Лети́чівський ґебіт ( «Летичівська округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Летичеві, яка існувала протягом німецької окупації Української РСР.
Історія 17 липня 1941 року Летичів захопили німецько-нацистські війська. 1 вересня 1941 опівдні з Летичівського, Вовковинецького, Меджибізького і подільської частини Деражнянського районів тодішньої Кам'янець-Подільської області було утворено Летичівську округу (ґебі́т).
Нацисти влаштували у Летичеві єврейське гетто. У міському замку виник концтабір, де окупанти утримували євреїв міста. Наприкінці 1942 року біля передмістя Залетичівки нацисти знищили близько 7200 мешканців гетто.
Станом на 1 вересня 1943 Летичівський ґебіт поділявся на 4 німецькі райони: район Вовковинці (), район Деражня (), район Летичів () і район Меджибіж (). Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874–1945.
У Летичеві виходив тижневик, який відомий під назвами «Летачівські вісті», «Летишівські вісті» або «Лятичівські вісті». Його редактором був Бачинський.
23 березня 1944 року окружний центр Летичів зайняли війська Другого Українського фронту.
Примітки
Джерела