Дмитро́ Іва́нович Бе́дзик (1 листопада 1898, с. Вільхівці — 27 листопада 1982, м. Київ) — український прозаїк, драматург, журналіст
Життєпис Народився у Вільхівцях Сяніцького повіту в Галичині (нині Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща) у бідній селянській родині.
Навчався в гімназії Бучача (або ремісничо-будівничій школі при монастирі оо. ВасиліянДуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович… — С. 94.). У 1915 р. при відступі російських військ з Галичини разом з ешелоном біженців потрапив до Росії, назавжди розлучившись з рідною домівкою. У 1919 р. закінчив Гнідинське сільськогосподарське училище, у 1926 р. — філологічний факультет Харківського інституту народної освіти. Був членом спілки селянських письменників «Плуг» та літературної організації «Західна Україна». Працював агрономом, учителем, журналістом.
У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?», «Крик землі», «Хто кого», «Арсенальці» зображено пафос революції, класову боротьбу в Україні в перші роки радянської влади. Учинкам радянських людей у війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колгоспному селі, трудові будні українських селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».
У роки Німецько-радянської війни — спецкор газети «Радянська Україна», з 1944 р. — директор Корсунь-Шевченківського музею військової слави.
Член Спілки письменників України, жив у Києві.
В журналі «Перець» № 20 за 1978 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца.
Відзнаки Нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медалями. Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1968).
Творчий доробок Друкуватися почав у 1924 р.
Трилогія з життя лемків «Украдені гори» Значну увагу присвятив рідній Лемківщині. У 1971 р. відвідав Бучач, Монастириська, Тернопіль, село Велеснів, збираючи матеріали для написання трилогії «Украдені гори». В першій книзі від імені героя В. Юркевича розповів про своє навчання в Бучачі. В трилогію входять: «Украдені гори» (1969) — про події перед Першою світовою війною та на початку війни; «Підземні громи» (1971) — про події 1915—1917 рр., що відбувалися одночасно і на Лемківщині, і на Східній Україні; «За хмарами зорі» (1972) — про події 1917—1919 рр. на Лемківщині, в Києві, Петрограді.
П'єси «Люди! Чуєте?», «Шахтарі» (1924) «Чорнозем ожив», «За кулісами церкви» (1925) «Перша купіль» (1926) «Хто кого?» (1927) «Цвіркуни», «Культурна сила» (1929) «Ружа» (1938) «Чарівна сопілка» (1941) «Вибрані п'єси» (1957), «Дружба» (1961) та інші.
Збірки оповідань і нарисів «До сонця» (1926), «Уланський горець» (1932), «Кров за кров» (1941), «Корсунь-Шевченківське побоїще» (1944), «Плем'я нескоримих» (1949).
Повісті і романи «Студені води» (1930, 1968), «У творчі будні» (1931), «Дніпро, горить» (1948), «Оповідання про Олега Кошового» (1950), «Серце мого друга» (1964), трилогії «Украдені гори», «Сполох» (1983) та інші.
Автор статті «Поет у Києві» (1944), присвяченої діяльності Тараса Шевченка до заслання.
Твори Люди! Чуєте? Харків, 1924; Комедії, драми. Харків, 1930; Арсенальці. К., 1939; Дніпро горить. Хлібороби. К., 1958; Останній вальс. К., 1959.
Примітки
Література Діячі науки і культури Лемківщини. Довідник. — Львів, 2000. — 124 с. Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович // Енциклопедичний словник Лемківщини. — Львів : Астролябія, 2013. — 751 с., іл. — 16 с. — ISBN 978-617-664-028-8. Лабінський В. Бедзик Дмитро Іванович //
Посилання Архіви Літератор Бедзик Дмитро Іванович