Вульж (, , від ст.-фр. voulge) — держакова зброя, появу якої в Європі відносять до XIII століття. Існувала водночас з глефою. Можливо, під впливом вульжа в XIV ст. виникла алебарда .
Подібна зброя використовувалась чеськими гуситами та називалась сулиця ().
Етимологія Слово vouge (вживався також варіант voulges) сходить до пізньолат. vidubium, що вважається словом галльського походження. Його можна вивести з іменника *vidu- («дерево», пор. ) та іменника, утвореного від кореня *bi- («бити, ударяти»), тобто — «те, чим ударяють по дереву». Спорідненими словами є («великий кривий садовий ніж»), («садовий ніж»), («двозубі вила»). До цього ж кельтського слова сходять такі лексеми в романських мовах, як прованс. vezoig («коса»), гаскон. bezoi, bezoch .
Будова Вульж схожий на глефу, але має помітні відмінності в конструкції. По-перше, у вульжа кріплення ратища до леза здійснювалося кільцями на рівні двох нижніх третин висоти останнього; у глефи ж застосовувалося втулкове кріплення на кінці ратища. По-друге, лезо вульжа було ширшим і призначалося для рубання, у той час як лезо глефи було вужчим і призначалося для різання. Вульж виглядає іноді як вкорочений по висоті бердиш, або як сікач м'ясника, прикріплений до ратища. Озброєні вульжем вояки називалися «вульже́рами» (, ).
Див. також Держакова зброя Алебарда Бердиш Бойова коса Глефа Куза Лохаберська сокира Облоговий ніж Полекс Совня
Примітки