По́льська Респу́бліка (), також Друга Річ Посполита або Друга Польська Республіка () — польська держава, створена 1918 року. Державною мовою була польська, також валютою початково польська марка, а від 1924 року — польський злотий. Остаточні кордони проголошеної Польської Республіки або Другої Речі Посполитої, які визнала Ліга Націй, склалися в 1923 році.

II Польська Республіка була утворена в результаті боротьби польських легіонів та інших польських армій у Першій світовій війні. Юзеф Пілсудський, якого було обрано главою держави молодої республіки, підготував основу для державності під час війни за допомогою своєї Польської військової організації.

У 1918 році, коли його звільнили з полону в Магдебурзі, його послідовники були готові організувати функціонуючу державу, яка проголосила свою незалежність 11 листопада 1918 року. Кордони Другої Речі Посполитої були невизначеними, і багато інших держав повставали з попелу Першої світової війни. На заході успішне повстання в Познанській області претендувало на ці землі для Польщі, що пізніше було визнано Версальським договором. У Сілезії відбулися три невдалі повстання, які призвели до розділу Верхньої Сілезії між Німеччиною та Польщею.

Чехословаччина претендувала на етнічні польські землі Тешина, які вона захопила під час війни Польщі з Українською Радянською Республікою в 1919 році.

Метою Юзефа Пілсудського було відродження старої Річ Посполитої через сучасну федерацію багатьох народів. Він передбачав рівноправну співпрацю між Польщею, Литвою, Білоруссю та, що найважливіше, Україною, з якою він створив союз. Польсько-більшовицька війна стала основоположним міфом про відновлену незалежність. Після короткочасного звільнення Києва українськими та польськими військами, армії Польщі та України були відкинуті радянським наступом, що загрожував захопити Варшаву. Цей наступ був зупинений у битві під Варшавою, яка стала відома як диво на Віслі.

Часи Другої Польської Республіки запам'яталися як час короткочасної незалежності (20 років), але великих досягнень у технологіях, культурі та історичній спадщині. За часів Другої Республіки було збудовано портове місто Гдиня, Центральний округ Примисловий, найшвидший розкішний поїзд у Європі Luxtorpeda, а також один з перших розшифровувальних комп'ютерів «Bomba».

Дуже важливим аспектом Другої Речі Посполитої був культ Польських легіонів, яких вважали тими, хто здобув незалежність, та їхнього командира Юзефа Пілсудського, який був політичним авторитетом протягом усього існування Речі Посполитої, навіть після своєї смерті.

У вересні 1939 року територію Польщі тимчасово окупували Німеччина, СРСР, та Словаччина. Литва взяла під контроль частину спірного Віленського краюOchmański J. Historia Litwy. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990. — S. 324—325. — ISBN 83-04-03107-8. .

Окупація Польщі — одна з причин, які спричинили Другу світову війну (1939—1945).

Але міжнародно визнаний уряд Польщі у вигнанні продовжував діяти у Лондоні. Він керував органами Польської підпільної держави та її політичними і військовими структурами. У 1941 році його легітимність визнав Радянський Союз.

Польська армія, як воєнна структура тимчасово окупованої Польської держави, брала участь у боях в Італії, Нормандії, Німеччині, Польщі.

Вважається, що Польська Республіка припинила існування як суб'єкт міжнародного права 5 липня 1945 року, як наслідок Ялтинських угод щодо східного кордону Польщі.Peter D. Stachura. Poland, 1918—1945: An Interpretive and Documentary History of the Second Republic. Routledge: London and New York, 2004. — xii + 221 p. Brzoza C., Sowa A. Historia Polski 1918—1945. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. — 754 s. — ISBN 978-83-08-04125-3. Польща після 1945 року була вже зовсім іншою державою.

Уряд другої Речі Посполитої продовжував свою діяльність до повернення до складу Польщі в 1990 році, після перших вільних виборів з часів Другої світової війни.

Назва Офіційно затверджена в Конституції назва держави — , .

У сучасній Польщі називається Другою польською республікою () для підкреслення спадкоємності з багатонаціональною шляхетською Першою Річчю Посполитою — Республікою Обох Націй (1569—1795), що її було ліквідовано внаслідок поділів між Австрійською монархією, Королівством Пруссією й Російською імперією (1772—1795). В українській історіографії часто називається II Річ Посполита, хоча ця назва штучна і в період 1918-1939 ніколи не вживалася.

Загальні відомості

Кордони Другої Польської Республіки визначено в 1922 році, у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн із Західноукраїнською Народною Республікою, Радянською Росією , Литвою та Чехословаччиною. Польща межувала з Чехословацькою республікою, Німецькою державою, Латвією, Литвою, Румунським королівством, УРСР й СРСР. На півночі мала вихід до Балтійського моря.

Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої Речі Посполитої Двох Народів, тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.

За переписом 1921 року, у Польщі мешкало 27,2 мільйонів осіб. 1939 року, перед початком Другої світової війни, населення становило 35,1 млн осіб. Третина з них не була етнічними поляками — 16 % українців і білорусів, 10 % євреїв, 2 % німців, і 1 % відсоток литовців, росіян і чехів. Попри це, республіканський уряд вів курс на створення мононаціональної польської держави, нехтуючи правами національних меншин (один з прикладів — пацифікація).

У період між двома світовими війнами Друга Річ Посполита була відносно стабільним економічним регіоном Європи. Її найбільшими соціально-політичними та освітніми центрами були міста Варшава, Краків, Познань, Вільно й Львів.

Залежні й автономні території Сілезька автономія  (Сілезьке Воєводство) — польська частина Верхньої та Тешинської Сілезії; Вільне місто Данциг — Гданськ і околиці.

Хронологія Незалежність; Варшава стала вільною: 11 листопада, 1918. Вибори до Сейму: 26 січня, 1919. Версальський договір (Статті 87-93) і Малий Версальський договір, 28 червня, 1919, проголосив Польщу як суверенну і незалежну державу на міжнародній арені.. Війна проти України: Польсько-українська війна (1918—1919). Війна проти Радянської Росії: Польсько-радянська війна (1920); Варшавська битва (1920); Ризький мир. Війна проти Литви: Польсько-литовська війна. Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт. Повстання у Великій Польщі й Сілезії. Великопольське повстання, Сілезькі повстання. 15 липня, 1920 — Сільськогосподарська реформа. 17 березня, 1921 — Конституційний марш. 1921 — Альянс із Францією та Румунією. Вибори до Сейму 1922-11-05 та Сенату — 1922-11-12. Президент Габрієль Нарутович, і його вбивство (16 грудня, 1922). 1924 — Уряд Владислава Грабського. Польський Банк. Грошова реформа в Польщі, 1924. Президент Станіслав Войцеховський — Грудень 20, 1922. Травневий замах — Zamach majowy, 1926, Травень, Юзеф Пілсудський робить державний переворот. Початок санації уряду. 4 грудня 1926 Романом Дмовським засноване націоналістичне політичне угруповання «Табір великої Польщі», Обоз Великопольський, Народна демократія. 1928 — Безпартійний блок співпраці в уряді Пілсудського. 16 листопада 1930 — Вибори до парламенту. 25 липня 1932 — Договір про ненапад між СРСР і Польщею. 26 січня 1934 — Німецько-польський пакт про ненапад. 23 квітня 1935 — Квітнева Конституція. 12 травня 1935 — Смерть Юзефа Пілсудського. Гдиня, Центральний Індустріальний Регіон (Польща) (1936), Еугеніуш Квятковський. 2 лютого 1937 — Створення політичної партії Союзу Національної Єдності. Жовтень 1938 — Анексія Заолжя, Горної Орави, Татранської Яворжини у Чехословаччини. 2 січня 1939 — Смерть Романа Дмовського. 31 березня 1939 — Військові гарантії від Сполученого Королівства і Франції. 23 серпня 1939 — Пакт про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною: Пакт Молотова — Ріббентропа з таємним протоколом про воєнний блок, проти Польщі й інших країн. 25 серпня 1939 — Альянс Польщі й Великої Британії.

Формування

Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 року частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством 5 листопада 1916, року під керівництвом Ради Держави і (від 15 жовтня 1917) Ради Регентства (Rada Regencyjna Królestwa Polskiego), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.

Незабаром, перед кінцем Першої Світової Війни, 7 жовтня 1918, Рада Регентства розпустила Раду Держави й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За винятком марксистсько-орієнтованої Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви, політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд Юзефа Свежинського й розпочала військову присягу Польської Армії.

5 листопада в Любліні створено першу Раду Делегатів. 6 листопада комуністи оголосили створення Республіки Тарнобжег. Того ж дня створено Тимчасовий Уряд Народів Республіки Польщі соціалістом Ігнацієм Дашинським.

10 листопада Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з Магдебурга. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).

Уряди було створено в Галичині (колись підвладні Австрії українські землі): засновується Національна Рада Тешинського Князівства (створено в листопаді 1918) і Польський Комітет Ліквідації (створено 28 жовтня). Пізніше, розпочинається конфлікт у Львові між силами Військового Комітету України й польськими львівськими орлятами.

Після консультації з Пілсудським, уряд І. Дашинського розпустився, створено новий уряд Є. Морачевського.

Друга світова війна 21 березня 1939 року нацистська Німеччина зажадала від Польщі передати їй вільне місто Данциг (з 1945 року — Ґданськ), вступити в Антикомінтернівський пакт і відкрити для неї «польський коридор» (створений після Першої світової війни для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря). Польща відкинула всі вимоги Німеччини.

28 березня 1939 року Адольф Гітлер розірвав Пакт про ненапад із Польщею.

23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова — Ріббентропа, в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «лінії Керзона».

Після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом Ігнацієм Мосцицьким переїхав до Румунії, перейшовши кордон у ніч з 17 на 18 вересня 1939 року, і був інтернований румунською владою на вимогу Німеччини. У цей же день два фронти Червоної Армії СРСР перейшли у наступ з метою окупувати частину Польщі, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа. В кінці вересня 1939 року сформовано, і до 6 липня 1945 року він визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої, уряд Польщі у вигнанні, а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі — Польська підпільна держава і його політичні та військові структури (Армія Крайова).

Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні Сполученим Королівством і США 6 липня 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем Другої Речі Посполитої як суб'єкта міжнародного права. Остаточним акордом її існування в 1990 році стало передання президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні Ришарда Качоровського другому президентові Третьої Речі Посполитої і першому обраному в ході вільних виборів — Леху Валенсі.

Політичний устрій

Адміністративний поділ

Адміністративно-територіальний поділ Польської Республіки був трирівневим: країна ділилася на воєводства, воєводства — на повіти, повіти — на ґміни.