Мілíція України — колишній центральний орган виконавчої влади в Україні з правоохоронними функціями, що був заснований 20 грудня 1990 року і продовжував працювати до 7 листопада 2015 року, коли внаслідок реформи його було переформатовано на Національну поліцію України.
Історія
Добровільні міліцейсько-військові формування Після лютневої революції почали створюватись українські добровільні міліцейсько-військові формування — Вільне козацтво. Вони з'явилися спонтанно в 1917—1918 роках для «оборони вольностей українського народу» та охорони громадського порядку від «банд збільшовичених дезертирів».
Слід зауважити, що в підрозділах Вільного козацтва, Державної жандармерії, Народної сторожі і Державної варти, які виконували по суті поліцейські функції, була слабка дисципліна, велика плинність кадрів, низький професійний рівень, відсутність належного управління, недостатнє матеріально-технічне постачання. На їх діяльності позначилися умови громадянської війни і тому вони не могли виконувати в повній мірі свої завдання.
Але особовий склад цих правоохоронних структур зробив свій внесок в боротьбу за відродження української державності, що розпочалася після Лютневої революції 1917 р. Важлива роль відводилась органам громадського порядку в становленні Української Народної Республіки, яка була проголошена у листопаді 1917 р. Однак процес побудови незалежної демократичної держави і її правоохоронних Інститутів був припинений більшовицьким режимом, який прийшов до влади в Україні і створив радянську міліцію.
Перший Всеукраїнський з'їзд Рад проголосив 12 грудня 1917 року у Харкові Радянську владу і створив Українську Радянську республіку. У зв'язку з цим більшовики стали перед завданням формування нових органів охорони правопорядку. З цією метою до складу Радянського уряду України — Народного Секретаріату — увійшло Секретарство судових справ, на яке покладалася організація та керівництво міліцією, охорона громадської безпеки.
В Україні робітничо-селянську міліцію було створено декретом РНК УРСР від 9 лютого 1919 року. В декреті роз'яснювалося, що основним її завданням є «охорона революційного порядку та особистої безпеки громадян», а також боротьба «з кримінальними злочинними елементами, які є наслідком капіталістичного ладу».
Робітничо-селянська міліція Принципи організації та діяльності української міліції отримали подальший розвиток у Положенні про робітничо-селянську міліцію, яке було затверджено РНК УСРР 14 вересня 1920 року В основу організації та діяльності української міліції були покладені ті ж принципи, що діяли і в міліції РРФСР.
Служба в міліції була добровільною, але кожен, хто вступав на службу, зобов'язаний був прослужити не менше одного року. На службу мали прийматися тільки особи, які досягли 21-річного віку, грамотні, які користувалися виборним правом, не знаходилися під слідством та судом по звинуваченню у скоєнні злочинів, цілком здорові та придатні для служби. Як озброєному виконавчому органові, робітничо-селянській міліції присвоювався статус збройних частин особливого призначення з усіма їх правами і обов'язками.
Формування української міліції проходило у важких умовах: не вистачало кадрів, слабкою була матеріально-технічна база. Слід сказати, що часто міліція використовувалася радянськими органами як каральний інструмент для боротьби з населенням, що поставало проти влади більшовиків. Але все ж основною функцією міліції було забезпечення правопорядку, захист громадян від злочинності. І цю функцію вона, не зважаючи на труднощі, виконувала.
Роки Другої світової війни Діяльність органів внутрішніх справ України в роки Німецько-радянської війни відображена в спеціальній літературі досить широко, хоч і однобоко. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 року «Про воєнний стан» вимагав від місцевих органів державної влади надавати допомогу і повне сприяння військовому командуванню в використанні сил і засобів в цілях оборони держави, підтримання безпеки і громадського порядку. Слід зауважити, що за роки війни структура органів НКВС СРСР суттєво не мінялась. Післявоєнний період (1946—1954 роки) став важливим етапом в формуванні і розвитку правоохоронних органів України, особливо що стосується органів міліції. Політичні причини та тяжкі соціальні умови, що склалися в післявоєнний час, змусили уряд провести чергову реорганізацію органів міліції.
Після Другої світової війни Так, 18 березня 1946 року. за рішенням Верховної Ради СРСР НКВС був перетворений в МВС СРСР. Аналогічні зміни були проведені і в союзних республіках СРСР.
Функціональні обов'язки і права працівника міліції закріплялись в Дисциплінарному статуті, який був введений в дію 7 липня 1948 року. і відміняв Дисциплінарний статут від 22 липня 1931 року. Для проведення політико-виховної роботи в органах внутрішніх справ в квітні 1949 року. за рішенням ЦК ВКП(б) вводиться посада заступника начальника по політчастині. В 70-х роках приділяється значна увага підготовці кадрів органів внутрішніх справ. В Україні в цей час діє ціла низка середніх спеціальних шкіл міліції (Дніпропетровська, Львівська, Івано-Франківська, Одеська) та Київська Вища школа МВС СРСР.
В 1985—1990 роках. органи внутрішніх справ УРСР, як і в попередні роки, діяли в підпорядкуванні МВС СРСР. І хоч права МВС УРСР і УВС областей — в ці роки було дещо розширені, але все рівно вони були частиною загальносоюзної системи, і загальне керівництво, і кадрове забезпечення, і матеріально-технічне постачання та інші сфери діяльності органів внутрішніх справ УРСР вирішувались в центральних союзних установах.
Часи незалежності та розформування
Основний законодавчий акт, який чітко окреслив завдання та функції органів внутрішніх справ, — Закон України «Про міліцію» ухвалений 20 грудня 1990 року.
Основні завдання
Законодавчо, офіційними основними завданнями міліції було: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Структура Станом на 2015 рік, міліція складалася з підрозділів: кримінальної міліції: служба по боротьбі з організованою злочинністю; служба карного розшуку; служба боротьби з економічною злочинністю; служба боротьби з незаконним обігом наркотиків; служба кримінальної міліції у справах дітей; служба боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми; служба оперативна; служба оперативно-технічних заходів; служба кінологічна; Укрбюро Інтерполу; органів слідства та дізнання; міліції громадської безпеки: служба охорони громадського порядку: патрульно-постової служби міліції; приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво; приймальники-розподільники для неповнолітніх; служба охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб; спецприймальники; спецпідрозділи міліції з охорони громадського порядку; служба дільничних інспекторів міліції; дозвільна система; служба у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб; служба з проведення карантинних ветеринарних заходів; державна автомобільна інспекція
Державна автомобільна інспекція являла собою сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди та агітації з безпеки руху. штабних підрозділів; транспортної міліції; До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті. міліції охорони; Міліція охорони складалася з підрозділів які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управління, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан»). спеціальної міліції; До спеціальної міліції належали підрозділи внутрішніх справ на закритих об'єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування). експертно-криміналістичної служби; служби зв'язків з громадськістю. ФіліяМіліція громадської безпекиДержавна автомобільна інспекціяДержавна служба охорониЗнаки розрізнення
Спеціальні звання Докладніше: Звання, чини та ранги України
Постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 року № 3135-XII «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України» встановлені спеціальні звання для осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ:
Генерал-полковникміліції Генерал-лейтенантміліції Генерал-майорміліції Полковникміліції Підполковникміліції Майорміліції Капітанміліції Старшийлейтенантміліції Лейтенантміліції Молодшийлейтенантміліції Старшийпрапорщикміліції Прапорщикміліції Старшинаміліції Старшийсержантміліції Сержантміліції Молодшийсержант Рядовийміліції Курсантміліції
Галерея Поширені міліцейські автівки часів УРСР:
Миротворча діяльність
Станом на 2015, працівники МВС служили у складі миротворчих місій. Так, в Судані служило 19 співробітників, в Ліберії — 19, на Кіпрі — 1, у Кот-д `Івуарі — 4, в Конго — 3 і в Косово — 1 (у 2005—2006 роках там служило 197 працівників МВС). МісцеЧисленність3119194110
Критика
2013 року, відповідно до результатів дослідження фонду Демократичні ініціативи, під керівництвом Віталія Захарченка суспільна довіра до міліції досягла найнижчих значень за усю історію спостережень (з 2000 року) — мінус 47 %.Україні — 22: думка громадян , Фонд «Демократичні ініціативи», перевірено 6 січня, 2013
Українська міліція широко застосовувала катування у своїй діяльності. За підрахунками Української гельсінської спілки кожен 14-й житель України зазнавав катувань з боку міліціонерів і лише за 2008 рік таких випадків було майже 100 тисяч"Кривава плата за розкриття злочинів ", Радіо Свобода, Перевірено 30.03.2011.
За даними Харківської правозахисної групи кількість людей, що померли у відділеннях міліції, зросла у 2011 році утричі у порівнянні з 2009 роком«Правозахисники: втричі зросла смертність затриманих міліцією людей», 5 канал, Перевірено 30.03.2011.
Широкого розголосу набула смерть студента Ігоря Індила 26 травня 2010 року у Шевченківському райвідділі Києва«Загиблого студента Індила правоохоронці скалічили протягом першої години. ВІДЕО», NEWSru.ua, Перевірено 03.10.2011, протести у Врадіївці після групового зґвалтування та спроби вбивства офіцерами міліції жительки селища Ірини Крашкової.
Див. також День міліції Дільничний інспектор міліції Громадянська міліція
Примітки