Слов'яно-іранські етноси України — етноси, що виникли в процесі активних взаємодій між різними слов'янськими та іранськими етнічними групами у Лісостеповій та Степовій зонах України у добу античності. Остаточне формування цих народів відбулося на теренах культурної спільноти, яка залишила по собі періферійноримську поліетнічну археологічну культуру черняхівського типу.

Анти

Етнополітичне об'єднання з наразі невизначеною структурою, що існувало між 375 та 602 рр. у степовій та лісостеповій зонах, й остаточно сформувалося у складі «райху» Ерманаріха. З появою гунів у 370-х рр. анти вийшли з-під контролю готів, уклали спілку з гунами (на невизначених засадах). Після розвалу об'єднання гунів, анти виступали самостійно проти імперії, болгар-кутригурів, авар, та, з останньої чверті VI ст. як спільники імперії у боротьбі з Аварським каганатом та залежними від нього склавінами, й після аварської навали 602 р. більше не згадуються (виняток - у титулатурі Іраклія — Антський (612 р.)).

Анти в джерелах Свод древнейших письменных известий о славянах. М., 1994. Т. I: (I–VI вв.).

Йордан. «Гетика», (247–248).

Прокопій Кесарійський.«Історія війн»: I.V.27; IV.XIV.2,7,18,21-36; V.VII.3-6,21; IX.VII.5-6; XI.VIII.9. «Тайна історія»: XIII.XI.11; XIV.XVIII.20; XV.XXIII.6.

Бар Гебрей.

Агатій Міринейський. «Історія», I–III. (Щодо антів у візантійському війську під час війни з персами).

Менандр Протектор. ІІ, урив.6.

«Про військове мистецтво». Розділ «Про засідки».

Маврикій. «Стратегікон», IX.3; XI.4; XII.B.20.

Феофілакт Сімокатта. (X.VIII.5) (стосовно подій 602 р.)

Анти в міфах

Можливо деякі фрагменти «Слово о полку Ігореві» можна інтерпретувати як відлуння певних подій історії антів: початок «віків» Трояна — формування антського об'єднання, «часи» Бусові — відображення анто-остготської війни 376—377 рр., а саме:

«были вЂчи Трояни» «на седьмомъ вЂцЂ Трояни» «Сè бо гóтскія крáсныя дЂ́вы въспЂ́ша на брéзЂ си́нему мóрю: звóня рýскымъ злáтомъ, пою́тъ врéмя Бýсово…»докладніше див. Троян

Білі Хорватиоглядово: Л. Войтович. КАРПАТСЬКІ ХОРВАТИ В ЕТНОПОЛІТИЧНОМУ РОЗВИТКУ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Україна в Центрально-Східній Європі, № 4, 2004.

Племена, що мешкали по схилах Карпат від Буковини на сході до верхів'їв річок Ельба та Нейсе на заході, й частина яких між 625–628 рр. мігрувала до Далмації.

У IX ст. Прикарпатські білі хорвати були спільниками чи в певній залежності від Руського Каганату (враховуючи фальсифікації літописів, з перенесеннями на часи Хелге подій, що відбувалися раніше, за кагана Оскольда). Відомо, що угри, проходячи Карпатами, на певний час затрималися у Галичі, а перейшовши Верецький перевал почали грабувати й нищити городки закарпатських хорватів. Був захоплений Паланок (Мукачеве), що належав невизначеному поставарському об'єднанню, очолюваному нащадком Кеана (? Хана) володарем Саланом, та яке було у певній залежності від Болгарії (новоприбулі мадяри компенсували йому спричинені збитки), було захоплено й знищено Ужгород, біля якого було вбито дуклю (dux) Ужгорода Лаборця (Gesta Hungarorum). Можливо, що частина хорватського Закарпаття (Ужгород, Земплін) було підвладне Великоморавії, та очолювалося чи представником місцевого боярства чи присланим очильником. Можливо у Закарпатті хорвати поділялися на чотири адміністративні (територіальні, племені) одиниці — жупи (Земплінська, Ужанська, Угочанська, Бережанська). Такий адміністративний розподіл, можливо, залишився й до повного захоплення Закарпаття мадярами у 1030-х рр. У 993 р. Білі Хорвати остаточно ввійшли до складу Русі.

Білі Хорвати в джерелах

Аль-Масуді «Літописи часу»

Альфред Великий Орозій короля Альфреда

Празький привілей 1086 р. Codex diplomaticus et epistolaris Regni Bohemiae. Ed. G.Friedrich. — T.1. — Praha, 1894—1897

Костянтин Порфірогенет. «Щодо керування імперією».

Віцентій Кадлубек CHRONICA POLONORUM, II, 12.

Літопис Руський Окрім загального переліку з констатацією належності хорватів до слов'ян та сумнівної згадки хорватів у поході Хелге на Царгород у 907 р. (якого ніколи не було), хорвати згадуються у подіях 993 р., а саме:У РІК 6501 . Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то тут печеніги прийшли по тій стороні [Дніпра] од Сули.

Gesta Hungarorum

Міфологія Білих Хорватів

«Як виникли Карпати».записав В. Піпаш-Косівський. Легенди нашого краю. Ужгород. Карпати, 1972. Сюжет цієї казки можливо є відлунням давнього карпатського міфу: герой-епонім Карпо (Крак?, Хорив?) повторює сакральну дію свого небесного пращура — перемагає хтонічну істоту (велетня Силуна), загнавши його під землю. Час від часу останній робить спроби вийти на поверхню, що пояснює й виникнення самих гір, й різні сейсмічні явища. Якщо спираючись на цей міфологічний сюжет припустити ланцюжок Хорс-Хорив-хорвати, то вимагатиме перегляду й відомий міф про трьох київських братів, який в такому разі має вигляд міфологічного відображення утворення держави Русь під приводом нащадків Кия.

Сіверяни

Розташовані на північному сході ареалу слов'яно-іранських взаємодій, сіверяни (безумовно північні, що характерно окреслює сам ареал), мало відомі у європейській чи імперській історіографії. З руських літописів відомо, що вони тривалий час, можливо від утворення каганату хозар й до 830 рр., були у залежності від Ітиля, й ввійшли до складу Русі не раніше, ніж Причорномор'я залишила болгарська орда. Ймовірно, що після вбивства Оскольда-Миколи у період між 882 та 960 рр. знов потрапили у залежність від каганату. Остаточно були приєднані до Русі каганом Святославом.

Сіверяни в джерелах

Сіверяни в міфах «Як Десна та Дніпро змагалися».М. Грушевський. Історія української літератури. К., 1994. Можливо сюжет казки — відображення певних протистоянь між сіверянами та подніпровськими племенами (Русь?), які закінчилися на користь останньої. Заслуговує на увагу тотем Десни — орел, який відповідає гербові Чернігова (чорний останнього — безумовно констатація західності Чернігова у спілці Сіверяни). Ймовірно орел — взагалі тотем Сіверян.

Уличі

Уличі у письмових джерелах Костянтин Порфірогенет. «Щодо керування імперією», 37.

Літопис Руський

У РІК 6393 . … Олег … з уличами й тиверцями мав рать.

Новгородський І літопис молодшого зводу

У РІК 6448 . У рік цей противилися Уличі данині Ігорю, й Пересічен взято було. У цей же рік дасть данину з них Свінделду.

Баварський географ IX в. ()

Гіпотетично слов'яно-іранські етноси

Волиняни Вернадський.

Русь

Примітки. Джерела. Посилання.