Ізраїльські поселення або колонії на спірних (окупованих) територіях — населені пункти, створені після 1967 року на територіях, зайнятих Ізраїлем під час Шестиденної війни, жителями яких є громадяни Ізраїлю. Низка держав і ООН визначають ці території як окуповані, що оскаржується Ізраїлем. Держава Ізраїль визначає ці території як спірні.
Ізраїль контролює територію Юдеї та Самарії (Західного берега річки Йордан), на якій знаходяться ізраїльські поселення, а також прилеглі до них території (так звана зона «C» згідно з договором, укладеним в Осло). Решта території поділена на зони «A» (під управлінням Палестинської національної адміністрації) та «B» (де ПНА здійснює цивільне управління, але безпека контролюється спільно з Ізраїлем). Окремий договір був укладений щодо міста Хеврон, де Ізраїль контролює єврейський анклав і дороги, що зв'язують його з історичною частиною міста і зовнішнім світом, а ще близько чверті міста знаходиться під загальним управлінням. Розподіл сектора Гази на зони припинився після одностороннього розмежування і руйнування ізраїльських поселень у 2005 році.
У 2009 році чисельність жителів ізраїльських поселень у Юдеї та Самарії (включаючи райони Єрусалиму, розташовані на схід лінії поділу від 1948 року) перевищила осіб.
Станом на 2022 рік на Західному березі розташовано 140 ізраїльських поселень, у тому числі 12 у Східному Єрусалимі. Крім того, на Західному березі є понад 100 нелегальних . Загалом на Західному березі, за винятком Східного Єрусалиму, проживає понад ізраїльських поселенців, а ще єврейських поселенців проживають у Східному Єрусалимі. Крім того, понад ізраїльських поселенців мешкають на Голанських висотах.
Визначення На івриті поселення за межами зеленої лінії, як правило, називають hітнахлут (). Термін цей означає «спадщина», тобто поселення, засноване на землі, успадкованій від предків, які жили на ній за часів ізраїльських царств. У Торі він згадується відносно заселення євреями Ханаану після виходу з Єгипту. Поняття стало вживатися після першої перемоги на виборах і приходу до влади партії Лікуд у 1977 році. Поступово термін hітнахлут набув негативної конотації і в даний час жителі поселень і їх прихильники користуються терміном hітьяшвут, який означає, власне, «заселення». Палестинці називають ізраїльські поселення терміном мустамараат (), що означає в дослівному перекладі колонії. Ізраїльський уряд офіційно дотримується історичних назв Юдея і Самарія щодо території, названої у ІІ половині XX століття Західним берегом річки Йордан. На відміну від представників ізраїльського правого табору, з цим терміном не згодні представники лівого табору, противники повної або часткової анексії цієї території Ізраїлем.
Огляд історії Юдеї та Самарії (Західний берег річки Йордан)
До XIII століття до н. е. на території західного берега річки Йордан розташовувалися декілька міст-держав різних ханаанських народів. Протягом XIII—XII століть до н. е. ці території були захоплені єврейськими племенами і з тих пір увійшли до складу Землі Ізраїлю. Назву «Юдея» отримала територія, що відійшла племені юдеїв (у єврейській термінології — коліну єгуда). В XI столітті до н. е. ця територія увійшла до складу об'єднаного Ізраїльського царства, столицею якого спочатку було місто Хеврон, а потім став Єрусалим. Після розпаду об'єднаного Ізраїльського царства в X столітті до н. е. на його колишній території були створені два царства — Юдея та Ізраїль. Ізраїльські царі заснували нову столицю свого царства — м. Самарію (). Територія, прилегла до нової столиці, стала називатися «Самарія». Єврейська державність була остаточно зруйнована Римською імперією в період імператора Адріана у II столітті н. е. Земля Ізраїлю була перейменована римлянами в провінцію Палестина, за назвою одного з народів моря (филистимляни, ), що проживали в ній у минулому. Протягом наступних 18-ти століть ця територія почергово входила до складу Римської Імперії, Візантійської Імперії, арабського Халіфату, держави хрестоносців, держави мамелюків, Османської імперії та британського мандату. Невеликі єврейські громади існували в Єрусалимі, Хевроні, Тверії, Цфаті, Акко, у місті Газа та в інших містах. Там осіли деякі сефарди через кілька поколінь потому, як їх предки були вигнані з Іспанії, а потім у 16—18 ст. до них приєдналися і євреї-ашкеназі. Наприкінці XIX і першій половині XX століття євреї-репатріанти створили в Юдеї, Самарії та в районі Гази низку нових поселень. Однак, євреї були евакуйовані з Хеврону і з міста Газа британською владою після погромів 1929 року. У ході Арабо-ізраїльської війни 1947—1949 років Юдея і Самарія були зайняті та в односторонньому порядку анексовані Трансйорданією (Йорданією після анексії), яка дала їм назву «Західний берег», щоб розрізнити його зі східним берегом, який був основною її територією до війни. Жителі нечисленних єврейських поселень на захопленій Трансйорданією території втекли або були вигнані йорданськими властями до Ізраїлю. Території Юдеї та Самарії потрапили під контроль держави Ізраїль у 1967 році, у результаті Шестиденної війни.
Історія сучасних ізраїльських поселень У 1967 році, у результаті Шестиденної війни, під контроль Ізраїлю перейшли території, що раніше контролювалися: Йорданією: Західний берег річки Йордан, включаючи східну частину Єрусалима (Східний Єрусалим). Єгиптом: Синайський півострів і сектор Гази. Сирією: Голанські висоти. У 1981 році вони були анексовані Ізраїлем. У 1967 муніципальні межі Єрусалиму були розширені на старе місто і Східний Єрусалим. Жителям колишньої йорданської частини міста на вибір було запропоновано ізраїльське громадянство (за деякими винятками) або посвідку на проживання (у разі, якщо вони бажатимуть зберегти йорданське громадянство). Анексія Ізраїлем Східного Єрусалима не була визнана жодною країною світу. Синай, сектор Гази і Західний берег річки Йордан отримали статус окупованих територій. Їх жителям не було запропоноване ізраїльське громадянство чи посвідки на проживання. Хоча спочатку у них де-факто була можливість працювати на території Ізраїлю й перетинати зелену межу. У 1967 за рішенням ізраїльського уряду створено перші ізраїльські військові поселення на Голанських висотах і на Західному березі річки Йордан.
Моше Даян писав з приводу створення поселень —
У 1977 існувало 36 ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан, 16 — у секторі Гази та на Синаї, 27 — на Голанських висотах. Загальне населення поселень складало осіб. У 1981 Ізраїль здійснив евакуацію всіх своїх поселень із Синайського півострова у зв'язку з поверненням цієї території Єгипту за Кемп-Девідською мирною угодою. Цим договором Єгипет відмовився від своїх претензій на сектор Гази. У 1994 в результаті мирного договору між Ізраїлем і Йорданією, остання відмовилася від своїх претензій на Західний берег річки Йордан. У серпні 2005 Ізраїль евакуював свої поселення з Гази і північної частини Західного берега (північна Самарія), згідно з Планом одностороннього розмежування. У лютому 2017 кнесет прийняв закон, що передбачає легалізацію поселень на Західному березі та можливість оплатного вилучення земель, належних палестинцямПарламент Израиля утвердил закон о легализации поселений на Западном берегу / NEWSru.com, 7 февраля 2017 Архівовано 07.02.2017. Це сталося у відповідь на чергову резолюцію РБ ООН, що засуджувала поселенську політику Ізраїлю.
Населення
Протягом довгих років ізраїльський уряд заохочував переїзд ізраїльтян і нових єврейських репатріантів з інших країн у поселення. Ті, хто переселився туди, до 2002 року отримували податкові пільги (7 % на місячний дохід до шекелів), субсидії та пільгові позики на купівлю житла тощо.
У таблиці, базованій на різноманітних джерелах Israel Central Bureau of Statistics: Jerusalem Institute for Israel Studies : Foundation for Middle East Peace : By Hook and by Crook , pp. 9-10. B'Tselem, вказано, як змінювалося населення в ізраїльських поселеннях: Кількість єврейських поселенців 1948 1972 1977 1980 1983 1993 2004 2007 2010 2014Західний берег (за винятком Єрусалиму)480 (див. ) 1182 3200 —4400Largest Jewish settlements in the West Bank . Maan, 14 November 2010 Сектор Гази~230 (див. ) 700~1 900 4800 7826 0 0 0Голанські висоти0 77 6800 Східний Єрусалим2300 (див. Єврейський квартал, , ) 8649 — Всього 2810 ~1 — ~1 у тому числі Синай ~2 Джанет Абу-Лугход згадує 500 поселенців у Газі в 1978 році (за винятком Синаю), і 1000 в 1980 роціIsraeli Settlements in Occupied Arab Lands: Conquest to Colony, p. 29. Journal of Palestine Studies, Vol. 11, No. 2 (Winter, 1982), pp. 16-54. Published by: University of California Press on behalf of the Institute for Palestine Studies.
Чисельність населення зростала за рахунок внутрішньої міграції, зовнішньої міграції (до поселень прибувало в середньому по 1000 євреїв-іноземних громадян на рік), а також за рахунок високої народжуваності (у поселеннях народжуваність приблизно втричі вища, ніж у цілому по Ізраїлю, що пов'язано зі значною часткою релігійних поселенців).
Статус поселень з погляду ортодоксального юдаїзму
Ситуація, за якої законність звільнення євреями Землі Ізраїлю та її заселення будуть оскаржуватися народами світу, була описана Раші, відомим єврейським коментатором Танаху і Талмуду, ще в XI столітті н. е., за 900 років до повернення євреїв на свою землю. В коментарі на перші слова Тори «На початку створив Б-г небо і землю» Раші пише: "Сказав рабі Іцхак: «Належало б почати Тору з (вірша) „Цей місяць для вас — глава місяців“ [Вихід 12:2], який є першою заповіддю, даною (синам) Ізраїлю. Чому ж (вона) починається зі створення світу? Тому що „силу діянь Своїх виявив Він народові Своєму, щоб дати їм володіння племен“ [Псалом 111:6]. Бо якщо скажуть народи світу до Ізраїлю: „Розбійники ви, що захопили землі семи народів“, то (сини Ізраїлю) скажуть їм: „Вся земля належить Святому, благословенний Він. Він створив її і дав її тому, хто Йому до вподоби. Своєю Волею Він дав її їм (на час), за Своєю Волею Він відняв у них і дав її нам“».
Статус поселень з точки зору міжнародного права
Позиція ООН і можливе застосування вимог Женевської конвенції Низка джерел вважає, що існування ізраїльських поселень на окупованих територіях суперечить Женевській конвенції. Такі міжнародні міжурядові організації, як Конференція країн-учасниць Четвертої Женевської Конвенції , ООН та ЄСEU Committee Report . неодноразово заявляли, що ці поселення є серйозним порушенням міжнародного права. Неурядові організації, такі як Міжнародна Амністія і Human Rights Watch, також охарактеризували створення поселень як порушення міжнародних норм.
У статті 49 (Женевської) Конвенції від 12 серпня 1949 про захист цивільного населення під час війни зазначено: Окупуюча держава не зможе депортувати або переміщувати частину свого власного цивільного населення на окуповану нею територію.
У резолюціях РБ ООН 446, 452, 465 и 471, прийнятих упродовж 1979—1980 рр., зазначалося, що створення Ізраїлем поселень на окупованих територіях є незаконним, і висувалися вимоги до Ізраїлю припинити будівництво поселень. (Рада Безпеки ООН) постановляє, що політика і практика Ізраїлю зі створення поселень на палестинських та інших арабських окупованих територіях з 1967 року не має законних підстав і становить серйозну перешкоду для встановлення всеосяжного, справедливого і довготривалого миру на Близькому Сході. (Резолюція ООН 446)
Позиція Міжнародного суду ООН 30 грудня 2022 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію A/RES/77/247, в якій вона звернулася до Міжнародного суду з проханням надати консультативний висновок з питань, пов'язаних із політикою та практикою Ізраїлю на окупованих палестинських територіях.
У своєму консультативному висновку від 19 липня 2024 р. Суд дійшов висновку, що:
подальша присутність Держави Ізраїль на окупованій палестинській території є незаконною; Ізраїль зобов'язаний якомога швидше покласти край своїй незаконній присутності на окупованій палестинській території;