Купина́ багатокві́тковаДовідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, купина́ рясноцві́та, купина́ многоцві́тна (Polygonatum multiflorum) — багаторічна трав'яниста рослина родини холодкових. Народні назви: адамів корінь, бесікір, воняк, гребінь, зілля від задишки, зілля від ряботиння, зубник, колокольчики, кукурічка, кукурудзка, кукурудза дика, куп, купека, купена, купина, ландиш, лупена, масло сорокиче, огіроч(ш)ник, півники лісові, ребро, ребро Боже, серпувник, скупія, спирт, чистотіл.

Опис Рослина 30-60 см заввишки. У ґрунті розташовується горизонтальне кореневище, яке нагадує чотки. На кореневищі видно рубці-смужечки від недорозвинених лускоподібних листків і круглі рубці від стебел, що відмерли. Стебло голе, округле, листки довгасті або еліптичні, біля основи трохи звужені, голі, з короткими черешками, зверху зелені, знизу сірувато-зеленуваті, 10-11 см завдовжки, 4-4,5 см завширшки. Квітконіжки у піхвах листя з трьома — п'ятьма квітками, голі, оцвітина біла, звужена над зівом, вгорі трохи розширена, з шістьма зеленуватими, відігнутими на кінцях зубцями, які вгорі з внутрішньої сторони короткоопушені, плід — синьо-чорна ягода близько 1 см завширшки. Цвіте у травні — червні протягом місяця.

Життєвий цикл Навесні з верхівкової бруньки розвивається зелене стебло з черговими листками завдовжки 10-12 см, овальної форми, розташованими двома рядами та оберненими в один бік. Після цвітіння утворюється плід — зелена ягода, яка під час дозрівання забарвлюється в синювато-зелений колір.Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с. — C.92

Поширення Азія Західна Азія: Туреччина Кавказ: Росія — Передкавказзя Індійський субконтинент: Непал Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Норвегія; Велика Британія Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехословаччина; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Швейцарія Східна Європа: Білорусь; Російська Федерація — європейська частина; Україна Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; колишня Югославія; Греція; Італія; Румунія Південно-Західна Європа: Франція; Іспанія

Іноді помилково вказується для Північної Америки.

Поширення в Україні В Україні зустрічається в Карпатах, Поліссі, Лісостепу, зрідка в степу і гірському Криму.

Близькі види Близький вид до купини запашної (Polygonatum odora tum) (Mill.) Druce, з якою утворює природний гібрид Polygonatum × hybridum Brügger. Відрізняється великим числом листків, розташованих більш менш горизонтально або трохи піднятих. Квітки (і відповідно, ягоди) розташовані по 3 і більше (у купини запашної в нормі не більше 2-х квіток).

Екологія Мешкає в тінистих мішаних лісах, чагарниках в помірній зоні і нижньому, і середньому гірських поясах Європи, Кавказу, Малої і Передньої Азії, Гімалаїв і Східної Азії.

Запилюється джмелями, бджолами і іноді маленькими метеликами. Можливе самозапилення.

Охорона у природі В Росії цей вид занесений до Червоних книг Вологодської, Костромської, Ростовської, Смоленської, Ярославської областей та Москви.

Використання

У культурі як лікарська і декоративна рослина з середини XV століття. У лікарських цілях використовують як і купину лікарську. Має гібридні форми: махрові, з рожевими квітками, смугастими листям і зеленими приквітками.

Polygonatum multiflorum 'variegatum' — штучно виведена форма, по листку якої проходять біло-кремові смуги.

У харчуванні Товсті кореневища багаті на крохмаль і цукор. У Вірменії їх відварюють в солоній воді і їдять. На Кавказі молоді пагони, які напровесні ростуть від кореневища, споживають урівні з пагінням дикої спаржі.М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.66 Галерея

Примітки

Література

Комаров В. Л. и др. Флора СССР, Т. 1-30 — М.—Л.: изд-во АН СССР, 1934—1964 Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств (в пределах бывшего СССР). / — СПб.: Мир и семья. 990 с. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Cooper, M. R. & A. W. Johnson. 1998. Poisonous plants and fungi in Britain: animal and human poisoning. Davis, P. H., ed. 1965—1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Duke, J. A. et al. 2002. CRC Handbook of medicinal herbs. Encke, F. et al. 1993. Zander: Handwörterbuch der Pflanzennamen, 14. Auflage. Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. Stace, C. 1995. New flora of the British Isles. Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora.

Джерела

Лесные травянистые растения Энциклопедия декоративных садовых растений В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. — 400 с. Polygonatum multiflorum на сайті «Плантариум» Polygonatum multiflorum на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США

Посилання

Polygonatum multiflorum в базі даних Королівських ботанічних садів у К'ю http://www.tropicos.org/Name/18400312 Polygonatum multiflorum в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин Polygonatum на сайті «Агбина»