Дрітеро Аголлі (; 13 жовтня 1931, Менкулас, Албанія — 3 лютого 2017, Тирана, Албанія) — албанський письменник, перекладач, журналіст та політичний діяч.
Біографія Народився 13 жовтня 1931 року у селищі Менкулас округу Деволт у Албанії. Під час окупації Албанії Італією дев'ятирічним хлопчаком брав участь в антифашистському русі опору, де виконував роль зв'язківця партизанських з'єднань.
До 16 років мешкав у рідному селі, навчався на дому, після чого переїхав до Гірокастри, де завершував середню освіту у школі «Asim Zeneli». Планував вчитися на зоотехніка, однак, вищу освіту здобув у Радянському союзі, закінчивши літературний факультет Ленінградського університету у 1957 році. Протягом 1957—1972 років працював журналістом у газеті «Голос народу» (). У 1973—1992 роках очолював Албанську лігу письменників та художників.
Уперше вірші Аголлі надрукувала газета «Юність» () у 1947 році, а його перша поетична збірка під назвою «Я вийшов на вулицю» () вийшла друком у 1958 році. Книга отримала схвальні відгуки критиків як і його наступна збірка «Мої кроки на асфальті» (). У 1964 році виходить друком перший прозовий твір Дрітеро Аголлі — роман «Шум вітру минулого» (), який був вороже сприйнятий критиками та вилучений з продажу вже наступного року. До 1980 року роман був заборонений Албанською партією праці, оскільки автора було звинувачено у «радянському ревізіонізмі».
Протягом 1992—2001 років був членом Соціалістичної партії Албанії, від якої обирався депутатом Народних зборів Албанії. У 2003 році Дрітеро Аголлі одержав звання почесного громадянина Тирани.
Творчість Дрітеро Аголлі вважається одним з найвидатніших албанських поетів періоду 1960-х років. Критики схвально сприймали його лірику, відзначаючи його поетичну майстерність. Прозові твори були неодноразово екранізовані; його роман «Блиск і падіння товариша Зило» перекладався найбільше з-поміж усіх його творів.
Як перекладач Аголлі займався перекладами англійського поета Роберта Бернса, французького поета Поля Еліара та російських — Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Анни Ахматової, Олександра Блока тощо.
Особисте життя Був одружений двічі: у 1956 році взяв шлюб з росіянкою Ніною, з якою прожив 7 років; у 1963 році одружився з албанкою Садієн. Має трьох дітей: від першого шлюбу — син Ар'янін, від другого — Артан і Елонен.
Бібліографія Поетичні збірки «Я вийшов на вулицю» () (1958) «Мої кроки на асфальті» () (1961) «Гірські тропи і тротуари» () (1965) «Девол-Девол» () (1968) «Батьки» () (1969) «Мати Албанія» () (1974) «Слово ріже камінь» () (1977) «Я подорожую задумливо» () (1985) «Запізнілий паломник» () (1993) «Час розоряє» () (1995) «Північний записник» () (1999) «Дух наших пращурів» () (1996) «Дивак, що наближається» () (1996) «Балада для мене і мого батька» () (1997) «Віддалений дзвін» () (1998)
Прозові твори «Шум вітру минулого» () (1964) «Комісар Мемо» () (1970) «Блиск і падіння товариша Зило» () (1972) «Людина з гарматою» () (1975) «Роза у склі» () (1980) «Божевільні люди» () (1995) «Голий вершник» () (1996) «Коробка диявола» () (1997)
Примітки
Посилання Офіційний сайт Дрітеро Аголлі