Ефект Нової Землі — одна із трьох арктичних оптичних ілюзій (дві інші — ефект Хіллінгара і ефект Хафгердінгара), пов'язаних з заломленням сонячного світла в шарах повітря різної температури. Спостерігається як у Арктиці, так і в Антарктиці.
Ефект полягає в тому, що удаваний схід Сонця відбувається до його реального (астрономічного) сходу, тобто Сонце з'являється на горизонті раніше, ніж має з'явитися, виходячи з астрономічних обчислень. Залежно від метеорологічних умов, Сонце може виглядати як лінія або як чотирикутник.
Причина ефекту Нової Землі складається в багаторазовому відбитті світла через викривлення сонячних променів в інверсійних шарах атмосфери. При ясній погоді холодне повітря біля поверхні землі діє як лінза і викривляє сонячні промені, змушуючи Сонце здаватися вище, ніж воно є насправді. Помітний ефект досягається лише в тому випадку, коли протяжність інверсійного шару по горизонталі не менше 400 км. Ефект залежить від градієнта температури в інверсійному шарі.
Назва ефекту походить через те, що його вперше спостерігали учасники експедиції Баренца на Новій Землі 24 січня 1597 року. Учасники експедиції Герріт де Вер і Якоб ван Хемскерк спостерігали диск Сонця, хоча на цій широті ще два тижні згідно астрономічними спостереженнями мала тривати полярна ніч. Герріт де Вер, один з небагатьох, хто вижив з учасників експедиції, описав ефект у своєму щоденнику. Після того, як він повернувся до Нідерландів, йому не повірили і вирішили, що експедиція використовувала юліанський календар замість введеного в 1582 році григоріанського. Ефект Нової Землі спостерігала в 1915 році експедиція Шеклтона в Антарктиді. Ефект отримав наукове пояснення і був визнаний вченими лише наприкінці XX століття. Після цього сліди ефекту знайшли у спостереженнях Кеплера 1604 року.
Джерела SY van de Werf, GP Können, WH Lehn, F. Steenhuizen, «Waerachtige beschrijvingen van het Nova Zembla effect», Nederlands Tijdschrift voor Natuurkunde 66, p. 120–126 (2000) https://web.archive.org/web/20080502032733/http://www.eh2r.com/mp/data3.html