Lixomórphus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 12—17 мм. Основні ознаки : головотрубка від середини розширена до вершини, з невисоким серединним кілем, трохи зігнута донизу; очі овальні, звужені донизу, навколо очей — білувате кільце; передньоспинка звужена до переду, вкрита дрібними зернятками, має перетяжку біля переднього краю; 1-й членик джутика вусиків довший за 2-й, булава вусиків видовжена, тонка і коротша за весь джгутик; надкрилля вкриті зернятками і нечисленними щетинками, трохи розширені, а у вершинній третині різко звужені і їх вершини закруглені разом, не видовжені за черевцем; тіло щільно вкрите пилкоподібним нальотом, зверху він гірчичного кольору, з боків, на головотрубці, ногах, а інколи й на передньоспинці — рожевого; видовжений 1-й членик лапок довший за поперечний 2-й, кігтики зрослися.
Спосіб життя Вивчений у одного виду — Lixomorphus algirus (синонім — Lixomorphus ocularis). Він дає одне покоління на рік. Його життєвий цикл пов'язаний зі щавлями. У квітні-травні відкладаються яйця — у ґрунт навколо кормової рослини та на її кореневу шийку. Личинка годуються у ній і заляльковуються у вересні. Імаго нового покоління з'являються у тому ж вересні, деякий час годуються на щавлі. Зимують у ґрунті та під каміннямCampobasso G., Murano F. Laboratory and field biology of Lixomorphus ocularis (Fabricius) (Coleoptera, Curculionidae) // Fragmenta Entomologica, 1988, v. 10, № 2, p. 309–316. http://www.cabdirect.org/abstracts/19901143116.html;jsessionid=DC676DF2693DC26A5D91AF340A1A94A6".
Географічне поширення Ареал роду охоплює західну частину півдня Палеарктики (див. нижче)Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp..
Класифікація У цьому роді описано два види: Lixomorphus algirus (Linnaeus, 1758) — Іспанія, Франція, Італія, Хорватія, Алжир, Туніс Lixomorphus apfelhecki Zumpt, 1938 — Туреччина
Практичне значення Lixomorphus algirus потенційно може шкодити сортам щавлю, що культивуються. Разом з тим, пропонувалося використовувати його як гербіфага проти пасовищного бур'яну — щавлю кучерявого у США та АвстраліїCullen J., Julien M., McFadyen R. Biological Control of Weeds in Australia. CSIRO Publ., 2012, р. 512.
Примітки