Османська імперія вступила в Першу світову війну 2 листопадаДати в статті наведені за старим стилем 1914 року в складі Центральних держав. У жовтні 1914 року османи вчинили провокацію в Чорному морі, обстрілявши російські порти. В листопаді російський уряд оголосив війну Османській імперії, внаслідок чого вона вступила в Першу світову війну.

Передумови

Молодотурецька революція і молодотурки

Слабкість Османської імперії та султана змусили студентів та курсантів повстати проти уряду. Молодотурками була створена таємна організація з підготовки революції. У 1908 році вони скинули султана Абдула-Хаміда II і захопили владу. Після встановлення влади молодотурки утворили політичну партію «Єднання і прогрес». Проте лише в 1909 році султан був відправлений на заслання, його замінив Мехмед V. Молодотурки дотримувалися ліберальних ідей. Вони продовжили процес реформ в Османській імперії: відкрили школи для жінок і внесли в законодавство їхні права. З поваленням султана Абдул-Хаміда II закінчилося абсолютне правління монарха в Османській імперії, була затверджена конституція, а також встановлено ліберальний уряд. Молодотурки були османськими націоналістами. Гаслом тих днів стало «Туреччина для турків!» і відтоді не віталася багатонаціональна Османська держава. Реформи, проведені ними, лише обмежили вплив на Османську імперію до початку Першої світової війни.

Італійсько-турецька війна 28 вересня 1911 року Королівство Італія вторглося до Лівії з метою зробити її своєю колонією. Енвер-бей і Мустафа Кемаль-паша прибувають до Лівії і починають організацію партизанських загонів, щоб зупинити просування вглиб країни італійців. В цілому, ця війна показала слабкість Османської імперії і послужила для об'єднання багатьох держав, що перебували під османським ярмом.

Балканські війни

9 жовтня Королівство Чорногорія оголосила війну Османській імперії. Слідом за нею, 17 жовтня, оголосили війну Османській імперії Болгарське царство і Королівство Сербія, а 18 жовтня — Грецьке королівство. У цій війні Німецька імперія виступила як союзник османів, а Французька республіка як союзник Королівства Сербія. Османська імперія зазнавала поразку за поразкою. У жовтні того ж року османські сили відступили на лінію Чаталджа, недалеко від Стамбула. 4 листопада Албанія оголосила незалежність і вступила у війну з Османською імперією. 3 грудня Мехмед V і урядовий міністр Мухтар-паша запросили перемир'я. Того ж дня в Лондоні зібралася конференція з делегатів Османської імперії і союзних держав, але переговори провалилися. 20 грудня, повернувшись до столиці, Енвер-паша очолив страйк студентів. Уряд здав ворогам Едірне, відоме як Адріанополь. На початку січня Енвер-паша влаштував ще один антиурядовий переворот. Це був період загальнонаціонального виживання. Енвер і його прихильники вимагали абсолютної влади і повернення Османській імперії Едірне.

Болгарське царство, Королівство Сербія і Грецьке королівство розпочали боротьбу між собою за території. Війни закінчилися захопленням Енвер-пашею Едірного і повним виснаженням Османської імперії. Режим Енвер-бея, ставши управляти державою, відмовився від контролю над частиною Албанії. Він втратив Македонію і Салоніки, що відійшли Королівству Греція. Османська імперія на заході отримала кордони сучасної Туреччини.

Початок співпраці з Німецькою імперією

На Османську імперію велику увагу звертала кайзерівська Німеччина, на яку, в свою чергу, впливала Російська імперія. Османська імперія бачила в Німеччині ту країну, яка здатна допомогти їй повернути втрачені території, тому вона приєдналася до Центральних держав. Німецька імперія стала підтримувати османів у кінці 19 — початку 20 століття. Після поразки від Італії та балканських держав у 1911—1913 рр. молодотурки почали шукати військову підтримку. У 1913 році німці відправили в Стамбул місію на чолі з генералом Ліманом фон Сандерсом. 2 серпня 1914 року був підписаний секретний німецько-османській договір. 3 серпня Османська імперія заявила про нейтралітет у війні.

Первинні підсумки Іноземні загрози завадили молодотуркам зосередитися на реформах всередині країни. Османська імперія ослабла через війну з Італією (1911—1912) і Балканські війни (1912—1913). Остаточно молодотурки захопили владу під час другої Балканської війни.

Ситуація перед війною

Військові плани Головнокомандувач німецької військової місії полковник Бронзарт фон Шеллендорф закінчив початковий план кампанії османської армії 7 червня 1914. Цей план був підготовлений до початку Першої світової війни, а значить, відображав поточну на той момент ситуацію і відносився до ще однієї можливої загрози з Балкан, а не майбутньої війни. А також до можливої війни з Росією, якщо вона підтримає балканські країни.

Згідно з планом Шеллендорфа османські війська повинні були розташовуватися поблизу грецьких і болгарських кордонів. Армія Османської імперії могла була вести лише спостереження за арміями противника, утримуючись від провокацій ворога і/або наступальних операцій. Велика частина військ розгорталася в Східній Анатолії і, якщо можливо, мала вести наступ проти росіян. Також велику увагу повинно було приділятися захисту Стамбула і проток. Укріплені райони Едірне і Чаталджа призначалися для захисту дороги, що веде в столицю Османської імперії і по території, по якій повинні були прибувати додаткові сили з Сирії та Месопотамії. Основна частина сил буде розташовуватися в укріпрайоні Чаталджа.

Після липневих подій 1914 року план довелося переглянути через зміну ситуації. Після договору з Німецькою імперією, укладеного 2 серпня 1914, підписаний пакт з Болгарським царством. Оскільки Османська імперія стала членом блоку Центральних держав, її ворогом стала не тільки Російська імперія, а й Антанта. Наступальна операція проти Румунського королівства та Королівства Сербія могла спровокувати напад Російської імперії на Кавказі і в Східній Анатолії, який мав шанси на успіх, тому що османські сили будуть зайняті на заході. Аналогічно наступ османів в Єгипті проти британців може бути успішним, так як Велика Британія буде втягнута у війну в Європі.

У відповідь на кардинальні зміни Бронзарт фон Шеллендорф приступив до переробки плану і закінчив його 6 вересня 1914. 4-а армія повинна була атакувати Єгипет, а 3-я — вести наступ у Східній Анатолії.

Не всі в османської армії були згідні з фон Шеллендорфом. Ще 4 вересня 1914 року 2-й заступник начальника генерального штабу Хафиз Хакки представив свій військовий план, який був більш агресивним. Згідно з цим планом османські війська мали бути направлені зі Стамбула і Фракії в східну частину узбережжя Чорного моря, де вони повинні були воювати проти росіян, у яких, як сподівався Хафиз Хакки, буде повна деморалізація після поразки на Східному фронті. Хафиз Хакки переглянув план в жовтні, який тепер передбачав дії Румунського королівства та Болгарського царства проти Королівства Сербія, а також атаку османами Суецького каналу і наступ в Персії. Плани Хафиза Хакки були грандіозні, але вони були відкладені через брак ресурсів.

У зв'язку з війною, що почалася в Європі, османський генштаб скористався планом фон ШеллендорфаTurkey in the First World War — War Plans and Mobilization .

Відсутність коштів Відсутність коштів і озброєння не дозволяла реалізувати плани проведення війни. Імперія настільки ослабла від воєн, що була вже не в змозі воювати. Крім браку засобів, їй не вистачало фінансів, а її промисловість була розвинена слабо. Також залізничний зв'язок і комунікації були розвинені слабо, а їх побудова була неможливою.

Основною проблемою був брак людської сили. Передбачувана чисельність населення Османської імперії до початку війни становила близько 25 млн осіб, з яких 19 млн — османи, 6000000 — араби, 1 500 000 — курди, 1 500 000 — греки та 1 000 000 — вірмени. Люди не османського походження не могли бути законними підданими імперії, тому що виконували обслуговування військової машини. Тим не менш, вони не були надійними складовими армії.

Основними проблемами були також транспорт і комунікації, що вкрай ускладнювало ведення війни імперії з добре оснащеними націями. Постачання армії Османської імперії сильно залежало як від звичайних доріг, так і від залізничних. У цьому відношенні морський транспорт краще б справлявся з цим завданням, однак для його використання османи повинні були мати потужний ВМФ.

Телеграфна система була розвинена добре в Османській імперії. Було прокладено 55 383 кілометра телеграфних ліній і 11 027 кілометрів залізниць. Але ця система не могла повністю задовольнити потреби армії, що виникли на початку війни. Бездротова система була розроблена в кінці війни і не мала широкого розповсюдження. З іншого боку послуги телефонного зв'язку були доступні лише в Стамбулі, однак, вона не була поширена на османських фронтах, за винятком Дарданельської ділянки фронту.

З економічної та фінансової точки зору Османська імперія не належала до країн, які розвивалися в нових умовах, створених промисловою революцією в Європі і накопиченням капіталу. Країна страждала не тільки від збільшення дефіциту бюджету, а й від зовнішньої заборгованості. Вона намагалася не відставати у промисловому відношенні від добре розвинених промислових країн з відсутністю промислового обладнання та засобів і залежала в більшій частині від імпорту Німецької імперії та Австро-Угорської імперії.

Мобілізація

Мобілізація військ була найбільш складним завданням напередодні війни. Перед Першою світовою війною в османську армію були призвані чоловіки 1891, 1892 і 1893 років народження чисельністю 200 тисяч солдатів і 8000 офіцерів. В армії служили 2 роки в піхоті і кавалерії та 3 роки в артилерії. Всі чоловіки імперії, що були османами, підлягали призову — вони мобілізувалися в 20 років і служили в армії до 25 років. Мобілізація проходила за наказом.

Наказ про мобілізацію був виданий 2 серпня 1914. Мобілізувалося всі чоловіки, за винятком VII єменського полку, 21-ї азірської дивізії і 22-ї хиджазської дивізії. 3 серпня почалася загальна мобілізація. Люди, народжені між 1875 і 1890 роками, призивалися в резервні частини, а народжені в 1868—1874 роках були покликані в загони місцевої оборони. У кожній віковій річній групі налічувалося по 90 тисяч новобранців. За підрахунком генштабу Османської імперії повторному призову підлягало ще близько 1 000 000 чоловік, реквізуванню — 210 000 тварин. В мобільну польову армію було включено 460 000 призовників, 14 500 офіцерів і 160 тисяч тварин, жандармерія складалася з 42 000 жандармів, прикордонників і мулів. Решта солдат була покликана служити в гарнізонах фортець, на території прибережних укріплень, займатися підтримкою в робочому стані зв'язку і транспорту.

На заклик до зброї населення відреагувало і незабаром генеральний штаб підрахував, що в армію було призвано в кілька разів більше людей, ніж передбачалося. Через це деякі старі чоловіки, призвані в армію, були відправлені назад додому, щоб у майбутньому викликати їх при крайній необхідності. В Османській імперії не було належної системи інспектування населення і тому процес вербування в армію був великою проблемою, хоча нестачі чоловіків не було.