Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш? На версі Дуная три роти ту стоять: Перва рота — турецька, Друга рота — татарська, Третя рота — волоська. В турецькій ми роті шаблями шермують, В татарській ми роті стрілками стріляють, В волоській ми роті Штефан воєвода. В Штефановій роті та дівонька плаче, Та дівонька плаче, плачучи повіда: «Альбо мене пойми, альбо мене лиши!» А што ми речет Штефан воєвода. «Красна дівонице, поймил бих тебе, дівонько, Поймил бих тебе, неровная ми ес, Лишил бих тебе, миленька ми єс». Што ми рекла дівонька? «Пусти мене, Штефане, Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий, А хто мене доплине, того я буду». Ніхто не доплинул красну дівоньку, Доплинул дівоньку Штефан воєвода, І взял дівоньку за білую ручку: «Дівонько, душенько, миленька ми будеш».

«Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» — українська народна пісня, вважається найстарішим відомим з літератури текстом української народної пісні. Твір є пам'яткою і найдавнішим зразком живої народної мови й зразком найстарішої власне української книжної епічної поезіїМушинка М. «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні // Народна творчість та етнографія. — 2000. — № 2–3. — C. 3–16.. Перша письмова фіксація українського фольклорного творуЧебанюк О. Ю. Україна, держава: словесний фольклор // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — : В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — С. 372—391.. Найдавніший запис української народної балади «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» («Стефан-воєвода») від Никодима з Бенаток здійснив Ян Благослав у середині XVI ст. (приблизно 1550—1560-і) й опублікував у чеській граматиціМикола Дмитренко. Балада // Українська фольклористична енциклопедія / [голов. ред. Г. Скрипник; редкол.: Л. Вахніна та ін.]; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. — Київ: Видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 49. — 840 с. — ISBN 978-966-02-9033-4..

Історія Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський вчений і культурно-освітній діяч XVI століття Ян Благослав, який помер у 1571 році, не встигши здійснити задумане видання. «Чеська граматика» («Gramatika česká») Яна Благослава була надрукована у Відні 1857 року двома чеськими вченими, Ігнатієм Граділєм та Йосифом Їречеком.Jan Blahoslav. Jana Blahoslawa Grammatika česká, z rukopisu wydali I. Hradil a J. Jireček. — We Widni. Tiskem L. Grunda. 1857. — С. 341—342.. 1877 року цією публікацією зацікавився український мовознавець Олександр Потебня і присвятив їй спеціальну розвідку, у якій дослідив мову пісні, хоч і не наважився віднести її до якогось певного українського діалекту, проте не сумнівався в її українському походженні.Потебня А. А. Малорусская народная песня, по списку XVI века. — Воронеж : В типографии В.И. Исаева, 1877. — 53 с. — Отд.отт.из. "Филологических записок".}}Петро Кралюк. Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з'явилися задовго до поеми «Енеїда» // Радіо Свобода. — 9 листопада 2020.

Олександр Потебня в роботі «Малоруськая народная песня по списку XVI века» (1877 р.) проаналізував народну баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» й вказував на схожість варіантів пісні із замовляннями, символічність змісту, аналізував її віршування, чим дав початок традиції рубрикування пісень за розміромКовальчук О. І. Потебня Олександр Опанасович / Василь Сокіл, Оксана Бриняк та ін. Матеріали до української фольклористичної енциклопедії // Народознавчі зошити. № 3 (123); Інститут народознавства НАН України. — Львів, 2015. — С. 570. — ISSN 1028-5091..

Іван Франко присвятив дослідженню пісні «Дунаю, Дунаю…» кілька статей та здійснив реконструкцію втрачених фрагментів тексту. На думку Івана Франка, чеський вчений, «будучи обдарованим витонченим слухом, сприйняв з уст Никодима найтонші відтінки говору, так що й тепер в ньому можна легко розпізнати риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини та БуковиниБлагослав, Ян // Велика українська енциклопедія»Франко, Іван. Зібрання творів у 50 т., т. 42. — : Наукова думка, 1984. — С. 55.Франко Іван. Стєфан воєвода // Записки НТШ. — Том 110 (СХ). Під редакцією Михайла Грушевського. — Львів, 1912. — Кн. IV. — С. 5—25.

Оригінал рукопису «Чеської граматики» Яна Благослава та сторінки видання 1857 р. з текстом «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Текст твору Ян Благослав, як він сам засвідчив, записав від якогось Никодима, що прийшов до нього у Моравію із Венеції. Можливо, то був один з молодих українців, що в ті часи ходили до Італії по науку і, розбуджений нею, жадав добра і розквіту слов'янському Відродженню, слов'янським мовам. «Часті згадки в… наших розмовах бували… про прикмети чеської мови. Що нам обом, — писав Ян Благослав, — бувало жаль, так се те, що така благодатна мова… така запущена і занедбана».

Говорячи про різні слов'янські мови, автор граматики згадує і про українську (руську), про яку має не дуже виразне уявлення, але відрізняє її від «московської» і від мови «тих словаків, що живуть в угорській землі при моравській границі». При цьому зауважує, що мова ця «не є необробленим діалектом» і що чув він про існування граматики цієї мови («кажуть, що й граматику свою мають, але я не бачив її»); «і є в тім язиці пісень і віршів або римів множество». А на підтвердження сказаного і як зразок цієї мови наводить названу піснюКирчів Р. Найдавніший запис української народної пісні // Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією / Народна творчість та етнографія / НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. — 2005. — №. 1. — С. 46..

Те, що пісня потрапила до Чехії через Венецію, де її чув якийсь Никодим і згодом передав Благославу, засвідчує її популярність на українських землях і навіть за їх межами. Це підтверджують і пізніші її східнослов'янські версії — російська й білоруська. Рідкісний варіант цієї пісні з мелодією, записаний у Мінській губернії десятискладовим віршом (5+5)2, подав К. Квітка в рукописному варіанті розвідки про «Воєводу і полонянку»Історичні пісні // Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г. А. Скрипник (голова) та ін. — К.: вид. ІМФЕ, 2016. — С. 228..

Сучасне виконання Мелодія пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» довгий час після публікації тексту залишалася невідомою і лише нещодавно її віднайшла професор Софія Грица в архівах Музею музичної культури імені Михайла Глинки у Москві як запис із Полісся Клемента Квітки. Мелодія була опублікована у її книзі «Мелос української народної епіки». Це дало можливість науково й виконавськи відтворити її, поєднавши із текстом, реконструйованим Іваном Франком. Пісню виконав Михайло Хай у супроводі ліри, вона ввійшла до альбому «Українська ліра»Михайло Хай. Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?.

Інші варіанти Досить схожі мотиви у білоруської пісні «Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш?». — Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш? — А як мне, Дунаю, паціху ня йсьці? На мне, на Дунаю, тры чаўны ідуць, А ў адным чаўночку конікі ірзуць. У другім чаўночку малайцы пяюць, А ў трэцім чаўночку дзяўчаты плачуць. У цій версії замість воєводи-Штефана до полоненої дівчини залицяється «пан-капітан»: Ўзяў бы я за сябе ― ня роўна ты мне; Вазьму я цябе за свайго слугу. Яму будзеш жана, а мне мілая Але дівчина відмовляє залицяльникові.

Цей варіант записав український етнограф Гаврило Стрижевський у Шацьку Мінської губернії, а опублікував Олександр Потебня в 1883 році.Потебня А. А. Объяснения малорусских и сродных народных песен. Ч. I. — Отдельный оттиск из «Филологических Записок». — Варшава : тип. М. Земкевича и В. Ноаковского, 1883. — С. 34-35.. Ця пісня також згадується білоруським фольклористом Федором Клімчуком як твір XVII століття.

Виконувалася фольклорним гуртом «Кудмень» під керівництвом Ірини Мазюк та згодом фолк-метал гуртів «Пярэварацень» та «Znich» (соліст Олесь Таболич). Гурт «Znich» зняв на цю пісню відео з кадрами російсько-української війни.

Див. також Пісня козака Плахти

Примітки

Джерела

Дунаю, Дунаю // Кубайчук Віктор / Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови. — К.: К. І. С., 2004. — 176 с. Галицька гуцульська пісня в чеському записі XVI в. // Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. / Шахматов О., Кримський А. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — С. 173.

Література Томашівський Степан. Замітки до пісні про Штефана-воєводу // ЗНТШ. — 1907. — Т. 80 . — С. 128—134. Сумцов М. Ф. Старі зразки української народної словесності // Сумцов Н. Ф. Малюнки з життя українського народного слова. — Харків: Друкарня «Печатне діло», 1910. — 130 с. — С. 52—55. Колесса Ф. Українська народня пісня на переломі XVII—XVII вв. // Україна. Науковий двохмісячник українознавства. 1928. книга 2 / Під заг. ред. акад. Михайла Грушевського; Всеукраїнська Академія наук. — Київ: ДВУ, 1928. — С. 51. Михайло Возняк. Українська світська пісня в польських виданнях // Історія української літератури. Том III. Віки XVI—XVIII. Друга частина (З 54 ілюстраціями). — Львів: друк. Наук. Товариства ім. Шевченка, 1924. — С. 65—71. Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш? — Українські народні пісні, записані в XVI—XVII ст. // Пісні та романси українських поетів. В двох томах. Том 1. / Упорядкування, вступна стаття і примітки Г. А. Нудьги. — Серія: `Бібліотека поета.`— Київ: Радянський письменник, 1956. — С. 299—300. Zilynskyj O. Stara ukrainska pisen o vojwodovi Stefanovi a jeji vyznam pro dejiny slovanske lidove pisne // Slavia. — Praha, 1960. — T. 29. — № 1. — S. 76—103. Зілинський О. Віршована форма старовинної української пісні про Стефана-воєводу // Народна творчість та етнографія. — К., 1963. — № 1. — С. 116—118. Зілинський О. Історичні та жанрові риси пісні про Стефана-воєводу // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. — Прящів, 1965. — Т. 1. — С. 214—221. Мушинка Микола. Пісня про Стефана воєводу // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. — Прящів, 1965. — Т. 1. — С. 182—183. Стефан воєвода // Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.) / упоряд.: О. І. Білецький. — Вид. 3-тє, доп. — Київ: Рад. школа, 1967. — 783 с. Кирчів Р. Ф. Найдавніший запис української народної пісні / Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією // Народна творчість та етнографія. — 2005. — №. 1. — С. 46—47. Пасемко Іван. Українська народна пісня: європейські перехрестя // Журнал «Вітчизна», № 7-8, 2006. Словесний фольклор // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — С. 373.

Посилання Семеног Олена. Найдавніші тексти українських народних пісень // Український фольклор: Навчальний посібник. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2004 — 254 c. — С. 40—41. Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI—XVIII вв. I-XIV [Ч. 1]. — СПб.: тип. Имп. акад. наук, 1899. — С. 2—3.