«Життя Адель» (, дослівно — «Життя Аделі: Глави 1 и 2») — фільм французького режисера Абделатіфа Кешиша, заснований на графічному романі Жулі Маро «Синій — найтепліший колір» (). Володар «Золотої пальмової гілки» 66-го Каннського міжнародного кінофестивалюПереможцем Каннського кінофестивалю став провокаційний фільм «Життя Адель» // События, 27 травня 2013.
Влітку після фестивалю режисер працював над прокатною монтажною версією фільму (у Каннах демонструвався робочий варіант). Національний і міжнародний прокат «Життя Адель» почався восени 2013 року, у Франції картина стартувала з першого рядка бокс-офісу — за прем'єрний вікенд її подивилося понад 260 тисяч глядачів. Кінотеатральною версією фільму тривалістю близько трьох годин Кешиш не обмежився і анонсував «фінальний монтаж», який на 40 хвилин довший, також режисер не виключив зйомок сиквелу.
Сюжет Глава перша Адель (Адель Екзаркопулос) — середньостатистична французька старшокласниця. Вона живе у передмісті Лілля і щодня ледве устигає на уранішній автобус до ліцею. У школі Адель цікавиться літературою і мовами. Показано урок французької літератури, на якому обговорюється роман «Життя Маріани» П'єра Маріво. На Адель книга справляє сильне враження.
Після занять подруги Аделі звертають її увагу, що вона явно викликає симпатію у парубка із старшого класу, Тома (Жеремі Лаерт). Аделі він також подобається. Наступного ранку вони випадково зустрічаються в автобусі і домовляються зустрітися після занять. Доро́гою на побачення Адель звертає увагу на дівчину, волосся якої забарвлене в синій колір. Побачення з Тома з вуличного кафе переходить в кіно. Повернувшись додому, Адель перебуває в розгубленості, розуміючи, що з Тома у неї немає нічого спільного і що, хоч він і добрий парубок, до нього її тягне значно менше, ніж до незнайомки з синім волоссям.
Наступного дня в ліцеї, Адель уникає Тома і розпитувань нав'язливих подруг про їх побачення. Коли Тома просить її порозумітися, вона цілує його і проводить з ним ніч. Після цього Адель в повному замішанні розуміє, що вона не може бути з Тома. Вона кидає Тома і щоб відволіктися йде з другом-геєм до нічного гей-клубу, де знову зустрічає дівчину з синім волоссям, Ему (Леа Сейду). Ема — студентка університету факультету мистецтв.
Наступного ранку Ема чекає Адель біля виходу зі школи. Дівчата гуляють набережною, розповідають одна одній про себе і, хоч вони мало в чому схожі, вони дуже одна одній подобаються. Одна поява Еми у ліцеї Аделі призводить до шквалу емоцій з боку однокласників. При наступній зустрічі подруги Аделі поводяться агресивно, виникає сварка з приводу сексуальної орієнтації Аделі.
Адель проводить все більше часу з Емою. Їх потяг переходить в бурхливу пристрасть. Дівчата знайомляться з батьками одна одної, причому Ема представляє Адель як свою дівчину, а Ему консервативні батьки Аделі вважають подругою, що допомагає з екзаменом з філософії. Ема непогано малює, і Адель стає її головною музою.
Незважаючи на сильний взаємний потяг, дівчата дуже різні. У Аделі чіткий життєвий план педагогічної кар'єри, який вона з успіхом реалізує. Ема намагається реалізувати себе як художниця, що набагато складніше. На вечірках, куди приходять друзі Еми зі світу мистецтва, Аделі нудно. Крім того, вона помічає, що Ема воркує з вагітною гостею на ім'я Ліз, а декількома днями пізніше проводить ніч у неї.
Глава друга Проходить декілька років. Ема з головою поринула у творчі турботи. Адель — вихователька в дитсадку. Ема живе відкрито, Адель приховує свої стосунки з Емою.
У результаті Адель починає таємно зустрічатися зі своїм колегою, втомившись від відчуженості Еми. Коли Ема про це дізнається, вона в шаленстві виганяє Адель, незважаючи на благання Аделі пробачити її і дати їй пояснити ситуацію. З цієї миті життя Аделі — це робота, де їй вдається посміхатися, самотність і сльози вечорами. Її почуття не притупляються навіть через три роки.
Адель нарешті зустрічається з Емою в кафе. Освідчується в коханні і просить повернутися. Ема говорить крізь сльози, що тепер її сім'я — це Ліз і її донька, а Адель у минулому. Остаточне усвідомлення втрати приходить до Аделі на виставці Еми, де на більшості картин вже її нова подруга, а сама Адель в синій сукні виглядає недоречно і особливо не привертає увагу Еми.
Із сльозами на очах Адель йде геть.
У ролях
Рецензії Джастін Чанг у своїй статті для журналу Variety написав, що фільм містить «найбурхливіші графічні сцени лесбійського сексу, які можна згадати на цей момент». Джордан Мінтзер з The Hollywood Reporter сказав, що незважаючи на тригодинну тривалість, «[фільм] утримував феноменальними поворотами Леа Сейду і новачка Адель Екзаркопулос, в чому присутнє чітке, проривне виконання». Пітер Бредшоу з The Guardian назвав картину «щирою» і «пристрасною», і нагородив її чотирма з п'яти зірок. Стівен Гаррет з The New York Observer сказав, що фільм був «ні чим іншим, як тріумфом» і є «великою роботою в пробудженні сексуальності».
Авторка оригінальної історії Жулі Маро не так тепло віднеслася до фільму. Вона піддала критиці сцени сексу у стрічці, порівнюючи їх з порнографією; вона сказала: «Гетеронормативні просміялися, тому що вони не розуміють цього і визнали сцени безглуздими. Геї і квіри просміялися, тому що [сцени] не переконливі, і вони визнали їх безглуздими». Проте вона заявила, що вважає фільм «Ще однією версією… тієї ж історії».
Британський кіножурнал Sight & Sound відвів стрічці Кешиша 3-тє місце у своєму топ-10 найкращих фільмів 2013 року. Аналогічну позицію «Життя Адель» зайняла у списку найкращих кіноробіт року за версією французького журналу Cahiers du Cinéma.
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare.
Нагороди У боротьбі за «Оскар» стрічка участі не брала, оскільки вийшла в широкий американський прокат у жовтні, що за правилами Академії неприпустимо. Нагороди та номінаціїПовний список нагород та номінацій фільму на сайті IMDb Нагорода Категорія Номінант РезультатКаннський кінофестиваль Приз ФІПРЕССІ Абделатіф Кешиш «Золота пальмова гілка» за Найкращий фільм Абделатіф Кешиш, Адель Екзаркопулос, Леа Сейду Кінофестиваль в Сан-Себастьяні Приз ФІПРЕССІ Абделатіф Кешиш Премія Європейської кіноакадемії «Найкращий європейський фільм» Брагім Шиуа, Венсан Мараваль, Абделатіф Кешиш «Найкраща режисрська робота» Абделатіф Кешиш Премія британського незалежного кіно «Найкращий міжнародний незалежний фільм» «Незалежний дух» «Найкращий міжнародний фільм» Абделатіф Кешиш «Супутник» «Найкраща акторка» Адель Екзаркопулос «Найкраща акторка другого плану» Леа Сейду «Найкращий фільм іноземною мовою» Спільнота кінокритиків Нью-Йорка «Найкращий фільм іноземною мовою» Національна рада кінокритиків США «Акторський прорив» Адель Екзаркопулос Асоціація кінокритиків Бостона «Найкращий фільм іноземною мовою» Коло онлайн-кінокритиків Нью-Йорка «Найкращий фільм іноземною мовою» «Акторський прорив» Адель Екзаркопулос Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса «Найкращий фільм іноземною мовою» «Найкраща акторка» Адель Екзаркопулос (разом з Кейт Бланшетт) «Золотий глобус» «Найкращий фільм іноземною мовою» Коло кінокритиків Сан-Франциско «Найкращий іноземний фільм» Коло кінокритиків Канзаса «Найкращий фільм іноземною мовою» Товариство онлайн-кінокритиків США «Найкращий фільм іноземною мовою» Асоціація кінокритиків Чикаго «Акторський прорив» Адель Екзаркопулос «Вибір критиків» «Найкращий фільм іноземною мовою» «Найкраща юна акторка» Адель Екзаркопулос Асоціація кінокритиків Остіна «Найкращий фільм іноземною мовою» Товариство кінокритиків Фінікса «Найкращий фільм іноземною мовою» Коло кінокритиків Флориди «Найкращий фільм іноземною мовою» Асоціація кінокритиків Юти «Найкраща акторка» Адель Екзаркопулос «Найкращий фільм іноземною мовою» Національне товариство кінокритиків США «Найкращий фільм іноземною мовою» BAFTA «Найкращий фільм іноземною мовою» Брагім Шиуа, Венсан Мараваль, Абдулатіф Кешиш Премія «Люм'єр» «Найкращий фільм» «Найкраща акторка» Леа Сейду «Найкращий режисер» Абделатіф Кешиш «Найперспективніша акторка» Адель Екзаркопулос «Сезар» «Найкращий фільм» Брагім Шиуа, Венсан Мараваль, Абделатіф Кешиш «Найкраща режисерська робота» Абделатіф Кешиш «Найкраща жіноча роль» Леа Сейду «Найперспективніший новачок» Адель Екзаркопулос «Найкращий адаптований сценарій» Абделатіф Кешиш, Галья Лакруа «Найкраща операторська робота» Софіян Ель Фані «Найкращий монтаж» Каміль Тубкіс, Альбертіна Ластера, Жан-Марі Ленжель «Найкращий звук» «Синдикат французьких кінокритиків» «Найкращий фільм» «Приз Луї Деллюка» «Найкращий фільм» «Давид ді Донателло» «Найкращий європейський фільм» «Боділ» «Найкращий не-американський фільм» «Імперія» «Найкращий жіночий дебют» Адель Екзаркопулос
Примітки
Посилання «Життя Адель: синій — не обов'язково теплий» (рецензія на фільм)