Андрі́й Іва́нович Мізю́к  — український радянський і компартійний діяч, голова Волинського облвиконкому. Депутат Верховної Ради УРСР 1–4-го скликань (1940–1959), голова виконавчого комітету Луцької міської Ради депутатів трудящих Волинської області (1954–1957).

Біографія Народився року в родині селянина-бідняка в містечку Колки, тепер смт Колки, Маневицький район, Волинська область, Україна. Під час 1-ї світової війни його родина разом з іншими односельцями була евакуйована у район Бєлгорода Курської губернії і лише у 1921 році повернулася у рідне село Колки. Працював в одноосібному сільському господарстві батьків, був підручним ковалем у приватного власника.

У 1930 році обраний секретарем Колківського місцевого осередку Комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ). Брав активну участь в діяльності «Сельробу».

15 січня 1933 року вступив у Комуністичну партію Західної України (КПЗУ).

За революційну діяльність у 1932, 1934–1936, 1938–1939 роках перебував у польських тюрмах. У вересні 1939 року звільнений Червоною армією із Брестської тюрми.

Восени 1939 року брав участь в організації повітового ревкому, вибирався головою тимчасового волосного управління села Колки Волинського воєводства. Вибирався депутатом Народних зборів Західної України. У 1940 році був обраний депутатом Верховної Ради Української РСР.

У 1940–1941 р. — заступник голови виконавчого комітету Колківської районної ради депутатів трудящих Волинської області, голова Колківської районної планової комісії.

У червні 1941 року був евакуйований до Південно-Казахстанської області Казахської РСР, де працював ковалем у колгоспі «Червона зірка» села Корніловки Тюлькубарського району.

Призваний до лав Червоної армії у січні 1943 року. Закінчив Рязанське артилерійське училище. Артилерист, командир взводу управління 12-ї батареї, учасник німецько-радянської війни. Був двічі поранений.

1944 року повернувся у Волинську область. У 1944–1946 роках — заступник голови, голова виконавчого комітету Колківської районної ради депутатів трудящих Волинської області.

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946–1948 роках — слухач республіканської партійної школи при ЦК КП(б)У.

У 1948 – лютому 1949 року — 1-й секретар Турійського районного комітету КП(б)У Волинської області.

У лютому 1949 — вересні 1952 року — голова виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих.

З вересня 1952 по 1953 рік — слухач Курсів перепідготовки перших секретарів обкомів і голів облвиконкомів при ЦК КПРС у Москві.

23 листопада 1953 — лютий 1954 року — в.о. заступника голови виконавчого комітету Ізмаїльської обласної ради депутатів трудящих.

У липні 1954 — лютому 1957 року — голова виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих Волинської області.

У 1956–1960 роках — голова Волинської обласної ради професійних спілок.

У 1960 — після 1971 року — завідувач відділу соціального забезпечення Волинської обласної ради депутатів трудящих.

Потім — на пенсії в місті Луцьку. На 1983 рік — голова Волинської обласної ради добровільного товариства автомотолюбителів.

Військове звання молодший лейтенант

Нагороди орден Вітчизняної війни 1-го ст. (23.12.1985) орден Червоної Зірки (11.02.1945) орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948) орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі. Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (6.11.1964)

Джерела Мізюк Андрій Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 206. Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 61. Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1. Мизюк Андрей Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991.