Науменко Владлен Васильович (1 листопада 1947, Орша — 15 листопада 2024https://svoboda.te.ua/pomer-vidomyj-futbolist-iz-zolotogo-skladu-ternopilskogo-avangardu/) — український радянський футболіст, тренер, арбітр, український футбольний функціонер. Брат Юрія Науменка. Майстер спорту СССР (1968). З 1997 року делегат Федерації футболу України.

Кар'єра гравця У футбол починав грати в Тернополі. Протягом семи років грав у клубі «Авангард» (Тернопіль), у складі якого в 1968 році став чемпіоном України.

У 21 рік отримав звання Майстра спорту СРСР, виступаючи за збірну «Авангарду» в першості СРСР серед товариств і відомств (1965 — чемпіон).

Наприкінці 1970 року на запрошення Євгена Лемешка перейшов у «Суднобудівник» (Миколаїв). У 1971 році провів сезон за «корабелів», після закінчення якого був призваний в армію. Службу проходив у тираспольській «Зірці».

З 1974 знову грав в Миколаєві за «Суднобудівник». За 6 років провів 204 гри, забив 6 м'ячів, був капітаном команди.

Свого часу тренувався у складі «Ністру» (Кишинів). Влітку 1980 року перейшов до херсонського «Кристалу», в якому й завершив кар'єру гравця.

Кар'єра тренера З 1980 року — на тренерській роботі у м. Миколаїв. Спочатку працював у команді КФК «Океан» (Миколаїв), потім у «Суднобудівнику».

З 1982 року з невеликою перервою працював у ДЮСШ «Суднобудівник» (нині — СДЮШОР «Миколаїв»). Наприкінці 80-х років паралельно був тренером юнацької збірної УРСР. У 1989 році разом з Валерієм Шведюком привів команду до виграшу кубка ЦК ВЛКСМ «Надія». Тричі посідав друге і один раз — третє місця.

У 1992 році працював головним тренером «Евіса» (Миколаїв). Залучив до команди Забранського, Мизенка, Ульяницького й інших. Однак за підсумками сезону команда вилетіла з вищої ліги.

У 2000-х роках працював у Миколаївській обласній федерації футболу. Інспектував матчі чемпіонату області.

Досягнення Чемпіонат УРСР з футболу Чемпіон (1): 1968 (у складі Авангарду)

Примітки

Джерела Фроленков В. Науменко Владлен Васильович //

Посилання

профіль гравця на сайті ukr-football.org.ua Двісті матчів з життя Владлена Науменко