Володимир Іванович Морозов (, Красноводськ, Красноводська область, Туркменська РСР, СРСР — , Київ) — український радянський веслувальник, байдарочник, триразовий олімпійський чемпіон, трикратний чемпіон світу, двократний чемпіон Європи.

Повний тезка спортсмена Володимира Івановича Морозова, який теж є олімпійським чемпіоном з веслування на байдарках, але 1976 року.

Біографія Молоді роки Народився у місті Красноводськ, Красноводська область, Туркменська РСР, СРСР (нині місто Туркменбаші, Балканський велаят, Туркменістан).

Тренувався у спортивному клубі армії міста Красноводська, потім Києва.

Спортивна кар'єра У 1963 році став срібним призером у дисципліні Б-1 4×500 м на Чемпіонаті Європи та світу з веслування на байдарках і каное у місті Яйце, Югославія.

У 1964 році став золотим призером (разом з Миколою Чужиковим, В'ячеславом Іоновим та Анатолієм Гришиним) у дисципліні Б-4 1000 м на Літніх Олімпійських іграх у Токіо, Японія.

У 1965 році став бронзовим призером (разом з Миколою Чужиковим, В'ячеславом Іоновим та Анатолієм Гришиним) у дисципліні Б-4 10000 м на Чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное у Бухаресті, Румунія.

У 1966 році став бронзовим (разом з Олександром Шапаренком, Юрієм Стеценком та Георгієм Карюхиним) у дисципліні Б-4 1000 м та золотим призером (разом з Володимиром Морозовим, В'ячеславом Іоновим та Анатолієм Гришиним) у дисципліні Б-4 10000 м на Чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное у Берліні, НДР.

У 1967 році став срібним у дисципліні Б-4 1000 м та бронзовим призером (разом з Валерієм Діденко, В'ячеславом Іоновим та Анатолієм Гришиним) у дисципліні Б-4 10000 м на Чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное у Дуйсбурзі, ФРН.

У 1968 році став золотим призером (разом з Олександром Шапаренком) у дисципліні Б-2 1000 м на Літніх Олімпійських іграх у Мехіко, Мексика.

У 1969 році став золотим призером (разом з Олександром Шапаренком) у дисципліні Б-2 1000 м на Чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное у Москві, СРСР.

У 1970 році став золотим призером (разом з Юрієм Філатовим, Валерієм Діденком та Юрієм Стеценком) у дисципліні Б-4 1000 м на Чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное у Копенгагені, Данія. Також зайняв четверте місце (разом з Олександром Шапаренком) у дисципліні Б-2 1000 м.

У 1971 році став золотим призером (разом з Юрієм Філатовим, Валерієм Діденком та Юрієм Стеценком) у дисципліні Б-4 1000 м на Чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное у Белграді, Югославія.

У 1972 році став золотим призером (разом з Юрієм Філатовим, Валерієм Діденком та Юрієм Стеценком) у дисципліні Б-4 1000 м на Літніх Олімпійських іграх у Мюнхені, ФРН.

У 1973 році став золотим призером (разом з Юрієм Філатовим, Валерієм Діденком та Миколою Хохлом) у дисципліні Б-4 1000 м на Чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное у Тампере, Фінляндія.

У період 1962–1972 рр. ставав неоднократним чемпіоном СРСР на різних дистанціях в складі різних екіпажів.

Подальше життя У 1972 закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

У 2012 році, «За вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 60-річчя участі українських спортсменів в Олімпійських іграх», його було нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня.

Нагороди Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» (1966) Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден «За заслуги» II ступеня (2012)

Література

Примітки

Посилання