Карась Галерея (; ) — художня галерея сучасного мистецтва в Києві. Одна з перших приватних галерей в Україні, яка працює до теперішнього часу. Заснована у 1995 році куратором та галеристом Євгеном Карасем разом із його батьками, членами Національної спілки художників України — монументалістом Валерієм Карасем та керамісткою Маріеттою Левханян.
Історія будинку
Будинок, в якому розташована галерея, побудовано невідомим архітектором у 1857 році на Андріївському узвозі. Андріївський узвіз входить до складу історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Вулиця з середини 80-х років відома, як місце проведення вернісажів, фестивалів, святкування ювілейних подій та народних гулянь. За згадками диригента та композитора Олександра Кошиця, що проживав в цьому будинку пізніше, першим власником будівлі був той самий Сірко (Сірков), якого змальовано в п'єсі «За двома зайцями» драматурга та письменника Михайла Старицького. «Виходячи на Воздвиженську вулицю з свого будинку, я зупинявся на розі біля забитої в паркані хвіртки, і знав, що тут колись сиділа безсмертна Проня Прокопівна та чекала на свого Голохвастова».
З кінця XIX ст. будівля належала київському міщанину, купцю другої гільдії Івану Іосифовичу Шатрову. Шатров був власником іконописної та іконостасної майстерні, був ювеліром, членом Сиротського суду та «Комісії з числа виборців Подільської округи», почесним наглядачем господарської частини Київської духовної семінарії, а також головою правління Спілки взаємодопомоги ремісничих та старшиною купців Подільської округи. В будинку працювали іконописець Дмитро Андріанов і майстер музичних інструментів Андрій Кузовлєв. Від тих часів на стелі будинку залишилася унікальна ліпнина в стилі псевдо-рюс або української сецесії за мотивами народної вишивки. На початку XX ст. приміщення будинку орендував іконописець П. Ф. Штронда, який також був власником іконописної майстерні. У будинку проводилися зустрічі Спілки художників релігійного живопису.
Передісторія створення галереї
До 1986 року будівля використовувалась як житлове приміщення під відселення, на 180 м² тут проживало одночасно 5 родин. З метою швидшого поліпшення житлових умов мешканці носили на горище гарячу воду та заливали стелю, щоб довести комісії, що будинок аварійний. В результаті, у 1986 році рішенням Ради Міністрів УРСР будинок було виведено з житлового фонду та передано українським художникам подружжю Валерію Карасю та Марієтті Левханян як творчу майстерню. З цього часу приміщення перетворилося на місце спілкування творчих особистостей, а також у імпровізований естетичний простір цікавих зустрічей, приміщення набуло репутації зібрання творчої богеми.
Діяльність галереї
У 1995 році Марієтта Левханян, Валерій Карась та їх син Євген Карась на базі своєї творчої майстерні організували мистецьку галерею, яка початково називалася «Арт Синтез». У 1996 році назву було змінено на «Ательє Карась», а у 2008 на «Карась Галерея».
З моменту заснування у 1995 році, Карась Галерея відігравала суттєву роль в процесах формування мистецького довкілля України. У 1998 році, протягом тільки одного календарного року, відбулася 51 персональна виставка (3 персональні виставки одночасно кожні два тижні по середах), які проводилися в межах великого виставкового проєкту «Ретроспектива». У 1999 році галерея організувала фундаментальний проєкт «XX митців України (кінець століття)» та видала альбом.
З 2003 по 2009 Карась Галерея, за саприяння Асоціації Діячів Сучасного Мистецтва України стала партнером кінофестивалю «Відкрита ніч», саме в приміщенні галереї відбувалося засідання журі кінофестивалю.
Історія галереї тісно пов'язана із діяльністю активістів Асоціації Діячів Сучасного Мистецтва України (АДСМУ), становленням українського мистецтва та політики. Галерея, з ініціативи активістів АДСМУ стала організатором таких художніх соціально-політичних проєктів: «Український пейзаж» (8000 м2 на першому поверсі Мистецького Арсеналу, Київ), «Вид на Крим», «Давайте жити дружньо!», «Перед стратою», «Queer Time», «Фігури на білому», «Еволюція поцілунку», «Вчимо поганому», «Великий Брат», «УПорно».
Колекція галереї За час існування галерея створила одну з найбільш системних колекцій сучасного мистецтва України — понад 500 творів більше 100 українських митців, включаючи таких, як: О. Аполлонов, О. Бабак, В. Бажай, П. Бевза, А. Блудов, В. Бовкун, В. Будніков, В. Буйвід, М. Вайсберг, А. Волокідін, Д. Галкін, М. Гейко, О. Гнилицький, А. Друганов, О. Дубовик, І. Ісупов, О. Животков, П. Маков, В. Кожухар, М. Кривенко, А. Криволап, І. Подольчак, В. Ралко, В. Реунов, А. Сагайдаковський, С. Паніч, О. Ройтбурд, О. Сай, О. Сухолит, Ю. Соломко, Т. Сільваши, М. Скугарєва, О. Тістол, Л. Хоменко, В. Цаголов, С. Чайка, О. Чепелик, В. Шерешевський, В. Яковець, І. Янович та інші.
Співробітництво Карась Галерея активно співпрацює з іншими державними та недержавними арт-інституціями та меценатами, є постійним та багаторічним партнером Асоціації Діячів Сучасного Мистецтва України. Одним з перших великих партнерських проєктів стало видання у 2001 році каталогу «XX художників України (кінець сторіччя)», яке було здійснено у партнерстві та за підтримки Джорджа Малкоциса, Дітмара Кука, Швейцарської організації зі сприяння інвестиціям (SOFI), Ігоря Воронова, Міжнародного фонду "Відродження". Каталог став одним з фундаментальних підбиттів підсумків активної творчості митців незалежної України.
Наприкінці 2000-х років спільно з Voronov Art Foundation та Аоціацією Діячів Сучасного Мистецтва України було видано ряд каталогів з творами з колекції відомого філантропа і колекціонера Ігоря Воронова, присвячених всесвітньо відомим художникам: Архипенко Олександр Порфирович, Володимир Немухін, Огюст Роден, Едґар Деґа, Деметр Чипарус.
Карась Галерея також офіційно курувала або була партнером проєктів в таких великих арт-просторах, як Український Дім, Мистецький Арсенал, Інститут Проблем Сучасного Мистецтва, Музей Історії Києва, Харківська Муніципальна Галерея, Музей сучасного мистецтва Одеси.
А4, Кулькова ручка У 2006 році Карась Галерея заснувала щорічний художній проєкт «А4, Кулькова ручка», що триває дотепер. Автор і куратор проєкту Євген Карась. За час існування в проєкті взяло участь понад 1000 авторів, та було зібрана колекція більше 6000 рисунків, намальованих кульковою ручкою. Кожна виставка щороку супроводжується випуском друкованого каталогу. З 2010 року каталоги випускаються у партнерстві та за підтримки Ігоря Воронова та Voronov Art Foundation. У 2024 році в Києві в Українському Домі був представлений проєкт "Український щоденник 2022-2023" (співорганізатори Український Дім та видавництво ArtHuss) та у 2025 році ретроспектива проєкту була представлена в Кьолні - UKRAINISCHES KUNSTTAGEBUCH.
Частина проєкту ретроспективно експонувалася на Art Vilnius, Книжковому Арсеналі, Українському Домі, в рамках українського павільйону фестивалю NordArt (проєкт "Кордони Реальності"). Сіль-Соль В квітні 2020 року під час першого локдауну всесвітньої пандемії Євгеном Карасем та Маратом Гельманом було ініційоване створення фейсбук-групи “Сіль-Соль ” мета якої була, в першу чергу допомога художникам, що опинилися в скрутному становищі через карантинні обмеження. За правилами групи художники мали пропонувати бюджетні твори, а кураторська група їх модерувати. Формат виявився більш ніж успішним, на даний момент (2025) в фейсбук спільноті “Сіль-Соль” більше 90000 учасників.
Основні художники, виставки яких демонструвались в галереї
Виставки
Протягом 1995—2017 рр. проведено 361 художня виставка: 257 персональних, 62 групових, 53 спецпроєкти.
2021 Протягом кінця 2020-2021 років Карась Галерея повністю сфокусувалася на великих аналітичних проектах, таких як:
Український павільйон
“Кордони Реальності” на фестивалі NordArt у Бюдельсдорфі, Німеччина (куратори: Євген Карась, Дарина Момот, комісар: Олександр Цегольник)
“Український Колаж” - проєкт, спрямований на виведення на велику арт-сцену колажу як окремого виду мистецтва (куратори Євген Карась та Олег Василенко).
2020 "В тіні" Поліна Вербицька, скульптура, арт-об'єкти
"КОН'ЮНКТУРА" Андрій Роїк, живопис
У квітні 2020 року, у зв'язку з карантинними обмеженнями, “Карась Галерея” припинила проводити виставки та перейшла у роботу в закритому режимі.
2019 «Тіло» Андрій Роїк, живопис, графіка
«DE-TERMINO» Василь Бажай, живопис
«Відчуття присутності» Людмила Раштанова, живопис
«Группа МИР» Ігор Гусєв, Сергій Ануфрієв, живопис
«Китобої» Юрій Сивирин, живопис
«Тимчасові просвітлення» Едуард Потапенков, живопис
Kyiv Art Fair (учасники)
«SEASON SELF» Сергій Панасенко, скульптура, об'єкт, інсталяція
«Trash Treasure» Ілля Чичикан, Саша Чичкан, живопис, коллаж
«Зв'язки» Назар Симотюк, Андрій Савчук, об'єкти
«Любов до трьох колористів та Закохана дівчина з гітарою» Олександр Ройтбурд, живопис
«Мандрівні сюжети» Едуард Колодій, живопис
«Атрибуція часу» Андрій Сидоренко, живопис
«Плоть» спецпроєкт на «Photo Kyiv Fair», фотографія
«City Vision» Андрій Блудов, живопис
«Артефакти 1980-х» Анатолій Криволап, живопис
2018 «Міф та реальність» Володимир Яковець, живопис
«Клінічна картина» Андрій Сидоренко, живопис
«Проникнення» Петро Бевза, живопис
«АСАНАТАНА» Костянтин Павлишин, Марія Лубинська (Оспіщева-Павлишин)
«Проявлення» Юрій Коваль, живопис
«Соціалістична Культура» Сергій Чайка, графіка
«А4, кулькова ручка на Книжковому Арсеналі» графіка
«KIEWKAUFEN» Роберт Саллер, живопис, інсталяція
«У формі» Едуард Потапенков, живопис
«Гра почалась» Христина Ярош, Анна Ходькова, графіка
«Український натюрморт» міжмузейний дослідницький проєкт, Карась Галерея, Музей Івана Гончара, Інститут Проблем Сучасного Мистецтва, Київська Картинна Галерея
«L'Hommage» Антон Соломуха, живопис, фотографії (меморіальна персональна виставка)
«Епізоди» Едуард Потапенков, Людмила Раштанова, живопис
«Урбаністика» Андрій Блудов, живопис
«Несвоєчасні» Віктор Сидоренко, живопис
«Back to Black» Леонід Колодницький, живопис
«А4, кулькова ручка», графіка
2017
16 виставок, 4 групових, 11 персональних, 1 спецпроєкт
«Безумство та спокій» Володимир Яковець, живопис
«Summer Moved On» Антон Щебетко, фото, інсталяція
«Треба було» Сергій Панасенко, живопис, інсталяція, скульптура
«Танці» Едуард Потапенков, живопис, відеоарт
«Київський пейзаж» колективний проєкт, живопис, графіка (в приміщенні Музею Історії Києва)
«Рарітети 90-х: Немузейна колекція» групова виставка, живопис (в приміщення «Торонто-Київ»)
«Психодарвінізм: Еволюція психів» Илля Чічкан та Саша Чічкан, живопис, аплікація
«Без Назви» Євген Самборський, живопис, інсталяція
«Мурашник» Павло Маркман, живопис, арт об'єкт
«Альбом ЕКЗОРЦИЗМ» Ігор Канівець та Маргарита Шерстюк, живопис, скульптура, інсталяція
«Цианістий Калій» Віктор Покиданець, графіка, арт об'єкт
«Соціополіс» Андрій Блудов, живопис, графіка
«2B ORNT 2B» Василь Бажай, живопис, інсталляція
«Розчерк» Петро Бевза, живопис
«Сублімація почуттів» Оксана Солоп, фотографія, графіка, випалювання по дереву, декупаж, рель'єф
«А4, Кулькова ручка» — колективний щорічний проєкт, графіка
2016 16 виставок, 14 персональних, 1 групова, 2 спецпроєкти
«Особисте листування» Людмила Раштанова, живопис
«За моїм вікном» Володимир Бовкун, інсталяція, асамбляж, живопис
«Мнима Очевидність» Олександр Найден, графіка
«The Box» Віктор Покиданець, графіка
«Ганді» Андрій Блудов, живопис
«Weekend» Ігор Канівець, Маргарита Шерстюк, живопис, інсталяція
«Спальний район» Микола Лукін, живопис
«Туга за Батьківщиною» Влада Ралко, живопис, в рамках Kyiv Art Week
«Звичайні рухи» Едуард Потапенков, Сергій Корнієвський, живопис
«Hardcore» Сергій Панасенко, скульптура, інсталяція