Mors (Мор) — був раннім французьким виробником автомобілів та моторолерів (з 1895 р). Штаб-квартира була розташована в місті Париж. У 1925 році компанію купила фірма Citroën. У 1943 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Еміль і Луї Мори У 1851 році Месон Міран засновує в Парижі фірму з виготовлення штучних квітів з металу, незабаром спектр пропонованої продукції розширився паровими прасками, потихеньку Міран починає займатися і виготовленням електричних приладів.
У 1874 році брюсселець Луї-Огюст Мор викуповує підприємство Мірана, Мор захоплювався електричними агрегатами, і незабаром розширює бізнес завдяки виготовленню електричних семафорів для залізничників. Семафори користувалися гарним попитом і навіть закуповувалися закордонними компаніями. У 1880 році важко хворий 54-річний Луї-Огюст передає кермо влади компанії своїм синам, двадцятип'ятирічному Луї і Емілю, якому тільки виповнилося двадцять один, попутно брати переносять підприємство з паризької вулиці Сен-Мартін в нові приміщення по вулиці Театральній.
Фірма займалася випуском телефонних і телеграфних апаратів, генераторів, лампочок розжарювання та інших електроприладів, у тому числі і промислових, але передову французьку компанію не могла минути мода на сучасну забаву — автомобілі. Не дивлячись на те, що в 1884 році у Франції Едуаром Делямар-Дебутвіллем будується перший автомобіль з ДВЗ (на цілих два роки раніше Бенца, також саме французами в лютому 1884 року був запатентований автомобіль, але це не завадило німцям відкрито заявляти про те, що першим був Бенц), брати Мори пробують свої сили в 1885 році в побудові парового саморушного екіпажу. Це був трицикл за подобою аналогічного транспортного засобу, побудованого Леоном Серполле, тільки більш досконалий, головна відмінність була в тому, що вперше паливом для розігріву котла служили нафтопродукти, а не як у Серполле — кокс або деревина. До котла було підведено вісімнадцять вертикальних трубок, на кінці кожної з них був ґніт, тим самим можна було регулювати подачу вогню: тобто піддати жару або навпаки знизити інтенсивність нагріву. Перегріта пара йшла через мідну котушку до розташованого вертикально в задній частині двигуна, від якого тяга передавалася на задні колеса безпосередньо від колінвала. Управлявся цей трицикл за допомогою румпеля, але при цьому на паровик була встановлена рульова рейка, яка на автомобілях з'явилася тільки в 1930-х роках (першими були айзенахські автомобілі марки BMW). Конструкція була непоганою, і брати за наступні десять років побудували ще сім подібних паровиків, один з яких був у використанні до 1904 року. Не забували брати і про свою основну професію, в тому ж 1885 році на виставці в Амстердамі Мори отримують золоту медаль за сконструйоване ними динамо.
Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів
У 1886 році в Société Anonyme d'Electricité et d'Automobiles Mors приходить працювати креслярем молодий і талановитий, але в той же час запальний і гордий, інженер Шарль-Анрі Бразьє (його прізвище перекладається як «полум'я»), недавній випускник Школи мистецтв і ремесел в Шалоні, який встиг попрацювати в компаніях Perin, Panhard & C, що виробляла деревообробні верстати, а також в залізничному Compagnie des Chemins de Fer Paris-Orléans. У 1892 році фірма вперше експериментує в ДВЗ, який встановили не на дорожній екіпаж, а не рейковий вагон. У 1894 році на задньому дворі компанії збирається бензиновий 6-сильний двигун з V-подібним розташуванням чотирьох циліндрів, конструкторською особливістю цього двигуна було повітряне охолодження блоку і рідинне головки. Оскільки мотор був побудований фірмою, що спеціалізувалася на електротехніці, то як запалювання використовувалася індукційна котушка запалювання, а не примітивні гартівні трубки, як на продукції лідируючої тоді фірми Panhard et Levassor, ще однією особливістю двигуна була наявність динамо, яке приводилося в дію ременем, динамо заряджало акумулятор, який в свою чергу живив котушку запалювання, тим самим Еміль Морс створив систему зарядки бортової мережі автомобіля, яка використовується і донині. Через два роки за участю Бразьє був готовий і перший автомобіль з ДВЗ, який дебютував на 4 Паризькій велосипедній виставці 1896 року.
У 1897 році Бразьє будує і двоциліндрову модель, потужністю в п'ять к.с., а 24 липня 1897 року проходив 170-кілометровий марафон за маршрутом Париж-Дьєп. У змаганнях брали участь Еміль Мор на 2-місному 5CV з двоциліндровою тягою, Мутер і В'яр на чотирициліндровій машині з чотирма посадковими місцями. Мор приходить в загальному заліку вісімнадцятим, але сьомим у своєму класі, показавши середню швидкість в 32 км на годину, його товариші фінішують відповідно 34 і 36, що не завадило їм посісти шосте і сьоме місце в своїй категорії, тоді класи розподіляли за кількістю посадочних місць разом з водієм. Трьома тижнями пізніше Еміль Мор, Андре Мішлен і Марсель Каєн приходять відповідно 12, 19 і 26 в перегонах Париж-Трувіль, після чого Еміль Мор стає завсідником різних транспортних змагань (тоді з автомобілями разом брали участь і трицикли, і мотоцикли), причому за кермо сів і старший брат — Луї Мор. Однак травневі змагання Париж-Бордо стали останніми перегонами для Еміля Мора, під час гонки біля Ангулема він налетів на повному ходу у віз, що стояв на дорозі. Штурману Мора — Туссену пощастило, оскільки він практично не постраждав, а Еміль зламав ключицю. Щоб допомогти своєму товаришу, Альфред Вельг зупиняє свій Mors і надає Мору першу допомогу, тим самим позбавляючи себе можливості посісти призове місце.
У 1898 році збирачем двигунів на фірму влаштовується молода людина на ім'я Луї Жозеф Шевроле, він народився в Швейцарії, але коли хлопчикові було шість років, його сім'я перебралася в Бургундію (Франція). Ще в юнацтві він захопився велосипедами, незабаром він і сам став збирати їх і продавати під маркою Frontenac (по імені губернатора французьких земель у Північній Америці в XVII столітті). Коли двадцятирічний Шевроле прийшов працювати на Mors, за його плечима був досвід роботи в автомобільних компаніях типу Darracq, Hotchkiss і Dion-Bouton. Швейцарець показав себе з позитивного боку, і Еміль Мор відправляє молоду людину в представництво фірми в канадському Монреалі. Луї Шевроле пропрацював там шість місяців на посаді шофера-механіка, після чого звільнився з колишнього місця роботи і переїхав до США, де в Нью-Йорку влаштувався на франко-американському підприємстві De Dion-Bouton Motorette Company.
У 1899 році Шарль-Анрі Бразьє, що став на той момент головним конструктором компанії, будує по-справжньому спортивну машину, яка за подобою беззастережного лідера автомобільного світу Panhard et Levassor отримала переднє розташування двигуна. 4.2 л мотор автомобіля, потужністю в 16 к.с., за традицією фірми Mors мав V-подібне розташування чотирьох циліндрів, причому успадкував цей мотор й іншу фамільну рису — роздільне охолодження блока і головки (повітряне та рідинне відповідно). На «Тур де Франс» 1899 року, протяжністю в 2 170 км, від фірми було заявлено чотири екіпажі, захищати честь марки було довірено Камілю Дженатці (відомий бельгійський гонщик, який якраз почав свою гоночну кар'єру з цієї марки, його життя обірвалося в 1913 році, коли на полюванні його друзі переплутали його зі звіром і вистрілили в кущі, де він сидів у засідці), Антоні, Броку і «Левегу» (псевдонім Альфреда Вельга). Але, не дивлячись на те, що Левег і Дженатці приходять всього 8 і 9 в класі важких автомобілів. Еміль Морс (який хоч і був молодший Луї, але керував автомобільною компанією) не засмучується, і запускає, трохи модернізувавши, автомобіль в серію (модернізація звелася до установки керма замість румпеля). До цього моменту за ворота заводу виїхав двохсотий автомобіль марки Mors. Наприкінці липня того ж року на перегонах Париж-Сен-Мало компанії нарешті вдається виграти, Антоні і Левег приходять першими до фінішу, випередивши не найвидатніших гонщиків, що виступали на «Панарах». У марафоні Париж-Остенде Левег, що виступав за Mors, приходить одночасно до фінішу разом з Жирардо, який представляв автомобілі постійного конкурента, так що на п'єдесталі пошани стояло два супротивника.
У 1899 році модельний ряд розбавляється найдешевшою і маленькою машиною класу «вуатюрет», в задній частині кузова розташовувався двоциліндровий 850-кубовий мотор, потужністю 4 к.с., двоступенева коробка передач приводила в дію задні колеса за допомогою ланцюга, хоча на машинках такого класу часто були і ремінні передачі. Як і більші побратими, цей малолітражний автомобіль мав запалення від магнето, а також генератор. Оскільки фірма спочатку була електротехнічною, то спробували брати свої сили і в побудові одного з перших гібридів, також експериментували вони з електромагнітним зчепленням. Автомобілі, що мали відмінну репутацію, непогано розходилися, в 1900 році в Лондоні відкривається дочірнє підприємство Mors Automobiles Ltd, саме в цьому році членом парламенту Великої Британії стає Вінстон Черчилль, який купує перший автомобіль у своєму житті, і робить свій вибір на користь продукції фірми Mors з рекомендованим кузовом ландоле. Автомобілі цієї марки не можна було назвати дешевими, а тому в Англії автомобілі місцевого виробництва одягалися в кузови фірми Thrupp and Maberly, яка вела свій родовід аж з 1760 року і продукцією якої користувалися найясніші особи Європи. Так в 1896 році карету у цієї компанії собі замовила королева Іспанії, пізніше ця фірма буде одягати в красиві стрімкі кузови манірні лімузини фірми Rolls-Royce. Через три роки Черчилль змінить французьку машину на німецьку продукцію — Mercedes, але всі його машини управлялися шоферами, сам майбутній прем'єр-міністр Великої Британії навчився керувати автомобілем тільки в 1923 році, цього разу вже за кермом британської марки — Wolseley.
У 1900 році будуються три 24-сильні машини з моторами, об'ємом 7.3 л, які беруть участь у 1350 км перегонах Париж-Тулуза-Париж, «Левег» приходить в них першим, вперше обійшовши автомобілі марки Panhard et Levassor, за якими закріпилася слава непереможних. Інші дві машини приходять на 5 і 8 місці, але, не дивлячись на успішні виступи гонщиків, що представляли цю марку, Автомобільний клуб Франції викреслює зі списку претендентів на участь у Кубку Гордона Беннетта фірму Mors.