Апосіопе́за, умовча́ння, недогово́рення ( — умовчання) — стилістична фігура, незавершене обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. Наприклад:
Визначення Фігура умовчання полягає в несподіваній свідомій незавершеності фразиНедоговорення // Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г., за ред. С. Я. Ярмоленко. — К.: Либідь, 2001. — 223 с. — ISBN 966-06-0177-8, висловлювана думка обривається з розрахунком на здогад читача (чи слухача) про недоговорене.Словник української мови / гол. ред. колегії І. К. Білодід. — Том 10. — К.: Наукова думка, 1979. — 659 с.Умовчання // — С. 316.
Апосіопеза графічно позначається трьома крапками.
Використання
Недоговорення вживається авторомУкраїнська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М.(співголова) та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 757 :
щоб передати емоційний стан персонажа-мовця (схвильованість, подив, нерішучість тощо), наприклад, схвильованість:
щоб передати небажання або неспроможність мовця з різних причин про щось говорити;
як натяк на що-небудь, що автор лишає на здогад самого читача або слухача:
зокрема із займенником той:
Апосіопеза може підкреслювати неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співрозмовник спроможний зрозуміти й без слів.
Також умовчання може позначати розрив речення після натяку на розвиток подальших подій:
Приклади вживання в українській літературі
Примітки
Література Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 12 с. Посилання