Палац барона Ромашкана в парку цісаревої Елізабет у Станиславові — вілла барона Ромашкана, споруджена в середині ХІХ століття.
Ім'я Францішека Ромашкана тісно пов'язане з музичним життям старого Станиславова. Він був засновником першого в місті польського Музичного товариства шанувальників музики, яке згодом отримало ім'я композитора Саніслава Монюшка. Ще й досі в Івано-Франківському парку імені Шевченка можна бачити будівлі, які збереглися від колишнього багатого помістя Ромашканів — невеликий палац ХІХ століття, кілька господарських споруд та ставки.
Розташування Вілла розташовувалася в парку цісаревої Елізабет у Станиславові (нині — парк ім. Тараса Шевченка в Івано-Франківську). Спочатку парк займав близько 3,5 га (сьогодні майже 25). Поруч із міським ще був приватний парк барона Ромашкана. Його землі майже перегороджували прохід до комунальних угідь з вулиці Липової (Шевченка), куди вела лише вузенька стежка. Люди барона неодноразово перекопували її, тоді потрапити до парку можна було тільки з Голуховського (Чорновола). Завдяки складним перемовинам місто викупило частину Ромашканівських земель і від 1900 року формується друга головна алея парку, яка сьогодні перетікає у вулицю Шевченка.
Історична довідка Територія сучасного парку імені Тараса Шевченка в Івано-Франківську в XIX столітті належала вірменському шляхетському роду Ромашканів, який походив із Молдавії. На місці колишнього літнього мисливського будиночка Потоцьких наприкінці XIX століття голова родини Франц Ромашкан спорудив парковий палац, відомий також як кам'яниця Дошота. Будівлю звели у стилі пізнього неокласицизму. Вона є однією з найстаріших збережених споруд міста та розташована в історичній місцевості, відомій як «Звіринецька діброва».
Після вбивства 10 вересня 1898 року в Женеві австрійської імператриці Єлизавети Баварської (Сісі) міський парк отримав назву парку цісаревої Елізабет (Ельжбети). У цей період поряд із громадським існував приватний парк Ромашканів.
У 1901 році парк Ромашканів було газифіковано: освітлення отримали головна алея, що сполучала вулиці Липову і Голуховського (нині — Шевченка та Чорновола), літній ресторанний павільйон і тераса. У 1903 році місцева преса рекламувала приватний парк як популярний осередок відпочинку, де діяли кафе, ресторан, парковий павільйон, а взимку — ковзанка, організована з ініціативи Я. Лучинського.
Після встановлення влади Другої Польської Республіки парк Ельжбети було перейменовано на честь польського письменника Генрика Сенкевича. У період німецької окупації він мав назву парку Івана Франка, а після Другої світової війни отримав сучасну назву — парк імені Тараса Шевченка.
У радянський період будівлю палацу пристосували до громадських потреб. Після реконструкції в ній облаштували 22 приміщення, де планувалося розмістити бібліотеки, читальню, ресторан та інші заклади культурно-побутового призначення.
У 1970-х роках будинок перебував у незадовільному технічному стані й розглядався як такий, що не підлягає відновленню. Після переходу у приватну власність пам'ятку було врятовано від руйнування. Протягом понад 15 років здійснювали комплексну реставрацію, під час якої відновили фасади, історичні інтер'єри та благоустрій прилеглої території відповідно до архівних матеріалів і фотографій.
Нині палац барона Ромашкана є відреставрованою пам'яткою архітектури XIX століття. Будівля використовується як ресторан-музей і культурний простір, де експонуються історичні інтер'єри, портрети колишніх власників, предмети побуту та елементи паркової архітектури.
Сьогодення
Нині будинок обслуговує потреби громадськості і використовується для провення культурних заходів.
Джерела Бондарев І., Головатий М. Парк цісаревої Ельжбети // Репортер. — 2014. — 1 серпня. Франц Ромашкан: аристократ, романтик, меценат // Галицький кореспондет. — 2012. — 5 травня. Скаврон Б. Парк радянського періоду // Kurs.if.ua. — 2014. — 13 червня. — (Наша історія).
Посилання Історія