О́вруцький за́мок — середньовічний дерев'яний замок в місті Овруч, військово-адміністративний центр Овруцького князівства, з 1470 один з центрів — Київського воєводства, з 1569 — центр Овруцького староства. Перші письмові згадки про Овруцький замок з'являються в другій половині X століття.ЛІТОПИС РУСЬКИЙ за Іпатіївськім списком [(видання 1908 року) Замок проіснував до другої половини XVIII століття та був розташований в південно-західній частині міста, на Замковій горі, біля впадіння річечки Вручай (Ручай) в річку Норинь. Тепер на замковій горі розміщений Спасо-Преображенський кафедральний собор.
Історія Овруцького замку Овруч (Вручий) як місто-фортеця на лівому березі річки Норинь, притоці Прип'яті, вперше згадується в літописі в 977 у зв'язку з загибеллю князя Олега Святославовича: «Року 6483 (975). Одного разу Свенельдич, на ім'я Лют, вийшов з Києва на полювання і гнав звіра у лісі. І побачив його Олег, і запитав своїх: „Хто це?“. І відповіли йому: „Свенельдич“. І, напавши, вбив його Олег, оскільки й сам полював у тому місці, І почалась через це ненависть між Ярополком і Олегом, і постійно підмовляв Свенельд Ярополка, прагнучи помститись за сина свого: „Піди на свого брата і захопи волость його“. Року 6485 (977). Пішов Ярополк на брата свого Олега в Деревську землю. І вийшов проти нього Олег, і озброїлись обидві сторони. І в битві, що почалась, переміг Ярополк Олега. Олег же зі своїми воїнами побіг до міста, яке називали Овруч, а через рів до міської брами був перекинутий міст, і люди, у тисняві на ньому, зіштовхували одне одного донизу. І зіштовхнули Олега з мосту до рову. Багато людей падало, і коні чавили людей, Ярополк, увійшовши до міста Олегового, захопив владу і послав шукати свого брата, і шукали його, але не знайшли. І сказав один деревлянин: „Бачив я, як учора спихнули його з мосту“. І послав Ярополк знайти брата, і витягали тіла з рову з ранку і до полудня, і знайшли Олега під трупами; винесли його і поклали на килимі. І прийшов Ярополк, плакав над ним і сказав Свенельдові: „Дивись, цього ти й хотів!“. І поховали Олега у полі біля міста Овруча, і є могила його під Овручем і дотепер.»Повесть временных лет
Прояснити все, що відбувалося може цитата з «Історії…» С. М. Соловйова: «… ми не повинні оминути увагою вік дітей Святославових: Ярополку було не більше 11 років (на час смерті Святослава), а отже, при ньому повинен був бути вихователь; хто був цей вихователь, який стосунок до нього мав Свенельд, і як отримав важливе значення — про це літописець нічого не знає. Ми не повинні лише забувати, що Ярополк був малолітній, отже, діяв під чужим впливом. Єдиною подією з Ярополкового князювання, що її внесли в літопис, була міжусобиця між синами Святослава. Ми знаємо, що полювання після війни було головною пристрастю середньовічних варварів: скрізь князі надавали собі щодо полювання великі права, жорстоко караючи за їх порушення. Це є достатнім поясненням події, що її розказав наш літописець <…> Навіщо переказ пов'язує частини дії так, що Олег вбиває Люта тоді, коли впізнає в ньому сина Свенельдева? Якби Олег пробачив Люту його зухвалість, дізнавшись, що він син Свенельда — знаменитого боярина старшого брата, боярина батьківського та дідівського, тоді справа була би зрозуміла; але літописець каже, що Олег вбив Люта, саме довідавшись, що той є сином Свенельда; при цьому не забуваємо, що древлянському князю було не більше 13 років! Отже, воля його була під впливом інших, під впливом якогось сильного боярина на кшталт Свенельда.»Сергей СОЛОВЬЕВ ИСТОРИЯ РОССИИ С ДРЕВНЕЙШИХ ВРЕМЕН
Деякі дослідники припускають, що в X столітті Овруч замінив колишню древлянську столицю Іскоростень, яку спалила княгиня Ольга в 945.В. В. Богуславский. Славянская энциклопедия: XVII век: в 2-ч, Том 2, Olma Media Group, 2004
На високій замковій горі був княжий замок з житлом князя (теремом), в долині — селище, з одного боку споруди були захищені глибоким ровом та земляним валом, а з іншого — природною перешкодою: річкою Норинь та непрохідними болотами. За Рюрика Ростиславовича Овруч перетворився на вотчину древлянських (овруцьких) князів та замок-городище (навколо міста та замку були побудовані нові дерев'яні укріплення).Балязин В. Занимательна история России, М., 2001"Добре відоме планування стародавнього Вручая (Овруч), який з середини XII ст. був центром феодальних володінь князя Рюрика Ростиславовича — типове, середнє за розмірами місто, з міцним князівськім замком і досить великим посадом (близько 28 га), укріпленим стінами з дерев'яних городень і земляними валами."Архітектура: дерев'яна та кам'яна (Ю. С. Асєєв, В. О. Харламов) У замку був князівський «Червоний двір», де, бувало, довгий час жив сам князь, але найчастіше — посадник; тут князі заводили своє господарство, тримали склади всякого «добра»: шкір і хутр, металевих виробів, меду і воску, хліба, вина та інших харчів. До замку стікалася данина та військова здобич, побори та штрафи, товари та раби, тут було «все життя» князів. Навколо нього виникали княжі села і слободи, і села сільських общинників поступово втягувалися в князівське господарство. Усюди з'являлася князівська адміністрація, що ставила позначки на дубах та соснах, прокладала межі, встановлювала різного роду «знамення», суворо переслідувала за «перетес», карала кожного, хто «межу переоре», і пускала на колись общинні вигони стада худоби з княжою «плямою». На землях навколо замку з'являлися князівські мисливські угіддя, ріллі, тут і там трудилися князівські холопи та смерди, ремісники та рядовичі, господарювали огнищани та конюхи, тіуни та посельські.Мавродин В. В. Очерки по истории феодальной Руси, Л., 1949 Навколо замку жили дружинники — соратники князя в минулих війнах та походах. Вони були правою рукою князя. З їхнього середовища виходить і князівська адміністрація (посадники, данинники, вірники, мечники та ін.), і вотчинні слуги — огнищани, тіуни, старости.Греков Б. Д. Киевская Русь, М., 1953. Всіх їх «годує» сільський люд, данники князя; на їх користь надходять деякі побори, з ними ділиться своїми доходами князь, багато з них живуть з князем під одним дахом та сидять на князівських бенкетах за одним столом з ним. Але поступово все більшого та більшого значення набувають земля та доходи з неї. Тепер не данина з землі, а сама земля з людом, що сидить на ній, починає бути цінністю для дружинника. І вчорашній воїн, який мріяв про військову здобич й грабежі, про ложки, викувані зі срібла, що його здобуде князь внаслідок успішної війни, перетворюється на землевласника.Повесть временных лет. Ч. 1-2. Текст, перевод и статьи Д. С. Лихачева и Б. А. Романова. Под ред. В. П. Адриановой-Перетц, М. — Л., 1950 (Академия наук СССР. Литературные памятники). З середовища дружинників в майбутньому з'явиться так звана овруцька околична шляхта.
В 1240 орди хана Батия спустошили Овруч та зруйнували замок. З часом його відбудували, і він став одним із форпостів Київського князівства, яке було залежним від Золотої Орди.
На початку XIV століття до складу Київського князівства увійшли Посем та ПереяславльШабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского , в уділах, у тому числі і в Овруцькому, утвердилися путивльські Ольговичі. Однак від них збереглися лише смутні згадки в синодиках. Судячи з усього, вони були васалами галицько-волинських князівРыжов, К. Все монархи мира. Россия. — М.: Вече, 2001., що розширили південно-східні кордони свого впливу після падіння в 1300 улусу Ногая.
На початку 1320-х Гедимін взяв приступом Овруцький замок та зруйнував його.
В 1362 Овруч, як й інші південноруські князівства, опинився під безпосередньою владою Великого князівства Литовського. Замок був відновлений, але в 1399 Єдигей — воєначальник Тамерлана, розбивши при річці Ворсклі Вітовта, спустошив та Овруцький замок.
В 1506 замок пережив татарський наскок, був зруйнований та пізніше в 1522 відбудований.С. Соловьёв. История России с древнейших времён
В Люстрації міста Овруча 1519 замок та острог виглядають так: «Место Овручъ лежачее собою наде Вручаемъ речкою, а отъ другои стороны река Норына, которая притекла под замокъ якобы на стрелбы… з шарпетины надъ великомъ болотомъ, валомъ глубокимъ и острогомъ со сторонъ трохъ;… 3 брамъ воротныхъ — 4, деи баштъ — 6, а три вежи великие замковые ку стрелбе велми добрые боронити всего места. На горы великои дворъ его королевской милости, палями дубовыми и деи сосновыми воколо оставленыи; на томже месте потаиники деи на горе тоиже, шарпатини, гаковници и всяка бронь огниста замкова з кулями и порохомъ находятся… ку обороне. На другои стороне ровы; также на высокои гори стоитъ каменая церковъ Василевска; кажутъ люде старые, була колысь золотоверха, но деи отъ непамятныхъ литъ неприятелями огнемъ спалена и совсимъ зопсована и розбита; в симъ великомъ ест мо (?) болши церквей, деи… сыи некоторые… Домовъ всехъ в Овручи з князячими и панскими 500 деи и много к тому…»Архив Юго-Западной России, Часть VII, Том II. — С. 11, 12.
Найбільш укріпленою спорудою Овруцький замок став за старости Йосипа Михайловича Халецького. Зберігся детальний опис замку за 1552Люстрация Овручского замка в 1552 году. Волынские губернские ведомости. Часть неофициальная, 1856 год, №20—23.М. Грушевський цей опис Овруцького замку відносить до 1552 року (М. Грушевський. Історія України-Руси. Том V. Розділ II. Стор. 2).: «Замок овруцкий од пана Есифа Халецкого, справою его, дерева соснового, людьми господарскими, мещаны и волощаны и людьми князькими, паньськими и боярскими зароблен, вежи замковые… над бывшим потайником к воде, на том месте зробили теперь браму воротную, у три стены рублена, з углами шести сажон, а над вороты светлица, а над светлицею кгмахь ку стрельбе, боронити усего места, а три вежи замковых. А городень в замку всех 61. Будованье в замку: у замку святых Кузьмы Демяна церковь, и та вже стара вельми, згнила, дворы земянские в замку: пана Оникиев Горностаев, Василя Дедкова, пана Фёдора Ельцов, пана Солтанов, Киселёв, Раков, Немирича, князя Сенского, панов Павши, Криштофов, Суринов, а иншие пляцы землянские и местцкие, и поповские порожни, старостино мешкане одна светлица всего на вежи воротней, а сховане у городни. Бронь замковая: сарпатинь на колоде приправленный, 6 пядей, сарпатинь на колах простых приправленный 6 пядей, сарпатинь на колоде приправленный, 7 пядей, сарпатинь, у колоде окованный, 8 пядей, сарпатинь, 8 пядей, куль до сарпатинов железных, обливаных 24. Гаковниц всех 27, пороховниц гаковничных 7. Ручниц 4. Пушкари: Яков Семёнович и Мойсей Чижевич. Пространность в замку: длина 66 сажен, ширина 43 сажни. Узвод у броне добрый, ланцухи обидва добрые, а под зводом стрелба пожиточная к обороне, мост перед замком на палях. Колодязя в замку нет, потайник бывал до речки Вручая, которая речка идёт тут же, под горою замковою, а з ручая река Норыня, которая прилегла под замок, якобы стрельбище от замку, около её болото, лесом заросло на 6 миль униз, аж до реки Уши, а сверху, отколь устала тая река, 8 миль обаполь её болота, нигде переезду нет, аж через греблю под местом. Гора замковая: с одной стороны от вежи воротной, спереди 15 сажон её, а с другой стороны, от реки Норыни — 16 сажон, а ззаду, от реки Вручая 15 сажон, на той стороне у двох местах гора ся зопсована 6 сажон, а с четвёртой стороны гора от места 10 сажон… Млин на реке Норыни, гатю занятый. Корчма медовая старостина, не выпивают в ней больше 30 кадей меду на год. Корчму горелчаную запродает староста на год за 50 коп грошей. Сторожа на замку: 20 человек. Сторожа полная: сторожу полную держать на поли, от замку у 30 милях, за Ходорковым полем, у Каменя, на Вили реце по 4 человека от св. Юра до Покровы.»Архив Юго-Западной России. Часть IV. Том 1. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. Киев, 1867, с. 35-49