Мері Патриція Пленгман (), знана як Патри́ція Га́йсміт (, 19 січня 1921 — 4 лютого 1995) — американська письменниця, авторка психологічних нуар-детективів та серії книг про Тома Ріплі.

Її перший роман «Незнайомці в потягу» (1950) про подвійне вбивство був екранізований Альфредом Гічкоком. У пенталогії про Томі Ріплі вона створила образ злочинця, що викликає захоплення, змішане з відразою.

Біографія Народилася в містечку Форт-Верт (штат Техас), але спочатку дівчинка жила в Нью-Йорку і її виховувала бабуся по материнській лінії (пізніше вона називала цей час «маленьке пекло»), а згодом матір Мері Коатс (13 вересня 1895 — 12 березня 1991) з вітчимом Стенлі Гайсмітом (мати побралася з ним у 1924), які були професійними акторами. Мати Патриції розлучилася з її батьком Джеєм Бернардом Пленгманом (1889—1975) за 10 днів до її народження. Юна Гайсміт була в досить напружених стосунках з матір'ю, часто кривдила вітчима, хоча пізніше нерідко намагалася переманити його на свій бік у сварках з матір'ю. Як говорила сама Гайсміт, її мати зізналася, що намагалася перервати вагітність, випивши скипидар. Гайсміт так і не звикла до стосунків «люблю-ненавижу», що переслідувало її до кінця життя і описане нею в оповіданні «Черепаха» (про хлопчика, що зарізав свою матір).

Бабуся навчила Патрицію читати ще в ранньому дитинстві. Гайсміт простудіювала велику бібліотеку матері й вітчима. У 8 років відкрила для себе «Людський розум» Карла Меннінгера і прийшла в захоплення від обстежень пацієнтів із такими психічними відхиленнями, як піроманія та шизофренія.

Віддавала перевагу над людьми компанії тварин. У неї жили кішки і равлики. Останні, за словами Гайсміт, вселяли їй дивний спокій, в саду у письменниці жили кілька сотень цих молюсків, іноді вона возила частину з них із собою . Якось Гайсміт сказала: «Моя уява працює значно краще, якщо мені не доводиться спілкуватися з людьми». За словами її знайомого Отто Пенцлера, «Гайсміт була недоброзичливою, важкою, неприємною, жорстокою, нелюблячою людиною. Я так і не зміг зрозуміти, як взагалі людська істота може бути настільки відразливою». Як стверджує біограф письменниці Ендрю Вілсон у книзі «Красива тінь», життя Гайсміт не було простим: вона мала алкоголізм, її романи тривали не більше кількох років, а сучасники бачили її жорстокою людиноненависницею.

З 1981 року жила в селі Ауріджено, Швейцарія, з 1987 року — в громаді Тенья біля Локарно. Померла 4 лютого 1995 року в лікарні міста Локарно від лейкемії.

Особисте життя Не була у шлюбі та не мала дітей. Мала лесбійські схильності, та роман з американською письменницею Меріджейн Мікер ()A passion that turned to poison. Сексуальні стосунки Гайсміт були переважно з жінками.

У мистецтві Вигадана історія останніх років Гайсміт у Швейцарії зображена в п'єсі австралійського драматурга Джоанни Мюррей-Сміт «Швейцарія» (2014). Вперше в Україні п'єса була поставлена Київським академічним драматичним театром на Подолі у 2024 році, саму Гайсміт зіграла заслужена артистка України Марія РудковськаКиївська камерна сцена: три прем'єри. У 2025 році п'єса екранізована Антоном Корбейном, у ролі Гайсміт — Гелен Міррен.

Бібліографія

Романи «Незнайомці в потягу» (Strangers on a Train, 1950) «Ціна солі» (The Price of Salt, 1953) «Бовдур» (The Blunderer, 1954) «Талановитий містер Ріплі» (The Talented Mr. Ripley, 1955) Deep Water (1957) «Гра на виживання» (A Game for the Living, 1958) «Ця солодка недуга» (This Sweet Sickness, 1960) The Two Faces of January (1961) «Крик сови» (The Cry of the Owl, 1962) The Glass Cell (1964) «Вигадник вбивств» (A Suspension of Mercy, aka The Story-teller, 1965) «Ті, хто йдуть геть» (Those Who Walk Away, 1967) «Сходження» (The Tremor of Forgery, 1969) «Ріплі під землею» (Ripley Under Ground, 1970) «Викуп за собаку» (A Dog's Ransom, 1972) «Гра Ріплі» (Ripley's Game, 1974) Edith's Diary (1977) «Хлопчик, який слідував за Ріплі» (The Boy Who Followed Ripley, 1980) People Who Knock on the Door (1983) Found in the Street (1987) «Ріплі під водою» (Ripley Under Water, 1991) Small g: a Summer Idyll (1995)

Збірки оповідань Eleven (1970) Little Tales of Misogyny (1974) The Animal Lover's Book of Beastly Murder Slowly, Slowly in the Wind (1979) The Black House (1981) Mermaids on the Golf Course (1985) Tales of Natural and Unnatural Catastrophes (1987) Nothing That Meets the Eye: The Uncollected Stories (2002) Man's Best Friend and Other Stories (2004)

Екранізації

1951 — «Незнайомці в потягу» (за однойменним романом) 1960 — «На яскравому сонці» (за романом «Талановитий містер Ріплі») 1963 — «Вбивця» (за романом «Бовдур») 1969 — «Коли тебе цілує незнайомець» (за романом «Незнайомці в потягу») 1977 — «Американський друг» (за романом «Гра Ріплі») 1977 — «Скажіть їй, що я її люблю» (за романом «Ця солодка недуга») 1978 — «Скляна клітка» (за однойменним романом) 1981 — «Глибокі води» (за однойменним романом) 1983 — «Щоденник Едіт» (за однойменним романом) 1986 — «Дволикий січень» (за однойменним романом) 1987 — «Крик сови» (за однойменним романом) 1996 — «Коли ти зустрінеш незнайомця» (за романом «Незнайомці в потягу») 1999 — «Талановитий містер Ріплі» (за однойменним романом) 2002 — «Гра Ріплі» (за однойменним романом) 2005 — «Повернення містера Ріплі» (за романом «Ріплі під землею») 2009 — «Крик сови» (за однойменним романом) 2014 — «Дволикий січень» (за однойменним романом) 2015 — «Керол» (за романом «Ціна солі») 2016 — «Особливий злочин» (за романом «Бовдур») 2022 — «Глибокі води» (за однойменним романом) 2024 — «Ріплі» (за романом «Талановитий містер Ріплі»)

Нагороди 1946 — Премія О. Генрі «за найкраще дебютне оповідання» «Героїня», опубліковане в журналі Harper's Bazaar 1951 — Номінована на Премію Едгара Алана По «за найкращу дебютну повість» «Випадкові попутники» 1956 — Номінована на Премію Едгара Алана По «за найкращий роман» «Талановитий містер Ріплі» 1957 — Нагорода за найкращий іноземний роман французької премії «Гран-прі поліцейської літератури» за «Талановитий містер Ріплі» 1963 — Премія Едгара Алана По «за найкраще оповідання» «Черепаха» 1964 — Премія Даггер в категорії «найкращий іноземний роман» присуджена Асоціацією письменників детективного жанру Великої Британії за роман «The two faces of January» 1975 — за «L'Amateur d'escargot» 1990 — Офіцер французького Ордена мистецтв та літературиPatricia Highsmith. Internationales Biographisches Archiv 02/2005 от 15.01.2005

Примітки

Посилання

Біографія