Нікола Легроттальє (, 20 жовтня 1976, Джоя-дель-Колле) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди «Арагас».

Значну частину кар'єри провів у «Ювентусі», за який зіграв понад сто матчів в Серії А та виграв Суперкубок Італії. Також виступав за національну збірну Італії.

Клубна кар'єра Народився 20 жовтня 1976 року у родині службовця та домогосподарки в місті Джоя-дель-Колле, що знаходиться неподалік від Барі. Природно, що і починав він в однойменній команді. Причому, майже до 20 років тренери бачили в ньому хавбека. Не пробившись до основної команди, футболіст змушений був грати в оренді в клубах Серії С1. Першою стала команда «Пістоєзе» в 1996 році, де, власне, і почалася професійна кар'єра захисника. Через рік пішов в оренду в «Прато».

Влітку 1998 року Легроттальє пішов на підвищення і підписав контракт з «К'єво», який виступав тоді в Серії Б. Однак, там за 2 роки він взяв участь лише в 23 іграх чемпіонату, після чого був відправлений в оренду у «Реджяну» (зіграв там лише 4 матчі), а потім — в «Модену».

2001 року Нікола повернувся в «К'єво», який повернувся у свою чергу в Серію А. Легроттальє дебютував у вищому футбольному дивізіоні Італії 14 жовтня 2001 року в матчі проти «Брешії», що завершився з рахунком 2:2. По закінченні того сезону «осли» зупинилися в кроці від зони Ліги чемпіонів, фінішувавши на 5 місці. Завдяки своїм веронський успіхам, у листопаді 2002 року Легроттальє вперше отримав запрошення в національну збірну.

Взявши участь за два сезони в «К'єво» у 43 іграх, та ще і забивши в них 6 м'ячів, Нікола звернув на себе увагу італійських грандів. «Мілан», «Рома» і «Ювентус» були зацікавлені у підписанні «найперспективнішого захисника збірної Італії». У підсумку контракт був укладений з туринцями. Сума трансферу склала 7 мільйонів євро.

Проте перші два роки в Турині для Легроттальє зовсім не вдалися. Він став допускати масу помилок, через що втратив місце в складі і був відправлений в оренду. Спочатку це була «Болонья», після чого все в тому ж 2005 році опинився в «Сієні», де і дограв сезон 2005/06 до кінця.

Після повернення в стан «бьянконері» Легроттальє знову опинився на лаві запасних. Так, влітку 2007 року клуб робив спроби продати його і К'єлліні, але обидва в клубі залишилися. А в наступному сезоні 2007/08 основний захисник «старої сеньйори» Жорже Андраде отримав серйозну травму в матчі з «Ромою», і місце у центрі вимушено отримав Легроттальє. Хороші виступи призвели до того, що незабаром керівництво продовжило договір з ним до 2010 року. Всього за «Ювентус» футболіст провів 154 матчі і забив 10 голів та виборов титул володаря Суперкубка Італії.

Після того як до «Ювентуса» перейшов Андреа Барцальї, 31 січня 2011 року Легроттальє підписав контракт з «Міланом» строком до кінця сезону 2010/11, проте в команді не закріпився, зігравши лише в одному матчі, а «россо-нері» здобули чемпіонський титул.

24 серпня 2011 року на правах вільного агента перейшов в «Катанію», підписавши дворічний контракт. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Катанія», за команду якого виступав протягом 2011–2014 років.

Виступи за збірні 1994 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь в одному матчі на юнацькому рівні.

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариському поєдинку проти турецької команди (1:1).

2009 року був включений до складу збірної на Кубку Конфедерацій 2009 року, на якому зіграв в одному матчі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 16 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2014 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Барі».

2015 року очолив тренерський штаб нижчолігової італійської команди «Арагас».

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1995-96 «Барі» A 0 0 КІ 0 0 — — — — — — 0 0 1996-97 «Пістоєзе» C1 31 3 CI-C — — — — — — — — 31 3 1997-98 «Прато» C1 26+2Плей-аут 0 CI-C 2 0 — — — — — — 30 0 1998-99 «К'єво» B 17 0 КІ 1 0 — — — — — — 18 0 1999-00 B 6 0 КІ 3 0 — — — — — — 9 0 2000-01 «Реджяна» C1 4 1 — — — — — — — — — 4 1 2000-01 «Модена» C1 32 1 CI-C — — — — — - — — 32 1 2001-02 «К'єво» A 13 2 КІ 2 0 — — — — — — 15 2 2002-03 A 30 4 КІ 0 0 КУЄФА 2 0 — — — 32 4Усього за «К'єво» 66 6 6 0 2 0 — — 74 6 2003-04 «Ювентус» A 21 2 КІ 6 0 ЛЧ 3 0 СІ 1 0 31 2 2004-05 A 0 0 КІ 1 0 ЛЧ 1 0 — — — 2 0 2004-05 «Болонья» A 9 0 — — — — — — — — — 9 0 2005-06 «Сієна» A 28 0 КІ 1 0 — — — — — — 29 0 2006-07 «Ювентус» B 10 0 КІ 2 0 — — — — — — 12 0 2007-08 A 33 2 КІ 4 0 — — — — — — 37 2 2008-09 A 26 1 КІ 2 — ЛЧ 8 1 — — — 36 2 2009-10 A 19 1 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 5+3 0+1 - — — 28 2 2010-gen. 2011 A 5 1 КІ 0 0 ЛЄ 3 0 — — — 8 1Усього за «Ювентус» 114 8 16 0 23 2 1 0 154 10 2010-11 «Мілан» A 1 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 — — — 1 0 2011-12 «Катанія» A 31 5 КІ 0 0 — — — — — — 31 5 2012-13 A 27 3 КІ 3 0 — — — — — — 30 3 2013-14 A 17 0 КІ 1 0 — — — — — — 18 0Усього за «Катанію» 76 8 4 0 — — — — 80 8Усього за кар'єру 385+2 27 29 0 25 2 1 0 442 29

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Володар Суперкубка Італії (1): «Ювентус»: 2003 Чемпіон Італії (1): «Мілан»: 2010-11

Примітки

Посилання

Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА.

Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it