Італійці в Лівії або Італолівійці () — група італійського народу, що проживала на території сучасної Лівії протягом тривалого часу. Італо-лівійці є нащадками італійських колоністів та іммігрантів, які стали заселяти північні райони Лівії з початку XX століття. Майже всі італолівійці були білінгвами і католиками . Окрім рідної італійської мови, вони різною мірою володіли і арабською мовою . Італолівійці у своїй промові часто вживали арабські слова. На італолівійців також значно вплинула арабська кулінарна культура. У свою чергу італійська культура значно вплинула на архітектурний вигляд лівійських міст.
Історія
Після італо-турецької війни 1912 року, коли Лівія стала колонією Італії, італійці стали поступово заселяти прибережні райони країни. Перші колоністи зіткнулися з протидією місцевого мусульманського населення, тому перша хвиля заселення не увінчалася значним успіхом. До приходу до влади Беніто Мусоліні в 1922 році в Лівії проживало кілька тисяч італійців. У 1934 році Беніто Мусоліні призначив губернатором Лівії свого соратника Італо Бальбо, який зміг ефективно впоратися різними методами з мусульманським протистоянням і почати масове заселення італійцями Лівії. У 1938 році в Лівію було організовано переселено близько 28 тисяч осіб, які заснували 38 нових поселень на узбережжі Киренаїки.
У 1939 році Муссоліні оголосив про плани створення Великої Італії, в яку входила північна частина сучасної Лівії і Тунісу. Муссоліні планував об'єднати Киренаїку, Триполітанію і Феццан в єдину італійську провінцію «Італійська Лівія» у складі Великої Італії. З цього часу на узбережжі Киренаїки почалося велике будівництво італійських колоністських поселень, які передбачали організацію соціальній, культурній та господарську інфраструктури. В Італії розгорнулася пропаганда колонізації Лівії, яка представлялася як своя внутрішня «італійська Америка». Менш ніж за тридцять років (з 1911 по 1940 рр.) В Лівії були побудовані залізниця й автомобільні дороги, порти, громадські та соціальні будівлі. Було побудовано близько 400 кілометрів нової залізниці і 4000 кілометрів нових автомобільних доріг, серед якої виділялася дорога з Триполі в Тобрук. Італійські селяни почали облаштовувати і розвивати пустельні землі, значно вплинувши на розвиток сільського господарства в країні. В цей же час розгорнула свою велику діяльність Римо-Католицька церква, яка побудувала в італійських поселеннях нові католицькі храми. У Триполі і Бенгазі були побудовані кафедральні собори.
У 1940 році італійців налічувалося в Лівії вже близько 120 тисяч чоловік. У загальній складності італійський фашистський уряд планував переселити до Лівії 500 тисяч італійців.
II Світова війна зруйнувала колонізаторські плани італійського уряду і почався масовий відтік італійців з Лівії, який досяг свого апогею в кінці війни. Згідно Паризьким мирним договором 1947 Італія відмовлялася від усіх своїх колоній, у тому числі і від Лівії. Почалася друга хвиля відтоку італійців з Лівії. У 60-ті роки їх налічувалося близько 35 тисяч чоловік.
Після приходу до влади Муамара Каддафі близько 20 тисяч італійців покинуло Лівію і все їх майно було націоналізовано лівійським урядом. У 1982 році чисельність італолівійцев впала до півтори тисячі осіб. У 2007 році згідно департаменту " Anagrafe degli italiani residenti all'estero "в Лівії проживало 598 італійців. У 2008 році між Римом і Триполі був укладений договір, який передбачав для вигнаних італійців: право на повернення, виділення Лівійським урядом компенсаційної суми в 150 млн доларів . В кінці 2000-х років лівійський уряд дозволив повернутися до Лівії однієї тисячі італолівійцев. У 2010 році їх було в Лівії близько 1500 чоловік.
Громадянська війна в Лівії 2011 викликала відтік італолівійців до Італії і в даний час їх чисельність залишилися не відома.
Демографія Рік Чисельність італо-лівійцівВідсоток від загального населення Лівії Населення Лівії Джерело 1936 112.600 13,26 % 848.600 Enciclopedia Geografica Mondiale K-Z, De Agostini, 1996 1939 108.419 12,37% 876.563 Guida Breve d'Italia Vol.III, C.T.I., 1939; Istat 1962 35.000 2,1% 1.681.739 Enciclopedia Motta, Vol.VIII, Federico Motta Editore, 1969 1982 1.500 0,05% 2.856.000 Atlante Geografico Universale, Fabbri Editori, 1988 2004 22.530 0,4% 5.631.585 L'Aménagement Linguistique dans le Monde 2010 1.500 0,02% 6.420.000 Ministero degli Esteri1.500 gli italiani in Libia, la Farnesina consiglia di partire 2011 0 0% 6.420.000 Ministero degli EsteriLibia: evacuati tutti gli italiani da Tripoli
Населення Лівії в 1939 році:
національність Населення Відсоток Італійці 119,139 13.4 Араби 744,057 83.2 Євреї 30,578 3.4 Разом 893,774 100
Населення найбільших міст:
Місто Італійці Араби Євреї Разом Триполі 47,442 47,123 18,467 113,212 Бенгазі 23,075 40,331 3,395 66,801 Місурата 1,735 44,387 977 47,099 Дерна 3,562 13,555 391 17,508
Визначні люди
Відомі італолівійці, народжені в Лівії (за місцем народження)
Триполі
Клаудіо Джентіле (нар. 1953), міжнародний футболіст і тренер Россана Подеста (1934–2013), міжнародна актриса Франко Каліфано (1938–2013), співак і композитор Дон Коскареллі (нар. 1954), кінорежисер і письменник (1944–1988), співак Адріано Вісконті (1915–1945), пілот-винищувач і льотчик-ас Ніколо д'Алессандро (нар. 1944), художник і письменник Емануеле Караччоло (1912–1944), кінопродюсер (1913–2009), продюсер фільму Нікола Конте (1920–1976), офіцер флоту Віктор Маджар (нар. 1957), письменник Валентіно Парлато (нар. 1930), журналіст і редактор газети Джанні Піло (нар. 1939), письменник Оттавіо Макайоне (нар. 1925–2016), улюблений місцевий футболіст у Триполі. (нар. 1969), співачка
Бенгазі Мауріціо Сейманді (нар. 1939), телеведучий (1924–1984), генерал італійської армії
Тархуна (1942–2019), лівійсько-італійський римо-католицький прелат
Хомс (1934–1998), художник
Мардж (1935–1967), автогонщик
Див. також
Італійська Колоніальна Імперія Італо-турецька війна Італійська Лівія
Mare Nostrum
Pied-Noirs
Примітки
Література Chapin Metz, Hellen. Libya: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1987. Del Boca, Angelo. Gli italiani in Libia. Vol. 1 & 2. Milano, Mondadori, 1997. Smeaton Munro, Ion. Through Fascism to World Power: A History of the Revolution in Italy. Ayer Publishing. Manchester (New Hampshire), 1971. ISBN 0-8369-5912-4