Петро Михайлович Захар'їн ( , Козлов — , Миколаїв) — російський письменник, поет.
Життєпис П. М. Захар'їн писав, що його батько, полонений татарин, прийнявши православ'я, оселився у Козлові і нажив торгівлею значний стан. Після смерті батька спадщину було розкрадено, і Петро Михайлович залишився ні з чим. Перебуваючи на військовій службі, займався, між справою, літературою.
Г. Р. Державін, що був тоді цивільним губернатором Тамбова, не надто цінував його поетичний дар і таким чином охарактеризував його у присвяченому йому жартівливому вірші «Бажання Зими»: «Його милості розжалував відставному сержантові, дворянської думи копіїсту, архіваріуса без архіву, управителю без маєтки і стихотворцу без смаку».
15 вересня 1786 року, в день коронації Катерини II, в Тамбові відкривалося Народне училище. На цьому урочистому акті П. М. Захар'їн виголосив урочисту промову, написану Державіним, в ту пору тамбовським губернатором. Вона була надрукована в кількох періодичних виданнях, випущена двома окремими виданнями, перекладена іноземними мовами.
Його «Арсафакс. Халдейська вигадана повість» (Москва, 1793—1796) користувалася великою популярністю; про неї дуже схвально відгукувалися в літературних колах, хвалив її і Державін.
Бібліографія «Арфаксад. Халдейська вигадана повість» (М., 1793—1796; 2 изд., Миколаїв, 1798) «Шлях до благонравія, або Скорочена наставляння обучающемуся юнацтву» (М., 1793 і 1796; Миколаїв, 1798) «Новий синопсис, або Короткий опис про походження Словено-Російського народу; владичествованіе всеросійських государів в Новгороді, Києві, Володимирі та Москві і пр.» (Миколаїв, 1798 — доведено до Петра I) «Пригода Клеандра, хороброго царевича Лакедемонского і Ніотілди, королеви Фракийской» (Миколаїв, 1798).