Е́нтре-Рі́ос ( — «між річками») — провінція Аргентини, розташована на північному сході країни. Межує з провінціями Буенос-Айрес на півдні, Коррієнтес на півночі, Санта-Фе на заході, і з Уругваєм на сході. Столиця провінції — Парана. Разом з провінціями Кордова і Санта-Фе, починаючи з 1999 року, провінція розглядається як частина економічно-політичної асоціації, відомої як Центральний регіонhttp://www.bcr.com.ar/pagcentrales/RegionCentro/Tratados/ActadeIntegracionEntreRiosAbril1999.pdf.
Географія Провінція Ентре-Ріос разом з провінціями Місьйонес і Коррієнтес входить до складу Аргентинської Месопотамії, обмеженої на сході і заході річками Парана і Уругвай відповідно.
Рельєф Ентре-Ріос горбистий, поборознений великою кількістю річок. Найважливішими річками є Парана, Гвайкіраро, Мокорета, Уругвай.
У провінції Ентре-Ріос переважають 5 типів ґрунтів: 24,36 % — молісоль 30,13 % — вертісоль 10,90 % — альфісоль 8,33 % — ентісоль 5,77 % — інсептісоль 20,51 % — суміш ентісолів і інсептісолів
Клімат Ентре-Ріосу змінюється від субтропічного на півночі до помірного на півдні. Переважають вітри Памперо і Судестада. Середня річна кількість опадів становить 1000 мм. Середня температура повітря влітку 26 °C на півночі і 19-23 °C на півдні, узимку — 7-10 °C.
Історія
Доколумбова ера
До приходу європейців територія, де зараз знаходиться провінція Ентре-Ріос, була заселена індіанцями чана, тумбуе, чарруа, гуарані. Перші були мисливцями, землеробами, рибалками та виробниками зброї (наконечників для луків і стріл), а також вправно виготовляли каное, музичні інструменти та використовували деревину та кошики. Вони знаходилися в південному районі провінції, де сформували однорідну осілу культуру Чана́. Вони жили в будинках, згрупованих у прямокутні або круглі села, зроблені з глини та соломи, з центральним простором, де була площа.
- мешкали в низинах вздовж річку Парана, — у департаменті Ла-Пас, калетони згадуються Гараєм на потоці Фелісіано (це єдине і дуже сумнівне джерело, що повідомляє про їхнє існування), тімбу — на островах департаменту Вікторія, чана на островах і бегуа на островах .
Чарруа мешкали на обох берегах річки Уругвай, в центрі та на північному сході провінції. займали внутрішні райони провінції, , і чарруа жили на території сучасного Уругваю, але часто здійснювали набіги на територію Ентре-Ріоса, в інших джерелах разом з ними згадуються також мартидани. (так само, як і боан) деякі вважають частиною групи чарруа, а інші — групою походження. Вони зрештою злилися з іншими чарруа та мешкали в департаментах , і , особливо в районі дамби Сальто-Гранде.
Гуарані було небагато в Ентре-Ріосі. Група гуарані, яких називали «острівними» або «чандуле», жили на території провінції Буенос-Айрес в дельті Парани на південь від , здійснюючи набіги на північ від цієї річки на територію Ентре-Ріоса. Каркаранці жили на островах департаментів Діаманте і Вікторія перед гирлом річки .
Ці народи вели переважно кочовий спосіб життя, за винятком гуарані. Вони полювали, рибалили та збирали. Лише гуарані займалися примітивним сільським господарством.
Іспанська колонія Під владою іспанської корони Ентре-Ріос входив з 1617 року до віце-королівства Перу, а з 1783 року — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Перші колонізатори оселилися в нинішньому департаменті , на березі річки Парана. Перші європейські поселення Ентре-Ріосу Сан-Антоніо-де-Гвалегвай-Гранде, Консепсьйон-дель-Уругвай і були засновані 1783 року.
Губернатор знищив суттєву частину корінного населення території Ентре-Ріос. Саме після походу проти чарруа зі східної смуги за наказом були засновані перші міста в Ентре-Ріосі.
Часи незалежності
1810 року населення Ентре-Ріосу підтримало Травневу Революцію і надало допомогу військам Мануеля Бельграно. Але 1811 року відносини з Буенос-Айресом різко погіршилися через те, що центральна влада погодилася на окупацію міст провінції військами роялістів. 1820 року оголосив про незалежність Республіки Ентре-Ріос, до якої також увійшла територія сучасної провінції Коррієнтес, але держава проіснувала лише рік, до смерті засновника.
З 1853 по 1860 роки, внаслідок виходу Буенос-Айреса з Аргентинської конфедерації, конгрес назвав Парану тимчасовою столицею країни, а губернатора Ентре-Ріосу Хусто Хосе де Уркісу — президентом. 1860 року була прийнята конституція провінції.
У 1853—1930 роках до Ентре-Ріосу прибула значна кількість європейських мігрантів, які переважно засновували сільськогосподарські поселення. У 1930-х роках внаслідок Великої Депресії селяни почали масово переселятися до міст, завдяки чому розпочалася хвиля індустріалізації.
Численні державні перевороти у 1930—1983 роках звели до мінімуму автономію Ентре-Ріосу. Найпомітнішими подіями цього періоду вважається спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс, який поєднав міста Парана і Санта-Фе, та будівництво ГЕС Сальто-Гранде у 1974—1979 роках.
Створення економічного союзу Меркосур 1991 року мало велике значення для провінції Ентре-Ріос завдяки її розташуванню на перетині шляхів сполучення чотирьох країн, які увійшли до блоку.
2004 року спорудження целюлозно-паперового комбінату на уругвайському березі річки Уругвай стало причиною відтоку туристів з міст Гвалегвайчу і Колон у провінції Ентре-Ріос, що згодом вилилося у дипломатичний конфлікт між двома країнами.
1 листопада 2008 року була затверджена нова конституція провінції Ентре-Ріос.
Економіка Найважливішими галузями економіки провінції Ентре-Ріос є сільське господарство та туризм, дещо менше значення мають гірництво та промисловість.
Головними сільськогосподарськими культурами провінції є рис, соя, пшениця, кукурудза, цитрусові та евкаліпт. Ентре-Ріос є найбільшим аргентинським виробником мандаринів, апельсинів і рису. У скотарстві переважають вирощування великої рогатої худоби і птахівництво, менш розвинене вівчарство.
У промисловості найрозвиненішою є харчова галузь. Також важливою є деревообробна, хімічна, металургійна та машинобудівна промисловість.
Транспорт Провінція Ентре-Ріос розташована на перехресті важливих шляхів сполучення у Південній Америці. Оскільки провінція оточена річками, мости грають важливу роль у її транспортній системі. Три мости поєднують Ентре-Ріос з Уругваєм: Лібертадор Сан Мартін, Хенераль Артігас та міст по дамбі Сальто-Гранде. Між містами Росаріо у провінції Санта-Фе і Вікторія в Ентре-Ріосі збудовано міст Росаріо-Вікторія. Головним шляхом з провінції Буенос-Айрес до Ентре-Ріосу є міст Сарате — Брасо-Ларго. Водним кордоном з провінцією Коррієнтес є річки Гвайкіраро та Мокорета, над якими проведено три і два мости відповідно. Під річкою Парана прокладено тунель Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс довжиною 2 397 м.
Загалом у провінції налічується 2 500 км асфальтованих доріг, з яких найважливішими є національні автотраси № 12, 14, 18, 127 і провінційні № 11, 6, 39. Також є 2000 км залізничних шляхів.
Освіта Освіта у провінції Ентре-Ріос (2009)РівеньНавчальних закладівУчнівПрацівників Дошкільні||1 174||43 348||2 422 |- |align = left| - державні||1 006||30 167||1 755 |- |align = left| - приватні||168||13 181||667 |-bgcolor = #efefef |align = left| Початкові1 309157 37913 059 - державні1 148120 78510 565 - приватні16136 5942 494 Середні||540||112 461||4 480 |- |align = left| - державні||403||85 221||3 589 |- |align = left| - приватні||137||27 240||891 |-bgcolor = #efefef |align = left| Вищібез урахування університетів8715 963416 - державні448 847211 - приватні437 116205
На 2001 рік серед населення старше 14 років, більшість має повну початкову або неповну середню освіту. Ця група включає близько 145 880 жителів Ентре-Ріоса. За ними йдуть близько 85 764 осіб, які мають повну середню освіту або неповне навчання в університеті, тоді як 52 694 особи не мають освіти або не мають початкової освіти. 29 684 і 19 087 осіб закінчили вищу освіту відповідно.
Ентре-Ріос відіграв провідну роль в історії освіти в Аргентині. Перша світська і безкоштовна школа в країні, Colegio del Uruguay, була заснована Уркісою 28 липня 1849 року в місті Консепсьйон-дель-Уругвай. Також у провінції було урочисто відкрито дві перші в країні, одну в Парані, а іншу в Консепсьйоні-дель-Уругваї під час президентства Домінго Фаустіно Сарм'єнто.
Провінція має шість університетів зі штаб-квартирами на її території: Національний університет Ентре-Ріоса (UNER), Аргентинський католицький університет (UCA), (UAP), Національний технологічний університет (UTN), (UCU) та (UADER) Крім того, існує кілька університетів із напів-очними режимами в рамках дистанційної освіти, які мають академічні підрозділи в провінції/ Такими є, серед інших, (UCASAL), (UBP) або (UNL).
Факультет інженерії Національного університету Ентре-Ріоса (UNER), розташований в Оро-Верде, є першим навчальним закладом у Південній Америці, який пропонує ступінь біоінженерії з 1985 року. 3 липня 1992 року там випустилися перші 8 біоінженерів, відтоді ця дата відзначається як День біоінженера» в Аргентині.
Адміністративно-територіальний поділ
Провінція Ентре-Ріос поділяється на 17 департаментів. Департаменти є територіальними одиницями, але не адміністративними, оскільки не мають жодного органу управління чи уряду. Водночас на рівні департаментів існують управління поліції, освіти тощо. Також цей поділ використовується під час виборів Сенату провінції.
Туризм
Туризм є важливою галуззю економіки Ентре-Ріосу. Туристичними атракціями провінції є: термальні джерела: міста Консепсьйон-дель-Уругвай, Ла-Пас, Колон, Сан-Хосе, Конкордія, Федерасьйон, Вілья-Еліса, Чахарі, Марія-Гранде, Вікторія, Гвалегвайчу сільський туризм спортивна риболовля: міста Конкордія, Пуерто-Єруа, Федерасьйон, Колон, Парана, Ернандерья, Пуебло-Бруго, П'єдрас-Бланкас, Ла-Пас, Санта-Елена, Вікторія, Діаманте, Хенераль-Альвеар і Вілья-Паранасіто карнавали у літні місяці: у Гвалегвайчу, Вікторії, Консепсьйон-дель-Уругвай, Санта-Елені, Гвалегваї, Конкордії, Асенкампі водні курорти і пляжі: міста Консепсьйон-дель-Уругвай, Колон, Сан-Хосе, Конкордія, Федерасьйон, Санта-Ана, Гвалегвайчу, Вікторія, Діаманте, Валья-Марія і Вілья-Уркіса Національні парки Ель-Пальмар та Предельта
Також провінція має багато історичних пам'яток.
Культура
Мови До прибуття європейців територія, яка зараз відповідає провінції Ентре-Ріос, була населена різними корінними народами, які майже завжди ворогували один з одним. Серед цих етнічних груп виділялися і . Однак незадовго до прибуття перших іспанців їхні міста вже були захоплені та гуарані з Амазонії. Це, а також використання мови гуарані як лінгва франка означало, що сьогодні більшість топонімів і народних назв місцевих тварин і рослин походять від гуарані.
Однак включення цих територій до Іспанської імперії, нав'язування іспанської мови і наступне прибуття поселенців з Іспанії та іспаномовних осіб з 17 століття вилилося в те, що саме ця мова в кінцевому підсумку стала переважати з деякими варіаціями місцевого діалекту. Крім того, вплив іспанської мови посилився після здобуття Аргентиною незалежності, оскільки члени креольської еліти, як правило, діти іспанців або навіть народжені в Іспанії, встановили цю мову, як офіційну мову Аргентини та продовжували нав'язувати іспанську навіть іншим європейцям, які прибували в країну.
У цьому відношенні прибуття європейських іммігрантів з кінця 19-го і початку 20-го століття під час Великої європейської імміграції в Аргентину також залишило унікальні мовні особливості в Ентре-Ріосі. У цій провінції, наприклад, зосереджена велика частка нащадків поволзьких німців.
Музеї