Семи́ківці — село в Україні, у Золотниківській сільській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Семиківської сільської ради (до 2015 року), якій підпорядковалось с. Підруда. У зв'язку з переселення жителів хутір Шкіндерівка виключений із облікових даних. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване на річці Стрипа, у західній частині району.
Населення — 241 особи (2007).
Поблизу села є Семиківський заказник.
Історія
Перша писемна згадка — 1678. Назва походить від словосполучення “сім кінців” – сім кінних опорних татарських військових залог. За переказами, у 15 ст. тут було військове поселення татарів. Семиківці належить до старих поселень, є відомості, що власник села на ім’я Петро з Дудієва продав містечко Семиківці у 1678 р. Львівському архієпископові Григорієві.
Упродовж 1678–1600 рр. Семиківці мали статус містечка. Згодом його знищили турки.
1678 згадується як містечко, що належало Львівському архієпископству.
В 1785 р. село нараховувало лише 54 будинки.
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Золотниківського повіту Тернопільського округу.
У 1867 - 1918 рр. у складі Підгаєцького повіту.
1902 р. велика земельна власність належала Марії Літинській; цього ж року в селі споруджено римо-католицьку каплицю; зруйнована під час 1-ї світової війни.
1915 біля села відбулася Семиківська битва.
У 1920 році Клим Поліщук написав роман "Семиковецькі тіні" у якому йде розповідь про село та Січових Стрільців які загинули під час Семиківської битви.
Тут діяли товариство «Просвіта» та інші товариства.
З 1 серпня 1934 року адміністративний центр сільської гміни Семиківці, яка була утворена на основі давніших сільських гмін: Багатківці, Бенева, Ішків, Маловоди, Раковець, Росохуватець, Семиківці, Соснів, Воля ГолухівськаDz.U. 1934 nr 68 poz. 634. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu podhajeckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie..
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотниківської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610865, розташована у приміщенні клубу.
Результати зареєстрований 161 виборець, явка 77,02%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 24,19%, за «Слуга народу» — 21,77%, за «Європейська Солідарність» — 14,52%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Володимир Бліхар (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 30,08%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 21,95%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 16,26%.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська24099.59%російська10.41%Усього241100%
Пам'ятки
Є церква святого Димитрія (перебудована з костьолу).
Споруджено , полеглим у Другій світовій війні (1984, архітектор М. Ковальчук), насипано УСС (1916, відновлено 1991).
Соціальна сфера Працюють клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Семиківське», торговельний заклад.
Галерея
Примітки
Джерела
Клим Поліщук, Семиковецькі тіні.