Кічкаський міст — колишній арковий міст через річку Дніпро поблизу Олександрівська (нині — Запоріжжя), що існував у 1904—1931 роках. Через міст здійснювалося залізничне сполучення між Донбасом та Криворіжжям.

Історія та будівництво На місці Кічкаської переправи, де і був побудований міст, раніше діяв пором. Спочатку дерев'яний пором ходив по канату, потім — по тросу. За один раз пором перевозив до десяти парокінних возів. Необхідність зв'язати Донбас та Криворіжжя залізничною магістраллю привела до будівництва мосту, яке почалося у 1900 році.

Наприкінці червня 1902 року був зібраний та випробуваний єдиний в Російській імперії великий арочний міст через Дніпро. Розробкою проекту займався відомий інженер Проскуряков Лавр Дмитрович. Будівництво вів інженер .

Міст був двоярусний, одноарковий, металевий, клепаної конструкції. Відстань між опорами арки становила 190 м. Загальна протяжність мосту дорівнювала 336 м. Відстань від верхньої точки арки до лінії опор — 20 м.

Верхнім поверхом була прокладена двоколійна залізнична магістраль, по нижньому — з лівого і з правого боків мосту — пішохідні тротуари. По середині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Міст був консольно-балковий.

1902 року було відкрито лише пішохідний рух по мосту. Офіційне відкриття мосту відбулося 14 квітня 1904 року, він став доступний для гужового транспорту. Залізничний рух по мосту було відкрито 22 січня 1908 року. Кичкаський міст був двоярусним металевим, клепаної конструкції. Через річку мостобудівники перекинули одну арку. Відстань між опорами арки становила 190 метрів. По верхньому ярусу, як уточнював Лев Альперт у своїй книзі «Мости Запоріжжя», була прокладена двоколійна залізнична магістраль, а по нижньому — з лівого і правого боків моста, були обладнані пішохідні тротуари. Посередині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Міст був консольно-балковим, протяжністю 336 метрів. Завдяки Кічкаському мосту вдалося з'єднати залізничним сполученням Донбас та Криворіжжя. З введенням в дію моста почалося бурхливе зростання промисловості в Олександрівську — майбутньому Запоріжжі.

З часу випробування у лютому 1908 року до демонтажу у листопаді 1931 року споруда проіснувала 23 роки. Деякий час проїзд нижнім ярусом був платним, з безкоштовним користуванням для пішоходами.

Краєзнавець А. Кащенко, у 1909 році занотував свої перші враження:

Письменник Ф. Гладков, відвідуючи місцевість Дніпробуд 20 років по тому, у свою чергу писав про останні часи:

Наразі збереглася лише половина правобережного устою, у верхньому б'єфі поряд з островом Сагайдачного.

Реставрація З початком громадянської війни Кічкаський міст набуває стратегічного значення. По ньому перевозяться війська та боєприпаси, поранені та медикаменти, різна техніка.

Під час Громадянської війни центральний проліт мосту був декілька разів підірваний. Так, у листопаді 1919 року махновцями з Кічкаського мосту були зняті рейки та спалений настил.

19 вересня 1920 року, під час наступу білогвардійців на Олександрівськ, відступаючими червоними військами було підірвано центральний проліт Кічкаського мосту. Радянська історіографія приписувала цей підрив махновцям, і на Хортиці екскурсоводи досі про це розповідають. Але зі спогадів очевидців то не так було. Після підриву мосту відбулася трагедія — до річки Дніпро впав состав з пораненими, біля 200 чоловік загинуло. Вагони досі лежать на дні (у 2004 році їх знайшли місцеві дайвери).

Найсерйозніший вибух призвів до того, що центральна частина мосту була зруйнована. Широко поширена думка, що цей вибух начебто був здійснений махновцями. Про цей «випадок» розповідає Максим Горький у своєму оповіданні 1928 року.

Після закінчення Громадянської війни з'явилася необхідність у налагодженні залізничного сполучення по Катерининській магістралі, а отже й відновлення Кічкаського мосту. За ходом всіх робіт, пов'язаних з відновленням мосту, стежив у той час нарком шляхів сполучення Фелікс Дзержинський.

29 травня 1921 року на технічній нараді під головуванням наркома було розглянуто спеціальне питання про хід відновлення моста. Начальником відновлювальних робіт був призначений інженер Харламов. Комісаром дороги Фокеев. Необхідні металоконструкції виготовлялися на Брянському заводі (нині — Дніпровський завод металоконструкцій) у Катеринославі. 14 вересня 1921 року Кічкаський міст був відновлений.

У липні 1928 року на Дніпробуді побував письменник Максим Горький. Враженнями про поїздку він потім поділився в журналі «Наші досягнення». Безпосередньо про Кічкаський міст Максим Горький писав:

Демонтаж Після закінчення будівництва ДніпроГЕСу та нових металевих мостів через острів Хортиця, потреба в Кічкаському мості відпала. Він потрапляв у зону затоплення у верхньому б'єфі греблі після введення в експлуатацію Дніпровської ГЕС. 6 листопада 1931 року Кічкаський міст був демонтований. Цього ж дня офіційно відкрили рух по мостах через Новий і Старий Дніпро та острів Хортицю інженера Миколи Стрілецького.

Примітки

Література

Посилання