Традиційна китайська медицина (ТКМ, ) — альтернативна медична практика, що зародилися в Стародавньому Китаї. Значна частина її тверджень є псевдонауковими, а більшість методів лікування не мають надійних доказів ефективності або логічного механізму дії.
Медицина в традиційному Китаї охоплювала цілу низку подекуди суперечливих лікувальних практик, народні вірування, конфуціанську філософію, гербологію, дієти, фізичні вправи, медичні спеціалізації та філософські школи. ТКМ у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, описують як винахід переважно XX ст.. На початку XX ст. китайські культурні та політичні модернізатори працювали над усуненням традиційних практик як відсталих і ненаукових. Тоді традиційні практики відібрали елементи філософії та практики й організували їх у те, що вони назвали «китайською медициною». У 1950-х роках китайський уряд прагнув відродити традиційну медицину (в тому числі легалізувати раніше заборонені практики) і спонсорував інтеграцію ТКМ і західної медицини, а під час Культурної революції 1960-х років пропагував ТКМ як недорогу і доступну медицину. Заснування сучасної ТКМ значною мірою було ініційовано Мао Цзедуном, попри те, що, згідно з , він не вірив у її ефективність. Після відкриття відносин між Китаєм та США після 1972 року, на Заході виник великий інтерес до традиційної китайської медицини.
В Китаї розглядається як частина науки про «виховання життя» («ян шен сюе» — ). Вважається, що ТКМ базується на таких текстах, як «Хуан-ді Нейцзін» («Внутрішня настанова Жовтого Імператора») та , енциклопедичній праці XVI століття, і включає різні форми гербології, акупунктуру, баночну терапію, гуа-ша, , костоправство (діе-да), фізичні вправи (ціґун) та дієтотерапію. ТКМ широко використовується в китайському світі.
Один з основних принципів полягає в тому, що ці тіла циркулює по каналах, які називаються меридіанами, що мають відгалуження, пов'язані з органами та функціями організму. Концепції традіційної китайської медицини розглядаються доказовою медициною як псевдонаукові. Немає жодних доказів існування цих меридіанів або життєвої енергії ці. Концепції тіла і хвороби, що використовуються в ТКМ, є відображенням її давнього походження й акценту на метафізичному, а не на матеріальній природі, подібно до гуморальної теорії Стародавньої Греції та Риму.
Попит на традиційні ліки в Китаї є основним джерелом нелегальної контрабанди диких тварин, що супроводжується відловом та вбивством тварин, які перебувають під загрозою зникнення. Китайська влада намагається боротися з незаконним бракон'єрством диких тварин, пов'язаним з ТКМ.
Основні положення Китайська медицина і китайська філософія з моменту свого виникнення формувалися одночасно і нерозривно; в досить повній мірі це формування відбулося вже в середині першого тисячоліття до нашої ери. До цього часу узагальнюючими концептуальними творами стали Дубровін Д. А. Важкі питання класичної китайської медицини. Л .: Аста-прес, 1991 : І Цзин («Книга перемін») Дао Де Цзін («Трактат про Дао і Де», автор Лао Цзи) («Травник Шень-нуна»)Культурний релятивізм Натана Сівіна: традиційна китайська наука і медицина / Кіктенко В. О. // Китаєзнавчі дослідження: Зб. наук. пр. — 2011. — Т. 1. — С. 88—95. — С. 89. «Травник Шень Нуна» («神農本草經», «Shénnóng běncǎo jīng»)Растительное биоразнообразие и здоровье человека / Быков В. А. // , 2016, том 86, № 6, с. 553—556. — С. 553. Не менее известен «Травник Шень Нуна», первоначальный текст которого (формировавшийся с III в. до н.э. по I в. н.э.) не сохранился, но был интегрирован в «Канон корней и трав», который в свою очередь явился основой для последующих трудов.Китайская традиционная медицина в контексте социокультурной глобализации / Ху Яньли, Арташкина Т. А. д. филос. н., доцент ДВФУ // Тамбов: Грамота, 2015. № 9 (59): в 2-х ч. Ч. I. C. 184—189. ISSN 1997-292X. — С. 186. "Травник Шэнь-нуна " ("神农本草经 ") Хуан Ді Нейцзін («Трактат про внутрішнє Жовтого Імператора Хуан-ді») Наньцзін («Трактат Важкі питання») («Великий травник» або «Велика фармакопея») Лі ШичженяСторінки історії китайської медицини та фармакології в медальєрному мистецтві / Барштейн В. Ю., Андрейчин М. А. / Інститут сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України / Китайська цивілізація: традиції та сучасність: матеріали XIV міжнародної наукової конференції, 5.11.2020 р. — Київ, 2020. — 496 с. ISBN 978-966-992-250-2 — С. 19. «Лі Шичжень (1518—1593) — китайський лікар, фармаколог і натураліст часів династії Мін, узагальнив у своїй монументальній праці „Бен Цао ган му“ (Великий травник) досвід, накопичений китайськими лікарями за попередні століття, і в 52 томах (писав 26 років і перевіряв ще 10) описав 1892 лікарських засоби, в основному рослинного походження.»History of Medicine: China / Encyclopædia Britannica // «There were famous herbals from ancient times, but all these, to the number of about 1,000, were embodied by Li Shijen in the compilation of Bencao gangmu (the „Great Pharmacopoeia“) in the 16th century CE.»
Значення цих творів виключно важливо для китайської філософії навіть більшою мірою, ніж для китайської медицини, оскільки вважається, що в період царювання імператора Цінь Ши Хуан-ді (259—210 до н. е.) всі книги з філософії були за його наказом знищені, крім трактатів з медичної спрямованості.
Традиційна китайська медицина розглядає людину як частину природи та органічно ціле, центральне місце в якому займають «щільні» і «порожнисті» органи, а внутрішні комунікації забезпечується системою меридіанів.
Всі явища навколишнього світу, включаючи людину і природу, інтерпретуються китайською медициною як взаємодія між двома началами їнь і ян, що являють собою протилежні аспекти єдиної дійсності. Виникнення і розвиток хвороби розглядаються китайською медициною як результат боротьби між захисними силами організму і порушеннями, що спричиняють хворобу, як прояв неврівноваженості між їнь і ян або як результат внутрішніх причин, що діють всередині людського організму.
У середині XX століття власті Китаю доклали зусиль до того, щоб в теоріях і практиках традиційної китайської медицини об'єднати підходи західної та східної медициниAtwood K. A Partial Book Review: Chinese Medicine in Early Communist China, 1945-63: a Medicine of Revolution, by Kim TaylorThe Traditional Chinese Medicine (TCM) that has been fostered in the PRC is not traditional. The very adjective Traditional, in regard to Chinese medicine, was not formally used in China until the mid-1950s, and even then was applied «exclusively in English language literature produced by the Chinese mainland press…» (Taylor, p. 86).
Дев'ять законів медицини «Від Неба і Землі походить вся безліч предметів; і від початку до завершення ними керують Дев'ять законів.» У трактаті «Про внутрішнє» (нейцзін) виділено дев'ять основних категорій, або законів медицини. Ці закони зіставлені частинам тіла людини: Категорія Відповідність в тілі людини1-йНебоШкіра2-йЗемляПлоть3-йЛюдинаКров і пульсуючі судини4-йЧасЗв'язки5-йЗвукСлух6-йРитмЇнь-Ян7-йЗіркиЗуби, обличчя, очі8-йВітерЕнергія ці9-йПростірДев'ять отворів організму і триста шістдесят п'ять його судин
Небо, земля, людина Перші три закони — Небо, Земля і Людина — символізують весь комплекс взаємовідносин, які тільки можуть виникнути між Космосом, непроявленою Природою та об'єднуючої її серединою, яку представляє людина. Філософ Мен-цзі пояснює ці три закони з позиції внутрішньої свідомості людини: «Той, хто до межі удосконалює свою внутрішню свідомість, той пізнає свою природу (тобто Землю); той, хто пізнає свою природу, той пізнає Небо.»
У трактаті Наньцзін («Важкі питання») закони Небо, Земля і Людина проявляються спеціальним органом «три обігрівачі» (сань-цзяо), де верхній обігрівач відповідає Небу, середній — Людині, а нижній — Землі.
В області дослідження пульсу на променевій артерії руки також виділяється три рівні, які відповідають Небу, Людині та Землі — верхній, середній і нижній.
Решта категорії
Час — категорія, на основі якої розуміються добові та сезонні зміни активності найважливіших органів і циркуляція ці і крові по організму. У трактаті Наньцзін говориться, що «за цілу добу, поки з водних годин клепсидри виллється сто крапель води, живляча чиста енергія інь-ці та захисна каламутна енергія вей-ці здійснять двадцять п'ять переходів в області ян тіла і двадцять п'ять переходів в області їнь тіла, що становить цілий оборот енергії». Також виводиться залежність між порою року і характером пульсу людини.
Звук — за допомогою звуку або вібрацією певної частоти може бути виражений стан будь-якого явища. Коли древній філософ брався до дослідження предмета, він звертав всю увагу не на інтелектуальну його оцінку, але на трансцендентальне інтуїтивне сприйняття стану його «енергетичної вібрації». У Наньцзін говориться: «Той, хто слухає і пізнає, іменується досконало мудрим … (він) вслухається у звуки й після цього приступає до лікування хворого. Той, хто пізнає внутрішню сутність предметів, має мудрість, що перевершує все мислиме.». Це можна розуміти так: з'ясування біоенергетичного стану пацієнта вже дозволяє визначати хворобу і вибирати методи лікування.
Ритм — з концепції їнь-ян випливає концепція п'яти першоелементів (у-сін), які складають основу всіх речей і явищ. П'ять щільних органів (чжан) розділені по п'яти першоелементам. В емоційній сфері людини п'яти першоелементам відповідають п'ять емоцій, а в духовній сфері — п'ять духів. Виділяються також п'ять кольорів, п'ять звуків, п'ять сезонних шкідливих біокліматичних впливів на людину, п'ять видів рідин організму тощо. Серед ритмічних характеристик, яким підпорядкована людське життя, виділяється дихання, ритм пульсу, зміну дня і ночі, сезони року і річні цикли, відповідно до яких змінюється активність функціональних систем організму.
Зірки — цьому закону підпорядковується людське життя. Мається на увазі вплив фаз Місяця, руху планет, положення Сонця і зірок в зодіакальних знаках на здоров'я і долю людини.
Вітер — цим законом визначається вплив вітрів на самопочуття, а також стан усього енергетичного потенціалу людини, що позначається поняттям життєві сили ці.
Простір — цим законом визначається вплив хвороби, присутньої на тому чи іншому плані нашого багатовимірного світу, на загальний хід перебігу патологічних процесів в організмі. Лікар повинен враховувати «тонкі» компоненти захворювання, наприклад, ті, які визначаються екстрасенсорно (Згідно з сучасним трактуванням). Древні філософи були знайомі з концепцією багатовимірності світобудови. Так, наприклад, деякі види життєвої сили ці, що рухається по каналам всередині тіла, представлені на більш «тонких» просторових мірностях.
Їнь-ян
Вчення про їнь і ян становить світоглядну основу традиційної китайської медицини. Всі явища навколишнього світу, включаючи людину і природу, інтерпретуються китайською медициною як взаємодія між двома началами їнь і ян, що являють собою різні аспекти єдиної дійсності Шнорренбергер К. Підручник китайської медицини для західних лікарів — М: «Balbe», 2003. .
Методи діагностики В області діагностики хвороб китайська медицина використовує: Чотири методи дослідження Вісім керівних принципів Синдроми щільних і порожнистих органів, шести каналів Синдроми трьох обігрівачів
Методи лікування При лікуванні захворювань найбільшу увагу китайська медицина приділяє профілактиці їх виникнення. В цьому відношенні в цей час, як і тисячоліття тому, знаходить застосування принцип «лікувати пацієнта перш ніж виникне хвороба». Основним правилом лікування є усунення причини захворювання. До терапевтичних правил відноситься також лікування пацієнта при строгому обліку його індивідуальної схильності, географічного положення і пори року.
Традиційна китайська і західна медицина