Єжи Яніцький (, псевдонім Andrzej JurekSylwetka Jerzego Janickiego // Twoje Bieszczady.net. ; 10 серпня 1928, Чортків — 15 квітня 2007, Варшава, Польща) — польський прозаїк, драматург, журналіст, радіо- і кіносценарист. Почесний доктор Опольського університету (2006). Відзначений нагородами Міністерства культури і мистецтва Польщі 1-го ступеня (1977, 1983).

Життєпис

Народився 10 серпня 1928 року в м. ЧортковіГуцал П., Ткачов С., Ханас В. Яніцький Єжи… — С. 755. (Чортківського повіту ЗОУНР, анексованого Другою Польською Республікою, за польським адмінподілом — місто Тернопільського воєводства; нині Тернопільської області, Україна)Гжегож Ронковський вказує Бучач як місце народження → Rąkowski G. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej: Podole. Częć II . — Pruszków : Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 62. — ISBN 83-89188-46-5. . Батько — нотаріус Здзіслав Яніцький, який працював, зокрема, в м. Чортків, Бучачу 1939 році згаданий як абонент телефонної мережі з № 49 → Spis abonentówsieci sieci telefonicznych… na 1939 . — S. 587. ). Матір — Густава з Лукасевичів (),Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 23 (прим.). померла в перший день війни у віці 48 років,Zamki kresowe Rzeczypospolitej — Buczacz (ok. 16:20). була тимчасово похована у гробівці родини аптекаря Левицького на міському цвинтарі на горі Федір у Бучачі, однак через війну та радянський режим її прах досі там.

Змалку проживав у Львові, де закінчив VI чоловічу гімназію імені Станіслава СташицяJerzy Janicki — jak mało kto zasługuje na miano «człowieka radia» // Polskie Radio. (тепер Львівська середня загальноосвітня школа № 63).Lwów: przewodnik. За одними даними, у 1939—1946 роках перебував на Заході, потім повернувся до Польщі. За інформацією його родичів, період окупації він прожив у Бучачі, де якісь з них мешкали. за його спогадами, 13 квітня 1940 його родину енкаведисти викинули з помешкання.Wspomnienia Jerzego Janickiego // Powstanie czortkowskie — polski zryw przeciw Sowietom. Навчався на факультеті польської філології Вроцлавського університету (від 1947 року). У 1946—1948 роках працював журналістом газети «Trybuna Robotnicza» в м. Катовицях.

Від 1949 — у Варшаві. Співпрацював з редакцією часопису «Нова культура» в 1950—1955 роках, а з 1955-го був працівником Польського радіо.

Був членом «Товариства прихильників Львова» (), від 1988 року — президентом його столичного відділення.Jerzy Janicki kochał Bieszczady. Jego też tutaj kochają i pamiętają // nowiny24.pl

Помер 15 квітня 2007 року в м. Варшаві, Польща. У варшавському костелі святого Яцека, в якому він часто молився до ікони матері Божої Чортківської, відправили святу месу за душу покійного. ПохованийPogrzeb Jerzego Janickiego . у понеділокOstatnie pożegnanie Jerzego Janickiego . на Алеї заслужених цвинтаря «Військові Повонзки» у Варшаві.

Доробок З кінця 1980-х років після зняття цензури реалізував багато фільмів з галицької (зокрема, львівської та бучацької) тематики, зокрема: Tońko, czyli legenda o ostatnim baciarze (1988) Wszystko dla Orląt (1991; за участі учасника боїв за Львів, особистого лікаря генерала Владислава Андерса доктора Еміля Недзьвірського () A do Lwowa daleko aż strach (1996, за участі Влади Маєвської (, музи Мар'яна Гемара () Lwów Adama Bujaka (1997) Lwów tam i u mnie (1998) Podróż do Lwowa w lata 30. (2000) Legenda Orląt Lwowskich (2002) Bardzo wielki mały teatr (2003) Polskie Termopile (2003) Opowieści Łyczakowskiego Cmentarza (2003) Opowieść o czterech flagach, czyli burza dziejowa we Lwowie (2004), Przestrzenie Banacha (2005, про львівського математика Стефана Банаха Bramy przez które wędrowała historia (2006) Kwadrans z Hemarem Proboszcz znad rzeki Strypy .

Нагороди, відзнаки Нагороджений Кавалерським (1976 року) та Офіцерським (1985) Хрестами Ордену Відродження Польщі Złota Odznaka m. st. Warszawy (1966), «Złoty Mikrofon» za zasługi dla rozwoju Polskiego Radia (1969) «Specjalny Złoty Ekran» za wieloletnią działalność scenariopisarską dla TVP (1989, за рік 1988) "SuperWiktor «2000» (2001) Медаль «Gloria Artis» (посмертно) Пам'ятний знак біля школи в селі Літовищі ().

Примітки

Джерела Гуцал П., Ткачов С., Ханас В. Яніцький Єжи // Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 254 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju; Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. Woskowski K. Cały Lwów na jego głów // Kurier galicyjski. — 2012. — 5 kwietnia.