«Амістад» () — американський фільм 1997 року режисера Стівена Спілберга.

Фільм заснований на реальних подіях. У 1839 році група темношкірих рабів піднімає повстання на кораблі «Амістад». Ненадовго здобута свобода стикається з судовою тяганиною. Тепер доля повстанців залежить від аргументів, наданих судді.

Сюжет У 1839 році іспанська шхуна «Ла Амістад» перевозить чорношкірих рабів повз узбережжя Куби. Полонений Сінке очолює повстання проти екіпажу. Повстання увінчується успіхом, Педро Монтеса та Хосе Руїса залишають живими з умовою, що вони допоможуть переправити корабель до Африки. Іспанці зраджують їх і ведуть корабель у води США, де бунтівників заарештовують.

Починається тривалий суд над рабами. Прокурор США Вільям С. Голаберд висуває проти них звинувачення у піратстві та вбивстві екіпажу. Але вбивства сталися за межами територіальних вод Сполучених Штатів. Монтес і Руїс вимагають віддати рабів їм у володіння. Тако про право на рабів заявляють двоє офіцерів із корабля «Вашингтон», який зупинив «Ла Амістад». Іспанський уряд королеви Ізабелли II заступається за Монтеса та Руїса згідно з договором 1795 року. Президент США Мартін ван Бюрен доручає своєму державному секретарю Джону Форсайту підтримати претензії Іспанії, щоб уникнути ворожнечі між державами. Тим часом аболіціоніст Льюїс Таппан та його темношкірий соратник Теодор Джоудсон вирішують визволити полонених. Вони звертаються до видатного адвоката, колишнього президента США та чинного представника держави Джона Квінсі Адамса. Всупереч їхнім сподіванням, він не бажає втручатися. Тоді вони наймають молодого та ексцентричного адвоката Роджера Шермана Болдвіна.

Болдвін не знає мови рабів, але підозрює, що вони походять з Африки, де їх викрали всупереч забороні трансатлантичної работоргівлі. Він та Джоудсон обшукують корабель «Ла Амістад» і знаходять документи, які доводять, що полонених викрали з Сьєрра-Леоне та перевезли через Атлантику на борту португальського невільницького корабля «Текора», перш ніж перевести на «Ла Амістад» у Гавані. Суддя намірюється закрити справу та звільнити полонених.

Ван Бюрен намагається запобігти звільненню рабів, тому замінює суддю. Болдвін і Джоудсон залучають вільновідпущеника Джеймса Кові як перекладача, що дозволяє рабу Сінке свідчити безпосередньо перед судом. Він розповідає як його викрали з дому, та в яких нестерпних умовах перебували полонені. Болдвін звертається до капітана Чарльзу Фіцджеральда із Західноафриканської ескадрильї Королівського флоту, щоб перевірити свідчення Сінке. Він підозрює, що работорговці мають фортецю біля Куби. Форсайт висловлє сумнів у її існуванні. Сінке різко встає і закликає дати рабам волю. Зворушений суддя постановляє звільнити африканців, а Монтеса та Руїса заарештувати за незаконну работоргівлю.

Сенатор Джона К. Калгуна з Південної Кароліни, який представляє інтереси рабовласників Півдня, схиляє Ван Бюрена подати апеляцію до Верховного суду. Болдвін та Джоудсон знову відвідують Адамса, і після зустрічі з Сінке він погоджується представляти африканців у Верховному суді. Риторика Адамса переконує суд підтвердити рішення та звільнити африканців.

Королівські морські піхотинці на чолі з Фіцджеральдом штурмують фортецю работорговців і звільняють рабів, яких там утримували. Фіцджеральд наказує розстріляти фортецю з гармати і повідомляє Форсайту, що фортеці справді більше не існує. Для Ван Бюрена суд стає вирішальним провалом, він програє вибори 1840 року Вільяму Генрі Гаррісону. Іспанський уряд безуспішно продовжує вимагати компенсацію за «Ла Амістад». Сінке повертається до Африки, але не возз'єднатися з родиною йому перешкоджає громадянська війна в Сьєрра-Леоне.

У ролях

Сприйняття «Амістад» отримав переважно позитивні відгуки. На Rotten Tomatoes фільм схвалили 78 % критиків, середній бал склав 6,9/10. Консенсус критиків підсумовує: «Щиро, без проповідей, „Амістад“ розповідає важливу історію із захопливою чутливістю та поглинаючою майстерністю». Metacritic підрахував середній бал як 63 зі 100, що вказує на «загалом схвальні» відгуки.

Морган Фрімен дуже пишався фільмом, сказавши: «Мені сподобався фільм. Справді сподобався. У мене був момент невпевненості під час убивств. Я вважав, що це трохи перебільшено. Але [Спілберг] хотів висловити свою думку, і я це зрозумів».

Багато науковців, зокрема професор Колумбійського університету Ерік Фонер, критикували «Амістад» за надання історичній судовій справі перебільшеного значення. Згідно з фільмом, це була поворотна точка в американських поглядах на рабство. Але фактично, справа «Амістада» оберталася навколо атлантичної работоргівлі, а не рабства як внутрішнього інституту тогочасних США. На суді засуджували імпорт рабів з Африки, але це не було засудженням рабства загалом. Серед анахронізмів фільму — агітація Мартіна Ван Бюрена (в 1840 кандидати не їздили з агітаціями) та обговорення майбутньої Громадянської війни. Елмер П. Мартін-молодший стверджував, що у фільмі втрачено можливість згадати тогочасні події, такі як справа креолів, подібне повстання рабів на американському кораблі в 1841 році. Деякі критики, як-от історик Ерік Маккітрік, вважали, що вигаданий персонаж Джоудсон, якого зіграв Морган Фрімен, неправдоподібний і не міг би існувати в США 1840 року. Однак Річард С. Ньюмен пов'язав Джоудсона з чорношкірими реформаторами, такими як Джеймс Фортен, один з перших аболіціоністів, який вплинув на білих реформаторів на зразок Таппана та Вільяма Ллойда Гаррісона.

У 2014 році цей фільм був одним із кількох, обговорених Ноа Берлацким у статті в журналі The Atlantic про наративи «білих рятівників» у кіно, назвавши «Амістад» «святенницькою нісенітницею».

Цікаві факти

Права на екранізацію книги Оуенса були придбані ще в 1984 році, але майбутній продюсер картини Деббі Аллен запропонувала Спілбергові бути режисером фільму після зйомок стрічки «Список Шиндлера». Це був перший фільм, знятий Спілбергом на кіностудії «DreamWorks SKG», де він був співвласником і співзасновником. Письменниця Барбара Чейз-Рибо перед виходом фільму на екрани подала в суд на Спілберга, звинувативши в тому, що в основі його фільму нібито лежить її роман «Ехо левів». Суд виграла студія Спілберга. Спочатку роль Сінке запропонували Дензелові Вашингтону, але актор відмовився. Серед тих, кому пропонували ролі у фільмі, були імениті актори світового кіно: шотландець Шон Коннері не потрапив на роль президента Адамса, а Кьюба Гудінг молодший на роль Сінке. Можливо, акторів, що претендували на роль Сінке, бентежила вимога Спілберга озвучувати роль тільки мовою менде. У фільмі цей персонаж вимовляє тільки шість англійських слів. Справжнє ім'я Джозефа Сінке було Сенгбе П'є. У ролі шхуни «Амістад» знявся кліпер «Гордість Балтімора». Початкова сцена, в якій озброєні раби дають відсіч команді судна, була вирізана для кінотеатрів Ямайки. Справа в тому, що більшість жителів Ямайки — нащадки рабів якраз із Західної Африки і настільки жорстока сцена могла б «образити пам'ять їхніх предків».

Примітки

Посилання (05.10.2018)