Dilixéllus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—24 ммТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114. Основні ознаки: головотрубка у довжину звичайно така сама, як передньоспинка, не звужена до вершини; передньоспинка нерівномірно вкрита великими і дрібними крапками, вона без шиєподібної перетяжки перед основою; кігтики при основі зрослися; вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця; надкрила без білих волосистих плям по боках і зверху.
Фото видів цього під роду див. на.
Спосіб життя Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,Volovnik S.V. On biology and distribution of weevil Lixus fasciculatus (Coleoptera: Curculionidae) — a potential agent against Artemisia weeds // Mun. Ent. Zool. 2012. Vol. 7, No 2, pp. 946–949. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf37.htm ) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові та Гречкові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду мешкають в УкраїніВоловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm (див. нижче).
Класифікація Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у ПалеарктиціGültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465–467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp. . Види української фауни позначені кольором:
Lixus arnoldiorum Ter-Minasian, 1966 — Середня Азія Lixus bardanae (Fabricius, 1787) — більша частина Європи (на північ до Норвегії), Марокко, Ізраїль, Туреччина, Таджикистан, Західний Сибір Lixus causticus Faust, 1887 — Таджикистан Lixus depressipennis Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід Lixus desbrochersi Hoffmann, 1957 — Марокко, Алжир Lixus distortus Csiki, 1934 — Китай Lixus duplicalus Fremuth, 1983 — Казахстан, Узбекистан Lixus euphorbiae Capiomont, 1875b — Угорщина Lixus fasciculatus Boheman, 1835 — Південна Європа, Туреччина, Афганістан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія Lixus formaneki Reitter, 1895 — Китай, Східний Сибір, Монголія, Далекий Схід Lixus gibbirostris Petri, 1904 — Греція Lixus gurjevae Ter-Minasian, 1967 — Узбекистан Lixus hauseri Voss, 1932 — Китай Lixus heydeni Faust, I891- Північний Кавказ Lixus hissaricus Ter-Minasian, 1966 — Таджикистан Lixus impressiventris Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід, Монголія Lixus linearis Olivier, 1807 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Афротропіка Lixus maculatus Roelofs, 1873 — Китай, Східний Сибір, Далекий Схід Lixus maicopicus Ter-Minasian, 1966 — південь Європейської Росії Lixus meregallii Fremuth, 1983 — Італія Lixus neglectus Fremuth, 1983 — Австрія, Чехія, Словаччина Lixus obliquus Faust, 1884 — Східний Сибір, Монголія Lixus probus Faust, 1887 — Іран, Середня Азія Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763) — більша частина Європи, Північна Африка, Сирія, Туреччина, Афганістан, Таджикистан, Іран, Західний Сибір Lixus punctiventris Boheman, 1835 — Південь Європи, Північна Африка, Туреччина Lixus rumicis Hoffmann, 1956 — Іспанія Lixus salicorniae Faust, 1888c — Північний Кавказ Lixus speciosus Miller, 1861 — Грузія, Північний Кавказ, Іран, Туреччина, Близький Схід Lixus talyshensis Ter-Minasian, 1966b — Азербайджан Lixus ventriculus Petri, 1912b — Казахстан Lixus yunnanensis Voss, 1932 — Китай
Примітки