«Кентерберійські оповідання» () — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1972 року за мотивами однойменного твору Джеффрі Чосера. Друга частина так званої «Трилогії життя», до якої, крім того, входять «Декамерон» (1971) і «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974).
Сюжет В основу сюжету покладені вісім з 24 новел роману Чосера. Багато новел, наприклад «Розповідь Ченця» істотно доповнені Пазоліні в сенсі збільшення соціальної сатири, зокрема, викриття симонії, що панує в середньовічній церкві. Сюжети фільму рясніють фривольними моментами й трохи брутальним гумором, висхідним до першоджерела. Пазоліні також додав сюжет із застигнутими зненацька гомосексуалами, що відсутній в оригіналі. Ряд сюжетів явно запозичені у Боккаччо, на середньовічні ілюстрації якого спирається візуальний ряд фільму.
В ролях
Цікаві факти Прем'єра повної версії фільму (122 хв.) відбулася 2 липня 1972 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі. В Італії фільм неодноразово заборонявся до прокату судовими рішеннями. Вперше це відбулося 7 жовтня 1971 року (заборона була знята 9 січня 1973 року), потім його знову заборонили рішенням Прокуратури Республіки в Терамо 19 березня 1973 року. Касаційний суд анулював це рішення 2 квітня 1973 року. Через два дні Прокуратура Італійської Республіки у Беневенто знову наклала на фільм заборону. Було поставлено питання про відповідність цього рішення Конституції. Конституційний суд зібрався для обговорення цього питання 27 березня 1975 року і повністю зняв заборону. Одну із жіночих ролей у фільмі зіграла французька акторка Жозефіна Чаплін. Сам Пазоліні зіграв у фільмі роль автора «Кентерберійських оповідань» Джеффрі Чосера.
Нагороди «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю 1972 року.
Див. також Кентерберійські оповіді
Література
Примітки
Посилання (станом на 9.12.2014)