513, M516, M602, M604, M609, M610, M616, M617, M623, M626, M629, M631, M641, M644, M646, M650, M655, M658, M662, M665, M669, M671, M676, M678, M680, M681, M687, M690, M693, M698, M701, M709, M712, M715, M722, M726, M728, M729, M735, M736, M737, M739, M740, M743, M742, M744, M745, M749, M752, M754, M756, Y207/M765, M766, M767, M768, M769, M770, Y208/M772, Y209, M774, M775, Y212/M783, Y215, Y216/M784, Y217, M794, M796, M798, M800, L457, M803, M804, M814, M815, M5824, M8989, M9205, M11810, M11814, M11826, M11827, M11835, M12465, Y171, Y173, Y174, Y175, Y176, Y177, Y178, Y179, Y180, Y181, Y183, Y184, Y185, Y186, Y187, Y188, Y189, Y190, Y191, Y192, Y194, Y195, Y218, Y362, Y443, L1067, Y1420, Y1431, Y1432, Y1516, Y1519, Y1522, Y1592, Y1607, Y1611, Y1794, Y1975, Y2362, L566, L777, S492, Z2467