Ната́лія Романівна Пазуня́к (до шлюбу Іщук; 24 лютого 1922, Київ — 12 жовтня 2017, Філадельфія, Пенсильванія, США) — українська літературознавиця, лінгвістка. Професорка славістики Пенсильванського університету, активна діячка українського жіночого руху в США, зокрема членкиня Світової федерації українських жіночих організацій (1952–1972 рр. — секретар управи, у 1971–1973 рр. — віце-президентка); заступниця голови організації «Український Золотий Хрест», голова його відділу в Філадельфії; держсекретарка останнього уряду УНР в екзилі, працювала з останнім президентом Миколою Плав'юком, упорядковувала архів.

Життєпис Народилася 24 лютого 1922 року у Києві в родині Іщука Романа Августиновича (1881–1977), вчителя географії, біології, дослідника природного середовища України та Іщук-Шульгиної Надії Яківни (1888–1979), педагогині, математика-методиста. У 1927 році родина переїхала до Рівного, де пройшли її дитинство та юність. Навчалася у Рівненській приватній українській гімназії, де викладали її батьки — Надія Шульгина та Роман Іщук. Після закінчення гімназії у 1940 році вступила на факультет іноземних мов Львівського державного університету імені Івана Франка, де провчилася рік. В університеті вивчала німецьку мову.

Під час другої світової війни працювала перекладачкою у Рівному та Львові.

У 1944 році родина Шульгиних-Іщуків на еміграції. Спочатку вони мешкали у таборі для переміщених осіб у Аугсбургу.

Закінчила славістичний факультет Українського вільного університету у Мюнхені.

Потім переїхала до США, де протягом 1953—1956 років продовжувала навчання в Пенсільванському університеті (м. Філадельфія) на слов'янському відділі, де у 1955 році здобула ступінь магістра, а у 1956 році захистила докторську дисертацію на тему: «Вокатив в українській мові» (науковий керівник Ю. Шевельов) та отримала ступінь докторки гуманітарних наук. Вона стала однією з перших українок в Північній Америці, які захистили докторат з гуманітарних наук.

У 1956—1968 роках викладала російську та німецьку мови у коледжах і школі Чину святого Василія Великого, у 1963—1983 роках — українську мову та літературу у Пенсильванському університеті, де заснувала український відділ у славістичній бібліотеці. Головну увагу у дослідженнях звертала на українську класичну літературу XIX—XX століть в контексті процесів у світовій літературі.

У 1983—1987 роках викладала в університеті Маккуорі (Сідней, Австралія). Досліджувала творчість Лесі Українки, Василя Стуса, Василя Симоненка, Івана Світличного.

Була членкинею Управи американської асоціації університетських професорів, секретарем Проводу українських націоналістів, членкинею управи Організації державного відродження України, дійсною членкинею Української вільної академії наук та Наукового товариства імені Шевченка у США.

З 1952 року вона була заступницею голови Українського Золотого Хреста, понад 50 років входила до Союзу українок Америки, понад 30 років була членкинею редакційної колегії журналу «Наше життя», почесна членкиня Світової федерації українських жіночих організацій.

Померла 12 жовтня 2017 року у Філадельфії, США.

Двоюрідний брат (по матері) — Володимир Шульгин (1894—1918), загинув у бою під Крутами.

Творчість Наталія Пазуняк авторка низки книг: «З проблем вокатіва в українській мові» (Мюнхен, 1971); «Lesia Ukrainka — Ukraine's Greatest Poetess» (, Нью-Йорк, 1971); «Леся Українка: ідея свободи України в спектрі світової цивілізації. Розвідки і доповіді» (Київ, 2008); «Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії». — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2010. — 534 с.

Також авторка низки статей з літературознавства, мовознавства, філософії та історії. Упорядниця збірки перекладів творів Лесі Українки мовами народів світу «Lesia Ukrainka in Translations» (Філадельфія, 1988).

Статті Пазуняк Н. Постать великої ученої // Свобода. — 1983. — 8—10 листопада.

Вшанування У 2017 році Центральний державний архів зарубіжної україніки до Дня Конституції України, а також з нагоди 100-ліття від дня народження Наталії Іщук-Пазуняк, підготував документальну онлайн-виставку «Вона жила Україною», яка складається з п'яти розділів: перший розділ — «Наукова діяльність Н. Іщук-Пазуняк: літературознавчі, мовознавчі праці та історичні розвідки». У ньому вміщені документи, які стосуються фахової та наукової діяльності діячки. другий розділ — «Громадська діяльність Н. Іщук-Пазуняк та її боротьба за українську державність». Цей розділ складається з документів, які відображають працю діячки у діаспорних громадських організаціях, які неодмінно були пов’язані з процесом популяризації української культури та допомагали українцям як в діаспорі, так і в самій Україні. третій розділ — «Документи, пов’язані з феміністською діяльністю Н. Іщук-Пазуняк». У ньому висвітлюється співпраця діячки з СФУЖО та участь у конференціях по правам жінок. четвертий розділ — «Листування Н. Іщук-Пазуняк з українськими політиками про недостатню українізацію». Листуючись з українськими політичними діячами, Наталія Іщук-Пазуняк ревно відстоювала використання української мови на офіційному рівні. п'ятий розділ – «Документи про Н. Іщук-Пазуняк». У розділ увійшли статті, присвячені діячці, інформація про родину та фото.

Представлені документи згруповані за тематико-хронологічною ознакою та охоплюють період 1962—2009 років.

Родина Наталія Пазуняк була одружена з Романом Іщуком. Подружжя виховало двох синів — Юрія та Богдана.

Примітки

Джерела

Фонд 453. Іщук-Пазуняк Наталія Романівна (1922–2017), громадсько-політична діячка, літературознавиця. Опис 1: 1963—2007. — Київ: ЦДАГОУ. — 11 с. Фонд 453. Іщук-Пазуняк Наталія Романівна (1922–2017), громадсько-політична діячка, літературознавиця. Опис 2: 1959—2009. — Київ: ЦДАГОУ. — 15 с.

Посилання