І́гор Євге́нович Бранови́цький — український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на Сході України, захисник Донецького аеропорту. Під час вивезення поранених потрапив у полон російських бойовиків, де і загинув від рук терориста та бойовика Арсена Павлова (позив. «Моторола»). Герой України (2016, посмертно), лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Біографія Народився 25 квітня 1976 в місті Київ. Батько — Євген Брановицький, офіцер радянської армії, учасник афганської війни, помер в 1990 від поранень. Мати — Ніна Костянтинівна, працювала фармацевтом. Ігор мав молодшого брата Юрія. Закінчив Київський технікум електронних приладів. Проходив службу в українській армії, служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. На момент смерті був розлучений, дітей не мав.
Війна на сході України Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО.
Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид) і повернувся назад — разом із «Сєвєром» та Василем Соколовським, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом та бойовиком Арсеном Павловим («Моторола»). У березні ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька.
Похований 3 квітня на Берковецькому кладовищі Києва (ділянка 86, ряд 11, місце 3)Слава Богу! Разговаривал с Толей, киборгом «забытого батальона». // facebook George Tuka, 22 лютого 2015Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловікаВійна забирає найкращих .
4 червня 2015 року нагороджений першою нагородою Ордена «Народний Герой України» (посмертно). Нагороду вручено матері героя22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО.
Нагороди Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; Орден «За мужність» III ст. (23 травня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою Орден «Народний Герой України» (посмертно); Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно, 2015 р.).
Вшанування пам'яті
В лютому 2016 року відкрито меморіальну дошку на будівлі Київського фахового коледжу електронних приладів (раніше технікуму), де навчався Ігор Брановицький.
5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя Ніні Костянтинівні«Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016 р..
2016 року на честь Ігоря Брановицького названо вулицю у Києві.
29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
8 вересня 2017 року в місті Кам'янець-Подільський на фасаді клубу військової частини А2738, де у 1995—1996 Ігор Брановицький проходив строкову службу, відкрито меморіальну дошку на його честьУ Кам'янець-Подільському відкрили меморіальну дошку загиблому в Донецькому аеропорту Герою України Ігорю Брановицькому // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 8 вересня 2017.
25 жовтня 2019 року в Києві на честь Ігоря Брановицького було створено молодіжний простір «Натрій».
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 січня.
2022 року на честь Ігоря Брановицького названо вулицю у Кам'янці-Подільському.
Примітки
Посилання Он никогда не вернется домой… , Валерий Логинов, офицер, позывной «Аскольд», Обозреватель, 27.09.2015 У Києві відкрили меморіальну дошку Ігорю Брановицькому «День незалежності. Ігор Брановицький» з циклу документальних фільмів «Нескорені», телеканал СТБ, 2016 Ірина Штогрін. «Я хочу довести, що убивство мого сина є воєнним злочином» — Ніна Брановицька // «Радіо Свобода», 21 січня 2019 Брановицький Ігор Євгенович // Книга пам'яті полеглих за Україну Брановицький Ігор Євгенович // Український меморіал