Київське воєводство (, , ) — одиниця адміністративного поділу та місцевого самоврядування у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ, 1471—1569) та Корони Польської (Корона, 1569—1793). Створене у складі ВКЛ на основі земель скасованого Київського князівства, очолювалося воєводою.

Під час повстання Богдана Хмельницького (1648—1657) воєводство увійшло до козацької держави Війська Запорозького. Згідно з Андрусівським перемир'ями (1667) воєводство було поділене по Дніпру між Річчю Посполитою та Московським царством. Адміністративним центром став Житомир, де збирався провінційний сеймик проте назва воєводства залишилася тією ж.

Після третього поділу Речі Посполитої територія воєводства увійшла до складу Київського та Ізяславського намісництв Російської імперії.

Положення

Київське воєводство розташоване на Придніпровських височинах і низовинах ; на півночі — Поліська низовина.

Територія Київського воєводства повністю належала до басейну Дніпра. Основні річки на території воєводства — Дніпро, нижня течія Прип'яті та Десни. Ліві притоки Дніпра на території воєводства — Десна, Сула, Ворскла, Псел. Праві притоки — Прип'ять (з Ужем), Тетерів, Рось. У межах воєводства протікала більша частина Інгульця, але гирло його було вже за межами Речі Посполитої — біля Дикого поля, у сфері геополітичних інтересів Війська Запорізького Низового і Кримського ханства.

У XVII—XVIII століттях, після захоплення Московією лівобережної частини воєводства й Києва, воно межувало: на півночі — з Великим князівством Литовським, на заході й південному заході — з Волинським і Подільським воєводствами, на півдні — з Брацлавським воєводством і Диким Полем, на сході — з Гетьманщиною.

Історія

Київське воєводство постало 1471 року у складі Великого князівства Литовського на основі удільного Київського князівства після смерті князя Семена Олельковича. Первісно складалося з 9 повітів.

Влітку 1482 року кримський хан Менґлі I Ґерай, за намовлянням московського князя Івана III, вийшов в похід на Київ. 1 вересня він здобув замок, спалив собори й церкви, взяв в полон багато людей. Під час облоги в полон був захоплений і Київський воєвода Іван Ходкевич з дружиною. Менглі-Гірей в подарунок князю Івану вислав віз з награбованим добром з київських соборів і церков, в тому числі іконостас, золоту чашу і дискос з собору святої Софії. В 1493 році Менглі-Гірей уже разом з великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину. Після цього Київ був майже повністю відбудований.

У XVI—XVII століттях внаслідок військових конфліктів територія Київського воєводства значно зменшилася. Внаслідок литовсько-московської війни 1500—1503 років був втрачений Путивльський повіт. За умовами Люблінської унії 1569 року Київське воєводство (без Мозирського повіту) разом із Волинню, Поділлям та Наддніпрянщиною увійшло до складу Корони Польської Речі Посполитої, водночас Мозирський повіт залишився у Великому князівстві Литовському та увійшов до Мінського воєводства ВКЛ.

У 1592 і 1596 роках Києвом опановували козаки під час повстань під керівництвом Криштофа Косинського та Северина Наливайка.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького (1648—1657) воєводство увійшло до козацької держави Війська Запорозького.

За умовами Андрусівського перемир'я (1667), яке завершувало московсько-польську війну 1654—1667 років, й низки подальших московсько-польських угод, під контроль Московії перейшла лівобережна частина Київського воєводства та Київ з його околицями. Площа прилеглих до Києва територій становила бл. 80 км² і включала міста Трипілля, Стайки, Васильків та Вишгород.

Новим центром Київського воєводства став Житомир.

Станом на 1790 рік площа воєводства становила близько км²Pawiński Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym . — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1886. — Małopolska. T. 1—2.. Населення в 18 столітті нараховувало близько 1 млн осіб.

За умовами другого поділу Польщі 1793 року територія Київського воєводства відійшла до Російської імперії й увійшла до складу Київського намісництва та новоствореного Ізяславського намісництва.

Адміністративний устрій

Адміністративним центром Київського воєводства був Київ, а після його втрати в 1648—1667 роках — Житомир. Первісно воєводство складалося з 9 повітів: Київський повіт Житомирський повіт Любецький повіт Мозирський повіт Овруцький повіт Остерський повіт Путивльський повіт Черкаський повіт Чорнобильський повіт

Внаслідок литовсько-московської війни 1500—1503 років московити захопили Путивльський повіт. За умовами Люблінської унії 1569 року Мозирський повіт виокремлений з Київського воєводства та переданий до складу Мінського воєводства Великого князівства Литовського. У 1648—1676 роках внаслідок повстання під проводом Богдана Хмельницького та московсько-польської війни 1654—1667 років, за умовами Андрусівського перемир'я 1667 року й низки подальших московсько-польських угод під контроль Московії перейшла задніпровська частина Київського воєводства із Києвом включно.

Уряди та шляхетське самоврядування Після 1471 р. Київ став офіційною резиденцією воєвод. Тут розміщувалася воєводська канцелярія і відбувалися засідання київського гродського суду. З перетворенням Великого князівства Литовського на шляхетську республіку у 1566 році, шляхта Київського воєводства дістала право скликання повітових сеймиків, де обговорювала питання, висувані на загальнодержавний (вальний) сейм і обирала своїх депутатів на засідання останнього, а також розв'язувала питання місцевого значення. Послами до сейму від воєводства були: Київський єпископ (католицький) Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (греко-католицький) Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (православний) Київський воєвода Київський каштелян

Київські воєводи

Серед київських воєвод найбільш знані: Дмитро Путятич (1492—1505), Костянтин-Василь Острозький (1559—1608), Станіслав Жолкевський (1608-20), Адам Кисіль (1649-53).

Див. також Герб Київського воєводства Київська прикордонна комісія Велике князівство Руське

Примітки

Джерела

Література

Київське воєводство //

Gloger Z. Województwo Kijowskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903. Kijowskie Województwo // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 165—168. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів : Світ, 1990.