Село́ — значний за територією і кількістю житлових будівель населений пункт неміського типу, більшість мешканців якого займаються сільським господарством. Також сумарне означення тієї частини населення, яке живе із сільського господарстваНаулко В. І. Село // . Один із видів населених пунктів в Україні та деяких інших країнах, найменша адміністративно-територіальна одиниця в Україні та Білорусі, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян. У Київській Русі — княжий маєток.
Термін і етимологія
Етимологічно, українське слово село походить від («населене місце, двори, будівлі», «поле, земля»), яке вважається спорідненим з («ґрунт»).
«Село» є слов'янським словом і поширене в Боснії і Герцеговині, Болгарії, Хорватії, Македонії, Сербії та Україні. Наприклад, є численні села під назвою «Ново Село» в Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Сербії та Македонії. У Словенії, слово «село» використовується для дуже маленьких поселень (менше тисячі чоловік) і в діалектах, натомість словенське слово vas використовується у всій Словенії.
Чеське selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин»; у словацькій sedliak «заможний селянин»; у нижньолужицькій sedło «житло», в болгарській — село, в македонській — село, в сербохорватській — село, словенській — sêlo.
Поряд з праслов'янським *selo, у праслов'янській існувало також слово *vьsь (походить від ; спор. з , , , , вівеса). Досі частина слов'янських мов використовує для позначення сільських населених пунктів похідні від *selo (, , , ); частина — похідні від *vьsь (, , , , , , ). Слово в старослов'янській мові означає «поле».
В Росії — використовується слово «дєрєвня» (), попри те, що в російській мові існує термін «сільське господарство» (), а «селяни» — російською «крєстьянє». У Росії використовуються два основних терміни — село і деревня (від ранішого *дьрвьня /*дьрвьна, пов'язаного з деру в значенні «корчую», «звільняю землю під ріллю»). Перший вживається переважно щодо великих сіл, із церквою (у радянські часи там була розташована центральна садиба колгоспу, радгоспу); другий — щодо інших, менших сільських населених пунктів. Серед російських учених одні науковці схиляються до думки, що слово «деревня» пов'язане з дієсловом «дерти» і означало «місце, на якому був видертий, викорчуваний ліс», «розчищений під ріллю», а інші — що воно ближче до слова «дерево».Успенский Л. В. Этимологический словарь школьника В іншому випадку слово «деревня» виводять похідним від тієї ж основи, що й литовське drivà «рілля, нива» та латвійське druva, первісне значення яких «місце, очищене від лісу» (для землеробства), потім — «двір з ділянкою землі», «селище», а початковим є дієслово — «дерти».Этимологический онлайн-словарь русского языка Шанского Н. М.
В Царському Селі жили царі до кінця існування їх влади.Верзилин Николай Михайлович. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.:420-431) (с.: 407)
— «село», «сільська місцевість», «провінція»; (прикметник) — сільський, селянський, провінційний, грубий. (див.: рустикальний банк, рустикальна земля)Англійською мовою «село» — village 1) село, селище; 2) амер. селище міського типу; містечко; 3) збірн. мешканці села; 4) колонія (тварин); амер. Village of Magnificent Distances — Безкрайнє село (жартівлива назва м. Вашингтона).Англо-український словник: У 2 т. — Близько 120 000 слів / Склав М. І. Балла. — К.: Освіта, 1996. — Т.2 — 712 с. ISBN 5-330-03081-1 (сторінка: 636)
Село як поняття 1. Населений пункт, назва найменшої адміністративно-територіальної одиниці. 2. Тип поселення (зазвичай велике). 3. (збірн.) Жителі сільської місцевості.
В Ізраїлі термін «місто» не має юридичного значення. У Швеції юридичного поняття «місто» не існує також. У Данії й інших скандинавських країнах «містом» вважається союз одного або зазвичай більшої кількості сільських господарств з будинками, власні райони яких утворені як об'єднаний об'єкт або використовуються разом. Формально термін «місто» в Данії застосовують до території з кількістю жителів не менш 200, а відстань між сусідніми населеними пунктами до 200 метрів називається «зоною міста».Salmonsens Konversationsleksikon; opslag: by Отож поняття «рибальське село» (рибальство є галуззю сільського господарства) зазвичай означає поселення, жителі яких займаються переважно риболовлею в населених пунктах чи на відкритому пляжіBrian R. MacKenzie, Maibritt Bager, Henn Ojaveer, Kenneth Awebro, Ulla Heino, Poul Holm, Aadu Must: «Multi-decadal scale variability in the eastern Baltic cod fishery 1550—1860. Evidence and causes» (Fisheries Research 87, 2007, s. 106—119) (на відміну від «рибальських міст», у яких є «порт»). Це пов'язано з іншою мовною картиною світу (а відтак і реальністю), а також із філософських міркувань.
В українській мові термін «село» походить від слова «селитися» (село, поселення), а «місто» — під впливом польського miasto, укр. місто означало первинно те саме що й «місце», а «місто» — від польського miasto «місце в поселенні». В польській miasto «місце в поселенні». «Місцями» називали «території в поселенні» навколо ринків, де оселялись ремісники (це було зручним для їхнього бізнесу). Від того у багатьох містах Західної України головна площа міста носить назву «Площа Ринок». Поняття «город/град/городище» — означало виключно «обгороджену територію» (з київ, або тину, або паль (палісад — посаджені палі)). Лише при появі Магдебурзького права на теренах України пов'язується інтродукція поняття «місто», оскільки зі створенням міської ради виник орган, що не мав аналога у селах.Kamińska K. Lokacje miast na prawie magdeburskim na ziemiach polskich do 1370 r. : studium historycznoprawne / Krystyna Kamińska. — Toruń : UMK, 1990. — 235 s. (с.: 142) Після війта та лави міська рада стала третім за важливістю органом міського самоврядування.М. Кобилецький. Функції та повноваження міських рад у містах України за Магдебурзьким правом // Вісник Львівського університету. Серія юридична . — 2012, Вип. 55 До того часу всі поселення (і село і «місто») становили окремий судовий округ, в обох діяли війт, солтис, лавники, ремісники, а володіння землею було пов'язане зі сплатою податків. Міську раду у Львові називали сенатом (). В древніх латинян всі поселення людей звались «поліс» (звідси, і «метрополіс, метрополія» — поселення(центр, край), який має колонії).
Життя кожної з територіальних спільнот історично здійснювалось у її свідомості в «моделі села». З приходом християнства і появою поняття «держава» (походить від слова «держати») усвідомлювана модель зазнала трансформації. Наступна трансформація була нав'язана радянським режимом з відповідною йому ідеологією.
Село в Україні є адміністративно-територіальною одиницею поряд з районом, містом, районом у місті, областю, селищем, автономною республікою. Термін «село» часто вживається в розмовній мові для позначення невеликих або середніх містечок з метою привернення уваги до їх малого розміру, відсутності інфраструктури тощо. Див. також: Хутір, Станиця.
Історія Перші села, що належали власнику села, виникли в XII — XIII століттях у зв'язку з закріпаченням сільської громади. У тогочасних літописах широко згадуються князівські, боярські, церковні села. Спочатку термін «село» мав значення княжої садиби, де будинки челяді розташовувалися поряд з господарським двором. Водночас, на відміну від подвір'я, воно виконувало функцію центру вотчинних маєтків на певній території.
Головною ознакою села є наявність великої садиби. В іншому садиба нагадувала комплекс церковного подвір'я-центру: подвір'я, шинок, громадська крамниця, кінці вулиць із селянськими дворами. У період існування феодально-кріпосницького ладу села зберігали значення територіально-власницьких центрів. З кінця 17 століття у зв'язку з розмежуванням адміністративних провінцій (воєводств, вождівств, держав) села набувають також значення місцевих адміністративно-територіальних центрів. Після приєднання земель Білорусі до Російської імперії села, як правило, ставали центрами волостей у складі повітів. Пізніше, в XIX столітті обов'язковими атрибутами села стали церква, або костел, школа, сільська управа. У ХХ столітті села стають центрами сільських рад, колгоспів і радгоспів. Див. також: Домогосподар, Столипінські реформи
Адміністративне регулювання В Україні, країнах колишнього Радянського Союзу та в ряді інших країн зачислення якогось населеного пункту до розряду сіл чи міст відбувається з урахуванням частки людей, зайнятих у сільському господарстві. Однак у більшості країн враховують лише загальну кількість населення. Нормативи у різних країнах різні, однак існує тенденція, що в розвинутих і малонаселених країнах межа, яка відділяє села від міст — нижча, а в слабо розвинутих і густозаселених — вища. Наприклад, у Фінляндії будь-яке поселення, де живе понад 200 осіб — це місто, тоді як у деяких країнах Африки та Росії поселення з 20 чи навіть 65-тисячним населенням (наприклад Інгушетія, ст. Орджонікідзевська) вважають селами.
В Україні села можуть мати індивідуальні адміністрації — сільські ради або спільне управління — об'єднання двох або більше сіл. Села також можуть бути під юрисдикцією міської адміністрації — міської ради.
Шляхом адміністративних вправ села з їх населенням стають і частинами міст: на території сучасного міста Москва розташовувалось понад 100 сіл (див.: Список населених пунктів, що існували на території Москви). Аналогічно відбувалось і з містом Київ і іншими містами.
Станом на 2012 рік в Україні існують міста без наявності функціонуючої промисловості. Тому поділ «селюк-міський» є умовним, і таким, що містить лише адміністративний характер, і ніколи не проводиться в іншому адміністративному розрізі: «селюк-обласний/районний і т. д.».
Статистичні дані
На 1 січня 1991 в Україні було 28 844 сіл, на 5 грудня 2001 року — 28 619Сайт Українська правда: Щотижня в Україні зникає одне село .
Згідно інформації, наявної на сайті Верховної Ради України, станом на 01.12.2019 в Україні налічується 27207 сіл. Найбільше за площею село в Україні — Космач (Косівський район) — 84,309 км².Найбільше село України за кількістю населення — Софіївська Борщагівка — понад 30000 осіб.
Показові села в Україні
З 1965 р. в УРСР розгорнулося будівництво експериментально-показових сіл. У різних областях республіки створювалося 15 експериментальних сіл, на їхнє будівництво витрачено 55 млн крб. В 1969 р. Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про комплексне проектування і будівництво в 1970—1975 рр. ще 28 експериментально-показових сіл.
Негативне емоційне забарвлення терміна на пострадянських територіях За феодального ладу існував становий поділ суспільства, а основою економіки було сільське господарство, використання землі. У цій системі структурування суспільства відбувалось навколо наявних відносин: земля в обмін на службу або роботу. Кожен соціальний прошарок володів певними соціальними та економічними привілеями та обов'язками. У такій системі багатства за рахунок сільського господарства, яка була організована не відповідно до ринкових сил, а на основі звичайних послуг праці, існували кріпаки й землевласницька знать.Річард Абельс. «Феодалізм» Таким чином, наприклад, у Галичині, коли та перебувала в складі Австро-Угорщини, усе землеволодіння провінції поділялось на дві категорії: 1) рустикальна (селянська; — «село») земля та 2) домінії чи табулярна власність (землі духовних чи світських магнатів і шляхти)Вітенко М. Д. Польське велике землеволодіння в Галичині (кін. ХІХ — поч. ХХ ст.) / Наукове видання Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008, Вип. XIV.. Таким чином те саме село в Галичині часто було поділене на «рустикальну частину» (селянську; тобто «село з селянською частиною») і «шляхетську частину» (шляхетська частина села). З цього вже є зрозумілим, що негативне забарвлення терміну «село» є помилковим. Негативного забарвлення поняттю надав більшовизм.