Марі́я Дніпро́ва-Приє́мська ( , Коростишів — † 1960) — українська акторка, співачка (альт)Юрій Шерегій. Нариси історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року // Записки наукового товаристава ім. Т. Шевченка. — т. 218. — 1993. — с. 85, театральна режисерка. Акторка і режисерка Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921—1926), керівниця аматорських театральних гуртків у Перечині, Великому Бичкові та інших населених пунктах Закарпаття.
Відома за виступами в Театрі Миколи Садовського, у хоровій капелі Олександра Кошиця. Випускниця Музично-драматичної школи М. Лисенка.
Життєпис Марія Дніпрова-Приємська народилась 25 березня 1883 в Коростишеві. Після закінчення початкової школи навчалась у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка. Отримавши кваліфікаційне свідоцтво в 1910 році вступила на роботу в Театр Миколи Садовського. Марія Приємська-Дніпрова // Календар «Просвіти» на 2001 рік. Закарпатське крайове товариство «Просвіта», 2001. с. 69
В театрі Миколи Садовського У Садовського працювала з 1910 року до кінця існування театру. Починала як драматичне інженю на других ролях.Василько В. С. Микола Садовський і його театр. 1962. с. 186
Водночас співала у першому Українському Національному хорі, а згодом із створенням у 1919 знаменитої Української республіканської хорової капели під керівництвом Олександра Кошиця стає співачкою цієї капели.
В Театрі Садовського Марія пройшла хорошу школу як акторської майстерності, так і режисури, що згодом згодилось їй в роботі на Закарпатті.
Руський театр в Ужгороді За часів УНР відбулась успішна концертна подорож Української капели Олександра Кошиця Західною Європою і Америкою, в якій брала участь також Марія Дніпрова-Приємська. Але після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися з хором до України. Тим часом у Берліні відбувся розкол капели на дві групи. На початку липня 1920 разом з групою вісімнадцяти хористів капели під керівництвом диригента Олекси Приходька з Берліна до Праги, а звідти до Ужгорода приїхала і Марія.
Група заснувала драматично-співоче товариство «Кобзар», з діяльністю якого пов'язане створення першого професійного театру на Закарпатті — Руського театру., а «першим режисером театру стала М. В. Приємська (Дніпрова)… Під її керівництвом з успіхом пройшли вистави: „Наталка Полтавка“ І. Котляревського, „Суєта“ І. Карпенка-Карого, а також „Учитель“ Івана Франка.»Нікеєв В. Олександр Загаров і український театр / Володимир Нікеєв. − К.: Мистецтво, 1969. − с. 55 Марія чергувалась у постановках з режисером М. Біличенком, а з 1 квітня 1921 режисером став Б. Кривецький.
У 1925 році активісти «Просвіти» у Перечині запросили Марію Приємську керувати аматорським драмгуртком, який користувався великою популярністю в навколишніх селах, особливо вистава «На Верховині» за п'єсою Б. Єфремова.Марія Приємська-Дніпрова // Календар краєзнавчих пам'ятних дат. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека. 2007. с. 77-79
Чоловік акторки Іван Романченко — актор-співак (бас) і диригент — також був активним діячем Руського театру в Ужгороді (1923—1925). Деякий час він одночасно працював адміністратором театру. У Великому Бичкові, Перечині, Дубриничах, Зарічово створив хори і оркестри, виховував молодих диригентів, а в 1934 в Мукачеві на другому з'їзді української молоді диригував зведеним оркестром (11 оркестрів, 150 музикантів).
За океаном Трагедія Карпатської України та окупація Закарпаття Угорським королівством (1920—1946), заборона в лютому 1940 року діяльності товариства «Просвіта», що проповідувало ідеї українськості русинів Закарпаття, стали причиною до еміграції багатьох діячів української культури. В їх числі за океаном опинилась і родина Романченків.
Там, далеко від рідної землі, за даними закарпатського поета Василя Габорця, Марія Приємська померла в 1960 році.
Примітки
Посилання 115-річчя з дня народження Марії Приємської-Дніпрової // Календар 2003 120-річчя від дня народження Марії Приємської-Дніпрової // Календар 2008 Фотографія Марії Приємської-Романченко у складі трупи Просвітянського театру М. К. Садовського в Ужгороді // С. Наріжний. Українська еміграція. Прага, 1942 Роль «Просвіти» у становленні професійного театру на Закарпатті