Kawanishi H3K (, летючий човен морський Тип 90-2) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття. Кодова назва союзників — Belle.
Історія створення У 1929 році Імперський флот Японії розробив технічне завдання на побудову важкого летючого човна для охорони своїх морських кордонів, оскільки Hiro H1H та Hiro H2H не задовольняли його по дальності польоту, вантажності та захищеності. У конкурсі взяли участь арсенал флоту Хіро та компанія «Kawanishi». «Hiro» запропонувала тримоторний човен-моноплан, який отримав назву H3H. У літаку було використано багато новинок, але машина виявилась недопрацьованою — мотори перегрівались, літак мав незадовільну курсову стійкість, важко відривався від водної поверхні.
«Kawanishi» вирішили замовити літак в британської компанії Short Brothers, яка була провідним виробником летючих човнів в світі в той час. Тому відразу після звернення флоту інженер Йошіо Хашіґучі відправився в Британію з метою викупити дизайн летючого човна для японського флоту. Після огляду наявних літаків нового Short почали розробку більшої і потужнішої версії свого летючого човна Short S.8 Calcutta. Від Calcutta японський літак відрізнявся потужнішими 12-ти циліндровими V-подібними двигунами Rolls-Royce Buzzard (825 к.с., 955 к.с. при зльоті) та закритою кабіною екіпажу. Проєкт отримав назву KF і тримався в секреті протягом дизайну і виготовлення прототипу. Після завершення виробництва весною 1930 року перший екземпляр літака розібрали і відправили в Японію кораблем.
Це був нерівнокрилий біплан, з металевим силовим набором крил та фюзеляжу. Корпус був обшитий дюралем, крила були металеві, лише елерони та хвостове оперення були обшиті полотном. Двигуни кріпились на міжкрильних стійках. Озброєння складалось з восьми 7,7-мм кулеметів (спарена установка в носовій частині, дві спарені установки над фюзеляжем та спарена хвостова установка). Літак міг нести до 1000 кг бомб (2х500 кг або 4х250 кг). Екіпаж складався з 6-9 осіб, залежно від задачі.
Збирання виготовленого в Британії літака проводилось на арсеналі флоту в Йокосуці, після чого його передали авіазагону флоту Тотеяма для випробувань. Після проведення випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Летючий човен морський Тип 90-2» (, Кюурей-шікі Ні-ґо Хікотей) або H3K1 в короткій системі позначень.
Виробництво літаків за ліцензією на заводі «Kawanishi» почалась відразу після повернення Йошіо Хашіґучі. Перший японський H3K1 завершили в березні 1931 року, а ще один наступного року. Через нові для японських інженерів двигуни випробування японських літаків затягнулось і завершилось тільки в жовтні 1932 року. Два останні японські H3K1 випустили в листопаді 1932 і лютому 1933 року. Усі чотири літаки мали невеликі відмінності між собою і британським варіантом, але в цілому однакові характеристики. Успішне виробництво цих човнів нарешті закріпили за «Каваніші» звання основного виробника летючих човнів для японського флоту.
Історія використання Літаки Kawanishi H3K несли патрульну службу з охорони морських кордонів, деколи залучались до виконання транспортних задач. Літом 1932 рокуH3K1 під керівництвом лейтенанта Сукеміцу Іто провів демонстраційний політ довжиною 2400 км з Токійської затоки до Сайпану. 8 січня 1933 року один літак H3K1 зазнав аварії під час приводнення поблизу бази в Татеямі через помилку альтиметра, командир літака Шінзо Шін та двоє членів екіпажу загинули. Kawanishi H3K несли службу до 1936 року.
Тактико-технічні характеристики Дані з Japanese Aircraft 1910—1941
Технічні характеристики Екіпаж: 6-9 осіб Довжина: 22,55 м Висота: 8,77 м Розмах крил: 31,05 м Площа крил: 214,00 м ² Маса пустого: 10 030 кг Маса спорядженого: 15 000 кг Навантаження на крило: 70,1 кг/м² Двигуни: 3 × Rolls-Royce H-10 Buzzard Потужність: 3 × 825—955 к. с. Питома потужність: 6,46 кг/к.с.
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 225 км/год Крейсерська швидкість: 169 км/год Час підйому на 3000 м: 19 хв. 40 с. Тривалість польоту: 9 год Практична стеля: 4040 м
Озброєння Кулеметне: 2 × 7,7 мм кулемети в носовій турелі 2 × 7,7 мм кулемети в хвостовій турелі 4 × 7,7 мм кулемети в двох верхніх турелях Бомбове навантаження: до 1000 кг 2 × 500 кг або 4 × 250 кг
Див. також Dornier Do 24 Fokker C.XI-W Latécoère 298 Mitsubishi F1M Curtiss SOC Seagull
Джерела
Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1
Примітки