Боснія і Герцеговина — країна в Південно-Східній Європі на Балканському півострові, що має вихід до узбережжя Адріатичного моря. Межує з слов'янськими країнами: Хорватією, Сербією, Чорногорією. Площа країни становить 51 197 км².

Етимологія

Назва країни Боснія і Герцеговина (; ; ) складається з двох топонімів окремих територій: великої північної частини Боснія й меншої південної Герцеговини.

Назва Боснія вперше згадується в політико-географічному трактаті Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (між 948 і 952 роками н. е.), в якому описується «маленька країна Bosona (Βοσώνα)». Імовірно, північна частина сучасної країни названа на честь річки Босна. Філолог Антон Мейер припускає, що гідронім має індоєвропейське коріння *bos або *bogh, що означає річка, що біжить. Інші теорії виводять назву країни від  — кордон, або від слов'янського коріння Imamović Mustafa. Historija Bošnjaka. — Sarajevo: BZK Preporod, 1996..

З походженням назви Герцеговина пов'язують історичні події у 1440-х роках в Захумле (гора Хум поблизу Блага). Ці землі були приєднані до Боснії, якою керував верховний воєвода Стефан Вукчич Косач. У документі, надісланому імператору Фредеріку IV 1448 року, він підписався як «Герцог Святого Сави, Володар Захумле і Примор'я, Великий князь Боснії». Відтак регіон став називатись як Герцеговина, тобто герцогство Malcolm Noel. Bosnia A Short History. — New York University Press, 1994.. Згодом територія увійшла до складу Османської імперії як санджак Герцеговина у складі Боснійського еялету. Короткий час у 1830-х роках існувала як окремий, напівсамостійний еялет Герцеговина. У 1850-х роках після смерті його правителя, візира Алі-паши Різванбеговича два еялети були об'єднані в єдину країну.

Розташування

Боснія і Герцеговина на півдні, заході й сході межує з Хорватією (932 км), на сході — з Сербією (357км), на південному сході — з Чорногорією (249 км).

Крайні пункти

Пн: громада Козарська-Дубиця (45°16´пн.ш.,16°55´сх.д.).

Пд: громада Требинє (42°33´пн.ш.,18°32´сх.д.).

Зх: село Бугар (44°49´пн.ш.,15°44´сх.д.).

Сх: громада Братунац (44°03´ пн.ш. , 19°37´ сх.д.).

Геологія

Боснія і Герцеговина розташована в межах Альпійсько-Гімалайського рухомого пояса. Рельєф країни утворився під час альпійської складчастості і продовжує формуватись під дією сучасних ендогенних тектонічних рухів. Це пояснює високу сейсмічність Динарського нагір'я.

Геологія Боснії і Герцеговини є класичним прикладом Динарського карсту. Майже 70 % території країни складено з карбонатних порід (вапняків та доломітів) мезозойського віку, які досягають товщини в кілька кілометрів. Протягом мільйонів років вода розчиняла ці породи, створивши унікальні ландшафтні «поля» (величезні карстові плато, як-от Ліваньське поле) та тисячі печер (Ветрениця).

Центральна частина країни, так звана «Зона палеозойських сланців та мезозойських вапняків», містить багаті поклади залізних руд (Любія) та бокситів. На півночі, ближче до долини річки Сава, переважають неогенові відклади колишнього Паннонського моря. Тектонічна активність тут залишається високою, про що свідчать термальні джерела (Ілиджа) та періодичні землетруси, спричинені тиском Адріатичної мікроплити на Динарський блок.

Гірські породи Динарського ланцюга гір у Боснії представлені переважно вапняком (включаючи мезозойський вапняк), в деяких районах, особливо в центральній і північній Боснії, наявні поклади заліза, вугілля, цинку, марганцю, бокситів, свинцю та солі.

Рельєф

Майже вся територія Боснії і Герцеговини, за винятком півночі лежить в межах Динарського нагір'я, сильно розчленовані хребти якого тягнуться паралельно з північного заходу на південний схід. Між хребтами витягнуті міжгірські улоговини, в яких розташована більшість населених пунктів країни. Висота хребтів знижується від центру до кордону з Хорватією на півночі і півдні. Найвища вершина країни — гора Магліч (2386 м). У горах, складених вапняковими товщами, поширені карстові форми рельєфу (карстові печери, підземні річки, карри), а в міжгірських улоговинах — обширні карстові поля (найбільше Лівансько-Поле, площею 405 км²). На півночі, в долині річки Сава лежить південна частина Середньодунайської низовини.

Гори

Гора МаглічГора ЯхорінаГора БелашницяГора ІгманГора Волуяк

Узбережжя Боснія і Герцеговина має невеликий вихід до Адріатичного моря на півдні Динарського нагір'я, в районі міста Неум (прибережні води належать Хорватії).

Клімат

На більшій частині території Боснії і Герцеговини клімат помірно-континентальний з теплим літом і помірно прохолодною зимою. На південному заході країни клімат субтропічний середземноморський, з сухим жарким літом і теплою вологою зимою. В континентальній частині опади випадають рівномірно протягом року (800–100 мм на рівнинах і 1500–1800 мм в горах), в приадріатичній частини за рік випадає 1600 мм опадів з максимумом у листопаді-грудні.

На півночі панує помірно-континентальний клімат. Тут літо тепле, а зими бувають досить суворими з частими снігопадами. Температури в липні в середньому становлять від +20 до 22° C, тоді як у січні опускаються нижче 0° C. Для центральної частини країни характерний гірський клімат. Завдяки високим Динарським Альпам літо тут коротке й прохолодне, а зима — тривала, з великою кількістю опадів. Саме ці умови зробили околиці Сараєво ідеальними для проведення зимової Олімпіади 1984 року. Південна частина (Герцеговина) знаходиться під впливом Адріатичного моря, що формує середземноморський клімат. Тут зими м'які й дощові, а літо — спекотне й сухе. У місті Мостар температура в липні нерідко сягає +40° С.

Рівень опадів розподіляється нерівномірно: від 600–800 мм на сході до 1500–2500 мм у високогір'ях та на південному заході. Такий градієнт вологості створює умови для неймовірного біорізноманіття — від альпійських лук до субтропічної рослинності.

Гідрографія

Річки

Річки республіки течуть до Дунаю (75%) і Адріатичного моря (25%). На північ течуть річки Уна, Врбас, Босна, Дрина, що впадають в Саву. Річка Неретва впадає в Адріатичне море. На гірських річках, що володіють великим гідроенергетичним потенціалом, побудовано близько 30 ГЕС.

Особливістю регіону є карстові явища. Завдяки розчиненню вапнякових порід тут утворилися численні підземні річки та джерела. Найвідомішим є Врело-Босне — джерело річки Босна біля підніжжя гори Іґман, яке вражає своєю чистотою та потужністю. Боснія і Герцеговина також багата на водоспади. Водоспад Кравиця на річці Требижат часто називають «міні-Ніагарою», а водоспад у центрі міста Яйце є унікальною пам'яткою світового значення.

Озера

Озера країни поділяються на природні (переважно льодовикового походження у високогір'ях, так звані «гірські очі») та штучні водосховища (Ябланицьке, Білецьке), які використовуються для генерації електроенергії.

Ґрунтові води

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Боснії і Герцеговини надзвичайно мозаїчний, що обумовлено складним геологічним фундаментом (переважно вапняки, доломіти та сланці). У долині річки Сава та її приток переважають родючі алювіальні ґрунти та чорноземоподібні лучні, які є основою сільського господарства країни. Гірські райони вкриті бурими лісовими ґрунтами та підзолистими типами, що сприяє розвитку густих букових, ялицевих та смерекових лісів.

На півдні, у карстових районах Герцеговини, домінує специфічний тип — червоноземи. Ці ґрунти багаті на оксиди заліза, мають характерний червоний колір і ідеально підходять для вирощування винограду, тютюну та інжиру. Проте значна частина гірських плато страждає від ерозії та деградації, де через вимивання ґрунту залишаються лише голі скелі («голий карст»).

Рослинний світ

Флора

Боснія і Герцеговина характеризується надзвичайно високим рівнем флористичного багатства. Через те, що територія країни під час останнього зледеніння слугувала притулком (рефугіумом) для багатьох видів, тут зберігся високий відсоток ендеміків та реліктів (близько 450 видів, поширених переважно в Динарських Альпах).

Флора Боснії і Герцеговини налічує понад 5 тис видів та підвидів судинних рослин (Tracheophyta). Мохоподібні (Bryophyta) представлені близько 600 видами, лишайники (Lichenes) — близько 300 видами, гриби (Fungi)  — понад 3 тис видів (хоча вивченість останньої групи залишається неповною).

Серед найбільш знакових представників флори варто виділити: деревні породи: у лісах панують бук лісовий (Fagus sylvatica), ялиця біла (Abies alba), у південних регіонах — дуб пухнастий (Quercus pubescens); трав'янисті рослини: високогір'я прикрашають тирлич динарський (Gentiana dinarica) та едрайант чебрецелистий (Edraianthus serpyllifolius); ендеміки: найвідомішим є ялина сербська (Picea omorika) — «жива викопна рослина» третинного періоду, що збереглася в каньйоні річки Дрина; унікальними є також сибірея хорватська (Sibiraea croatica) та дзвоники герцеговинські (Campanula hercegovina).

Рослинність

Рослинний покрив Боснії і Герцеговини чітко зонований залежно від висоти над рівнем моря та близькості до моря. Середземноморська та субсередземноморська рослинність. Охоплює південну частину (Герцеговину). Тут переважають вічнозелені чагарники (маквіс) та фригана. Характерними видами є дуб кам'яний (Quercus ilex) та гранат звичайний (Punica granatum). Гірські букові та мішані ліси (займають більше половини території країни). Найбільш поширений тип рослинності, що займає середній пояс гір. Це легені країни, де бук співіснує з ялицею та смерекою (Picea abies). Унікальним об'єктом є праліс Перучиця в національному парку Сутьєска — один з останніх незайманих лісів Європи. Високогірна (альпійська) рослинність. Вище 1600—1800 м ліси поступаються місцем криволіссю з сосни гірської (Pinus mugo) та альпійським лукам («планінам»), які відзначаються вибухом цвітіння навесні. Азональна рослинність. Представлена в основному рослинністю карстових полів, де через специфічний гідрологічний режим формуються унікальні водно-болотні угруповання.

Тваринний світ

Фауна Боснії і Герцеговини вирізняється своєю первозданністю. Велика кількість лісів та важкодоступних гірських районів дозволила зберегти популяції великих ссавців, які зникли в Західній Європі.

Загальна кількість видів тварин оцінюється в 14—16 тис. Основними групами є: ссавці (Mammalia) — близько 85 видів; птахи (Aves) — близько 320 видів (включаючи мігруючих); плазуни (Reptilia) — близько 38 видів; земноводні (Amphibia) — близько 20 видів; риби (Pisces) — близько 120 видів (висока частка ендеміків у карстових річках); безхребетні — понад 10 тис видів, серед яких величезна кількість троглобіонтів (мешканців печер).

Боснія і Герцеговина є одним із європейських притулків для «великої трійки» хижаків: бурого ведмідя (Ursus arctos; символ гірських лісів); вовка (Canis lupus; поширений майже по всій гірській території); рисі євразійської (Lynx lynx; рідкісний вид, що перебуває під охороною). Також поширені серна (Rupicapra rupicapra; мешканець викогір'я) та кабан дикий (Sus scrofa).

Ключовими видами орнітофауни є беркут (Aquila chrysaetos) та сип білоголовий (Gyps fulvus), який гніздиться на скелях над річками Благай та Дрина.

Боснія і Герцеговина має одну з найбагатших у світі підземних фаун. Найвідомішим представником є протей європейський (Proteus anguinus) — ендемічна амфібія, що мешкає в підземних водах карстових печер (наприклад, у печері Ветрениця).

Річки басейну Адріатики та Чорного моря багаті на лососевих. Ендеміком є форель Salmothymus obtusirostris, що трапляється в річці Неретва.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Боснії і Герцеговини багаті бокситами, міддю, свинцем, цинком, хромом, кобальтом, марганцем, лігніту, бурим вугіллям, залізними, ртутними рудами, кам'яною сіллю. Також серед будівельних матеріалів варто відзначити глину, гіпс, пісок.

Стихійні природні явища

До основних стихійних лих Боснії і Герцеговини належать: Руйнівні повені. Найчастіша проблема, особливо в долинах річок Сава, Дрина та Босна (найбільш масштабні були в 2014 році).