Львівські гродські старости, або генеральні руські старости (Руські генеральні старости, старости генеральні Русі, Руської землі) ( generalis) — урядники Угорського та Польського королівств з резиденцією у місті Львові. Посада існувала у XIV—XVIII століттях.

Генеза уряду сягає середини XIV століття, коли його започаткував польський король Казимир III Великий, зайнявши південну частину Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі) та перетворивши її на свій «руський домен». Первісно цей староста був вищим гродським урядником на всій території руських земель у складі Королівства Польського. Головною садибою був Львів, гродський суд розміщувався в Низькому замку. В останній чверті XIV століття уряд руського генерального старости був поєднаний з урядом львівського старости.

Протягом 1372—1387 років «руський домен» належав до Угорського королівства та управлявся спочатку призначеним намісником, «Божою милостю господарем і дідичем Руської землі», князем Владиславом Опольським (Опольчиком) (1372—1379), котрий призначав генеральних руських старостів; протягом 1379—1387 років руські старости призначалися безпосередньо угорськими королями. 1387 року була відновлена влада Королівства Польського над руськими землямиКрикун М. Земські уряди на українських землях у XV—XVIII століттях // Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 624.Karol Maleczyński, Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy: w latach 1352—1783, [w:] Zabytki dziejowe, Wydawnictwo Towarzystwa naukowego we Lwowie; t. 6, zesz. 1, Lwów: nakł. Towarzystwa Naukowego, 1938. — s. 4. .

Королівським намісником — генеральним старостою — від самого початку були найбільш довірені особи короля. З утворенням 1434 року Руського воєводства компетенція руського генерального старости обмежилася лише Львівським повітом Львівської землі. Тоді ж відбулося різке обмеження його прерогатив: генеральний староста був зведений до рангу земельного львівського старости; як і інші земельні старости, він втратив юрисдикцію щодо цивільних справ унаслідок поділу старостинського суду на гродський і земський. Земельні старости від 1434 року були гродськими, оскільки почали очолювати гродські суди.

Генеральний староста руський був першим королівським намісником на руських землях, за ним ішли генеральний подільський староста та староста белзькийМихайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 173.. Першим за престижністю та вершиною кар'єри був уряд руського воєводи, котрий часто поєднувався з урядом генерального руського старостиМихайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 174..

Останній староста Ян Кіцький був позбавлений уряду 18 листопада 1772 внаслідок 1-го поділу Речі Посполитої.

Список Руських генеральних (Львівських) старостівМихайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 175—176.Михайловський В. Вищі урядники руських воєводств Польського королівства у 1506—1572 роках. Відкрита/закрита група // Проблеми історії країн Центрально-Східної Європи. Збірник наукових праць. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 3. — С. 89.Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemi ruski, zeszyt 1: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV—XVIII wieku (ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, s. 147—154.

Старости, призначені Казимиром Великим Оттон з Піліці (1351) (1352) Оттон з Піліці (1352—1369) Ян Кміта з Вісьнича (1371—1375)

Старости, призначені князем Владиславом Опольчиком Оттон з Піліці (1372) Петер Ґумпрехт (Ґумперт) ()Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 157. (1372—1373) (1374—1375) Андріяшко (Андрашко, Андреяш) (1375—1378) Яшек Радло (1376—1378) Ґумпрехт (1379)

Старости угорські Ян Одровонж зі Спрови (1379—1380) Анджей (1381) Ян (1382—1383) Емерик Бебек (1383—1385) Анджей (Андраш) (1386—1387)

Старости з часів відновлення влади на Руссю Королівства Польського Ян з Тарнова (1387—1393) (з ДаневичівZubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa . — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 63. ) (1393) Ян з Тарнова (1394—1404) (1407—1411) Іван (Іво) з Обехува, Ґолухова (1411—1421) Пйотр з Мельштина (1421) Спитек (Спитко) з Тарнова (1422—1425) Пйотр Влодкович із Харбіновиців, Оґродзенця (1425—1427) Ян Менжик із Домброви (1427—1431) Вінцентій Свідва з Шамотул (1431—1439) Пйотр Одровонж зі Спрови (1440) Рафал з Тарнова і Ярослава (1440—1441) Спитко з Тарнова (1441—1442) Пйотр Одровонж зі Спрови (1442—1450) Анджей Одровонж зі Спрови (1450—1465) Ян Одровонж зі Спрови (1465) Рафаїл Якуб Ярославський (1465—1479) Спитек (Спитко) з Ярослава (1479—1495) Анджей з Олесьниці (1496) Миколай з Тенчина (1497) Збіґнєв Тенчиньський (1497—1498) Миколай Креза з Боболиців (1498—1499) Пйотр Мишковський із Пшецишува, Мірува (1499—1501) Станіслав Ходецький з Ходча (1501—1529) Отто з Ходча (1529—1534) Станіслав Одровонж зі Спрови (1534—1537) Миколай Гербурт Одновський (1537—1555) Зиґмунт Ліґенза (1555—1558) Пйотр Бажий із Болозева (1558—1559) Миколай Гербурт (1570—1593) Єжи Мнішек (1593—1613) Станіслав Боніфацій Мнішек (1613—1644) Анджей Мнішек (1644—1648) Адам Геронім Сенявський (1648—1650) Анджей Мнішек (1650—1653) Ян Мнішек (1653—1676) Ян Цетнер (1676—1679) Миколай-Єронім Сенявський (1679—1683) Адам Миколай Сенявський (1684—1726) Стефан Потоцький (1726—1729) Йоахім Потоцький (1729—1754) Кароль Станіслав Радзивілл (1754—1762) Евстахій Потоцький (1762—1767) Антоній Потоцький (1767—1769) Ян Кіцький (1769—1772)

Примітки

Джерела  — S. 552—554. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemi ruski, zeszyt 1: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV—XVIII wieku (ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, S. 147—154.

Див. також Руські воєводи Староста генеральний