Зворотна дія нормативно-правового акта у часі — це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Синонімами виступають терміни «зворотна сила», «ретроактивність». Окрім того, на позначення суміжних понять використовуються латинські терміни: закон ex post facto (ретроактивний закон), принцип lex retro non agit.
Закон, що має зворотну силу є законом, який заднім числом змінює юридичні наслідки (чи статус) дій, які були вчинені, або стосунки, які існували перед прийняттям закону.
Закон може мати зворотну силу і не будучи технічно ретроактивним. Наприклад, за одним із підходів до розуміння зворотної дії в часі, у певних правових системах може діяти правило, що коли закон анулює попередній закон, анульоване законодавство більше не застосовується до ситуацій, до яких раніше застосовувалося, навіть якщо такі ситуації виникли, перш ніж закон був анульований. Принцип заборони застосування таких законів називають «Nullum crimen», «nulla poena sine praevia lege poenali», особливо в європейських континентальних системах. Це пов'язано з принципом законності.
Деякі держави загального права не допускають зворотної дії кримінального законодавства, хоча прецедент як правило, поширюється на події, які відбулися до судового рішення. Ретроактивне законодавство заборонено Конституцією Сполучених Штатів у статті 1, секція 9, пункт 3. У деяких країнах, які слідують Вестмінстерській системі управління, як-от Велика Британія, ретроактивні закони є технічно можливими, тому що доктрина верховенства парламенту дозволяє Парламенту приймати будь-який закон, що він хоче. У державах, де існують Білль про права чи письмова конституція, ретроактивне законодавство може бути заборонене.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі
Україна Згідно з статтею 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».
Австралія В Австралії немає чіткої конституційної заборони на закони, що мають зворотну силу, хоча закони виключно зворотної сили могли б порушити конституційний принцип поділу повноважень. Австралійські суди зазвичай інтерпретують статути з твердим припущенням, що вони не застосовуються заднім числом.
Ретроактивне законодавство мало місце у сфері переслідування ухилення від сплати податків на початку 1980-х, за уряду Фрейзера (див. ). Так само було визнано конституційним ретроактивність законодавства, що криміналізує певні військові злочини ().
Уряд іноді публікує прес реліз про свій намір змінити податкове законодавство з дати і часу прес релізу (публікації) — ще до того, як законопроєкт буде поданий до парламенту.
Бразилія Згідно з 5-ю Статтею, розділом XXXVI бразильської конституції, закони, що не можуть мати зворотну дію стосовно набутих прав, завершених юридичних актів і принципу неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи.
Та ж сама стаття в розділі XI забороняє кримінальні закони, що мають зворотну силу. Є виключення щодо кримінальних законів, які зі зворотною силою приносять сприятливі наслідки звинувачуваному, як наприклад, у Франції.
Канада У Канаді кримінальні закони, що мають зворотну силу, конституційно заборонені розділом 11 (g) Хартії прав і свобод (Charter of Rights and Freedoms). Крім того, згідно з розділом 11 (i) Хартії, якщо покарання за злочин змінилося між часом, коли злочин був скоєний і часом винесення вироку і визнання підсудного винним, засуджений підлягає закону, що визначає менший варіант покарання.
Оскільки Розділ 11 Хартії серед розділів, дія яких може бути виключена згідно з Розділом 33 (Незважаючи на пункт), Парламент теоретично може приймати закони, що мають зворотну силу, посилаючись на Розділ 33. Проте федеральний парламент (у якого є виняткове право приймати закони, що встановлюють покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки або більше) ніколи не намагався приймати закон, що має зворотну силу (чи будь-який інший закон) використовуючи Розділ 33.
Треба підкреслити, що заборона, закріплена у Хартії, застосовується тільки до кримінального права. Зміни цивільного права в Канаді можуть бути (а часто і є) запроваджуваними ретроактивно.
Фінляндія Загалом фінська правова система не дозволяє закони, що мають зворотну силу, особливо ті, які розширюють кримінальну відповідальність. Їх явно не забороняють, але замість цього заборона випливає із загальніших правових принципів і основних прав. У цивільних питаннях, таких як оподаткування, за певних обставин можуть прийматися закони, що мають зворотну силу.
Проте було три виняткові випадки, коли у Фінляндії використовувалися кримінальні закони, що мають зворотну силу.
Після фінської громадянської війни 1918 року Парламент Фінляндії ухвалив закон створення трибуналів, щоб судити підозрюваних бунтівників. Ці трибунали ухвалили смертні вироки у багатьох випадках, хоча дуже небагато з обвинувачених, можливо, скоїли злочин, який передбачав страту відповідно до діючого під час війни фінського закону. Декілька сотень чоловік було страчено через такі ретроактивні зміни. Під час війни, і перш ніж були створені трибунали, тисячі людей були страчені без слідства з обох сторін.
Після Другої світової війни Фінляндія перебувала під тиском Антигітлерівської коаліції щодо засудження політичних лідерів, яких вони визнавали відповідальними за участь Фінляндії у війні. Восени 1945 року був ухвалений закон, що мав зворотну силу, щоб дозволити судове переслідування відповідальних за участь країни у війні, і врешті-решт вісім політиків було засуджено.
В іншому післявоєнному випадку — справі про зберігання зброї — в 1947 році був прийнятий закон зі зворотною дією, за яким військовослужбовці могли бути притягнуті до відповідальності за неофіційне підготування до партизанського опору в разі радянської окупації.
Франція У Франції так звані «lois rétroactives» (ретроактивні закони) заборонені Статтею 2 Цивільного Кодексу, який встановлює: «Законодавство запроваджується лише на майбутнє; воно не має ретроспективної дії». На практиці, однак, оскільки Цивільний Кодекс не має статусу конституційного законодавства і тому нові закони можуть анулювати його, Конституційна Рада (Conseil Constitutionnel) вирішила, що закони зворотної сили можуть бути прийняті у певних межах — як у випадку фінансового або податкового законодавства, особливо, де це, розглядається як «всезагальний інтерес»; це було продемонстровано низкою рішень, переданих Конституційною Радою щодо податкових законів зворотної сили.
Однак у кримінальному праві, санкції, що мають зворотну силу, заборонені відповідно до Статті 112-1 французького Кримінального кодексу, крім випадків застосування таких законів, якщо це покращує становище обвинуваченого (ретроактивність «in mitius»)Soyer, Jean-Claude (2012). Droit pénal et procédure pénale. Lextenso Editions (in French) (21 ed.). Paris: L.G.D.G. pp. 75-78.. Вони також вважаються неконституційними, так як принцип неретроактивності встановлений у Статті 8 Декларації прав людини і громадянина, у якого є конституційний статус згідно з французьким закономTerré, François (2009). Introduction générale au droit. Précis (in French) (8 ed.). Paris: Dalloz. pp. 204-5..
Німеччина Стаття 103 німецького Основного закону вимагає, щоб дія могла бути караною, тільки якщо вона була караною відповідно до закону під час вчинення.
Деякі вчені і політики, як-от Роберт А. Тефт, в той час американський сенатор з Огайо, стверджували, що Нюрнберзький процес після Другої світової війни ґрунтувався на законі, що має зворотну силу, тому що Союзники не домовилися про підписання Лондонської Хартії, яка б визначала злочини проти людяності і створювала Міжнародний Військовий трибунал, до того, як відповідні діяння були вчинені. Інші, включаючи Міжнародний Військовий трибунал, стверджували, що Лондонська Хартія просто наново встановила та забезпечила юрисдикцію щодо переслідування порушень, які були вже визнані незаконними за пактом Бріана-Келлога, Угодою Ліги Націй і різними Гаазькими конвенціями.
Проблема закону, що має зворотну силу, знову набула актуальності в 1990-х через дискусію щодо судового слідства проти східнонімецьких солдатів, які вбили втікачів на внутрішньому німецькому кордоні.
Угорщина У 2010 року парламент встановив 98 % карального податку на будь-який дохід більш ніж два мільйони форинтів, отримані або як пенсійний пакет або як вихідна допомога за минулі 5 років в урядовому секторі.
Індія В Індії без використання терміна «ретроактивний закон» принцип закріплено у статті 20 (1) Індійської Конституції: «Ніхто не може бути засуджений за злочин, окрім випадків, коли був порушений закон, чинний на момент скоєння діяння, передбаченого ним як злочин, а так само не може підлягати більшому покаранню, ніж те, що було передбачене законом, що діяв у момент вчинення злочину».
Крім того, стаття 20 (1) забороняє саме визнання особи винною і притягнення до відповідальності на підставі закону, що має зворотну силу, за діяння, скоєні до його видання, а не прийняття або чинність такого закону. Таким чином, існує відмінність між індійською і американською позицією з цього питання. У США закон, який має зворотну силу, сам по собі є нечинним, тоді як в Індії по іншому. Суди можуть також інтерпретувати закон таким чином, що будь-яке заперечення проти його ретроактивності може бути усунутеlegalserviceindia.com.
Прикладом ретроактивного закону в Індії є Karnataka Schedule Caste and Scheduled Tribes (Prohibition of Transfer of Certain Lands) Act 1978 р. у штаті КарнатакаDepartment of Stamps and Registration, Government of Karnataka.
Індонезія Індонезійська Конституція забороняє притягнення громадян до відповідальності на підставі ретроактивних законів за будь-яких обставин. Це підтверджено в 2004 р., коли було анульовано обвинувальний вирок, винесений щодо одного з терористів Балі на підставі антитерористичного закону зі зворотною силоюIndonesian Constitutional Court Decision No 013/PUU-I/2003 (Masykur Abdul Kadir Case).
Іран Закони, що мають зворотну силу, у всіх контекстах заборонені Статтею 169 (Глава 11) Конституції Ірану.
Ірландія Накладення ретроактивних кримінальних санкцій заборонено Статтею 15.5.1 Конституції Ірландії. Ретроактивні зміни цивільного права також були визнані такими, що порушують конституцію, якщо вони призведуть до втрати права на відшкодування збитків у судовому порядку; Ірландський Верховний Суд вважає, що таке право є конституційно захищеним правом власності.
Ізраїль Ізраїль прийняв 1950 р. «Закон про нацистів і нацистських колаборантів (заходи відповідальності)» в цілях покарання дій, які відбулися під час Другої світової війни, коли Ізраїль не існував як держава. Закон використовувався, щоб покарати Адольфа Ейхмана та інших.
Італія Стаття 25, параграф 2 Італійської Конституції встановлює, що «ніхто не може бути покараний, окрім як згідно із законом, що набрав чинності до вчинення діяння». Стаття 11 преамбули до італійського Цивільного кодексу та стаття 3, параграф 1 Статуту прав платника податків забороняють закони зворотної сили на таких засадах: такі норми можуть бути, однак, скасовані актами, що мають силу звичайного закону; навпаки, у кримінальному праві неретроактивність вважається абсолютною(Italian) Dura lex sed negligens, in Mondoperaio, 9/2014, p. 61.
Японія Стаття 39 конституції Японії забороняє ретроактивне застосування законів. Стаття 6 Кримінального кодексу Японії встановлює, що, якщо новий закон вступає в силу після вчинення діяння, повинно бути призначене більш легке покарання.
Литва Литва не має конституційної заборони на закони зі зворотною дією. Ретроактивні кримінальні санкції заборонено статтею 2 частиною 1 (главою 1) Кримінального кодексу Литовської Республіки. Ретроактивні адміністративні санкції заборонено статтею 8 Адміністративного кодексу Литовської Республіки.