Сулейман Назіф (; 1870, Діярбакир — 1927,Стамбул) — турецький письменник. Відчув на собі вплив ідей османістів, і його творчість відобразила різні етапи розвитку турецької поезії.
Біографія Сулейман Назіф є старшим братом Фаїка Алі. Він народився в Діярбакирі, під керівництвом батька отримав чудову освіту, добре вивчив арабську, перську та французьку мови. Після переїзду сім'ї до Стамбула Сулейман Назіф опублікував у «севет-й фюнун» свої перші вірші, підписавши їх ім'ям діда — відомого вченого і царедворця Ібрахіма Джехді. Вірші були написані в новій для тих років манері, носили риси наслідування французьким символістів і мали значний успіх. Пізніше в цьому ж журналі він надрукував серію віршів, у яких він наслідував поезії Намик Кемаля. У цих віршах виразні були чутні громадянські мотиви, тема самовідданої любові до Батьківщини була тонко завуальована через строгості цензури, хоча в деяких віршах були заклики до боротьби за визволення народу від деспотичного режиму. Після закриття журналу «севет-й фюнун» і заборони друкувати твори поета Сулейман Назіф емігрував до Європи. У 1906 році в Каїрі видається перший збірник поета «Таємничі стогони» («Gizli figanlar»), в який були включені вірші 1892—1897 років. З цензурних міркувань ім'я автора названо не було. У 1908 році поет повернувся на батьківщину і кілька років працював у канцеляріях різних відомств. Літературною діяльністю не займався, але опублікував кілька статей. Під час першої світової війни Сулейман Назіф знаходився в Іраку, де виконував спеціальне завдання, доручене молодотурками, однак був затриманий англійським командуванням і засланий на Мальту. Помер від пневмонії 4 січня 1937
Творчість У воєнні роки були створені дві збірки віршів — «Розлука з Іраком» («Fırak-i Irak», 1918) і «Ночі Мальти» («Malta geceleri», 1924). Вірші цих збірок написані складною мовою, втім, як і інші твори цього поета. Інтерес представляє тематика. Вірші обох збірок можна визнати найкращими в турецькій поезії тих років. У них є дух патріотизму, туги за рідними місцями, в деяких з них їдко висміюються англійці. Система образів і все побудова творів Сулеймана Назіфа носять явні риси символізму та імпресіонізму, оскільки, на думку поета, лише в такій формі можна виразити свою печаль від нескінченної низки лих і нещасть рідного краю. У ряді творів спостерігається звернення до минулого османців. Він ідеалізує це минуле, знаходить особливу принадність у класичної поезії, у старих легендах і переказах Сходу.
Список творів Таємні стони (Gizli Figanlar (Поэзия, 1908) Batarya ile Ateş (1917) Разлука з Іраком (Firakı Irak (Irak'tan Ayrılış, Поэзия, 1918) Фізули (Fuzuli, 1920) Tarihin Yılan Hikayesi (1922) (Çal Çoban Çal, 1922) Ночі Мальти (Malta Geceleri, 1924) Mehmet Akif (1924) Hz. İsa'ya Açık Mektup (1924) İki Dost (1926) El-Cezire mektupları Mâlum-u İlâm Victor Hugo'nun Mektubu Boş Herif Süleyman Paşa İki İttifakın Tarihçesi Batarya İle Ateş Asitanı Tarihte Pierre Loti Hitabesi Namık Kemal Tarihin İsyan Hikayesi Nasırüddin Şah be Babilller Mehmed Akif Çalınmış Ülke İmana Tasallût Külliyat-ı Ziya Paşa Kafir Hakikat İki Dost Fuzuli Lübnan Kasrı'nın Sahibesi Yıkılan Müessese